Читати книгу - "Цифровий, або Brevis est"

«Як?»

«ОК».

Він рушив униз по сходах, повз вельмож, що вже повсідалися, повз лицарів з великими й малими маєтками, повз священиків, одягнених у малинові та багряні ряси. Музиканти грали Моцарта.

Він сидів у офісному кріслі, перед чужим монітором, у напівпідвалі клубу «Магніт». І він же йшов, убраний у парадну мантію, високо піднявши голову в перлистій перуці з кіскою, й підошвами відчував намальовані сходи. На нього витріщалися з далеких кутків залу, згори, з гальорки, знизу, з керівних місць. Йому здавалося, він чує гомін голосів, що повторюють його ім’я. Ніздрі лоскотав запах парфумів та розплавленого воску, і солодкий запах отрути, якою змочують рукавички, перш ніж подарувати їх ворогові.

Його система безпеки коштувала, як половина машини «Фольксваґен». Міністр носив при собі дорогезні амулети від пристріту, від отрути, від вроків; місяць тому на палацовому майдані, в усіх на очах, до нього підскочив найманий убивця з кинджалом. Кольчуга під плащем урятувала Міністра, а лиходія стратили потім привселюдно — проте вбивця був усього-на-всього ботом, разовим персонажем, і жодні тортури не могли розкрити лоґін та пароль замовника.

Багато хто хотів би, щоб Міністр зник назавжди. Бажав змести його з шахівниці, як зайву фігуру. Останнім часом проти нього грають прицільно й потужно. Подивимося, чим закінчиться сьогоднішній раунд.

У юрбі вельмож він побачив Темного Блазня, вбраного в сіро-чорні зі сріблом хутряні шати. Блазневе лице, відчужено-шляхетне, нагадувало стародавню парадну фотографію. Скоріше за все, це й був знімок якогось білогвардійця, оцифрований і оброблений. Багато рядових гравців — ремісники, трактирники, навіть пірати мали в грі свої справжні обличчя, та тільки не вельможі й чиновники, ті, що зібралися сьогодні на Асамблею. Жаль. Багато що прояснилося б. Хто з лицарів щодня миготить на телеекрані? Чиї фотографії друкують на палітурках популярних книжок? Хто з’явився на Асамблею з урядового кабінету, хто — з дорогого курорту?

«Добродії, на порядку денному обрання нового Лорда Асамблеї. У пана Темного Блазня є п’ять хвилин, щоб висловити свої міркування…»

Яскраво-фіолетовим, у додатковому вікні:

«Ти що ж, спокійно дивитимешся на цей цирк?»

Він сів на своє місце. Навпроти, на сходинку вище, сиділа Квіні з почтом. Шкіра кавового кольору, блискуче мідне волосся та смарагдово-зелена оксамитова мантія. Міністрові здалося, що вона йому підморгнула.

За Темного Блазня проголосували одразу й злагоджено. Перед голосуванням Арсен одержував здивовані питання, але вони відразу вщухли, коли стало ясно, що Блазня обрано. Здавалося, від Міністра відринуло море — він сидів на своєму місці, самотній і тихий, неначе заздалегідь списаний з рахунків. Влада — примхлива дама: сьогодні ти на вершині, а завтра, бач, покотився, тільки п’яти й потилиця миготять, наче шпиці в колесі.

Після декількох хвилин збудження, рваних поздоровлень, питань та пінг-понгу коротеньких реплік устав Блазнів підручний, непримітний і тихий, з ніком Варяг, і виніс на обговорення маленьку технічну постанову. Асамблея принишкла. Багато хто здогадався, що несподівано переконлива перемога Блазня — тільки початок партії.

Варяг діяв строго за протоколом. Асамблеї пропонувалося проголосувати за перерозподіл функцій: усі постанови, що стосуються рільництва, перед набранням чинності неодмінно мають бути затверджені Лордом Асамблеї.

«Що?!»

«Дурість яка… Хто тебе випустив, Варяг?»

«Це бот! Перевірте протокол! Варяг — бот!»

Арсен усміхнувся.

Варяг не був ботом. У будь-якій команді знайдеться слабка ланка: Арсен купив Варяга гамузом, обчислив його жадібність, відчув невпевненість у майбутньому й поманив грішми та славою. Хто з дрібноти не хоче перетворитися на важливу фігуру великої гри?!

Варяг був зараз Арсеновим знаряддям, списом, кинутим у спину переможцеві в мить його тріумфу. Блазня запідозрять або в подвійній грі, або в слабкості, невмінні контролювати власних васалів. Оце тобі, Лорд Асамблеї, завданнячко: а затвердь-но постанову про п’ятикратне підвищення податків з великих землевласників! Затвердиш — лицарі, обурені сваволею, зжеруть тебе за три дні разом з твоїми капіталами. Не затвердиш — з’явиться формальний привід для твоєї відставки, і дехто — не називаймо його імені — цим приводом неодмінно скористається!

Яскраво-фіолетовим висвітилося в додатковому вікні:

«Це твої фокуси, га, Міністре?!»

— Добродії, — проскрипів Канцлер, — з протоколу видно, що пан Варяг не бот, а повноправний член Асамблеї, а отже, ми повинні голосувати за внесену пропозицію… Лорд Блазень, прошу вас, ведіть голосування!

З Канцлером було домовлено напередодні.

Шляхетне Блазневе лице не відбивало жодних емоцій. Арсен багато віддав би, щоб подивитися на нього в реалі: що він робить? Бігає по кабінету? Курить, матюкається, стукає кулаком по столу? Чи, добре пануючи над собою, так само відчужено дивиться в монітор, як його віртуальний персонаж — у зал притихлої Асамблеї?

Почалося голосування. Люди Квіні скинули руки однаковим жестом, їх підтримали люди Канцлера, потім, дивлячись на більшість, підтягли свої голоси незалежні малоземельні лицарі. Арсен бачив, як піднімаються руки, і в душі у нього здіймалася гаряча хвиля: це перемога. Це блискуча, гарна, ох яка бажана перемога; Блазень закінчився, не встигши початися. Міністр знову святкує тріумф. Ну, лічіть голоси!

— Ухвалено, — проголосив Блазень. І уважно подивився на Варяга.

Менше половини присутніх уловили суть маневру, одначе гру відчули всі. Коли з’явився на світ указ, який першим належало затвердити новому Лордові Асамблеї, високі збори вибухнули, наче мурашник, у який кинули гранату.

«Це маячня!»

«Що за дурня!»

«Голосувати!»

«Нехай підписує!»

Із сектора, де сиділи лицарі з великими маєтками, не долинало жодної репліки. Йшла внутрікланова, закрита нарада.

«Спритно, Міністре».

Особисте повідомлення без підпису. Від кого? Сам Темний Блазень?

«…Але це тобі так не минеться».

Міністр на екрані елегантно вклонився в бік новообраного Лорда Асамблеї. Арсен за монітором розреготався, його сміх дико пролунав під низьким склепінням напівпідвалу. Була вже глибока