Читати книгу - "Ієрогліф кохання"

class="book">Почався він з того, що її застукав «на гарячому» десяток східних расистськи налаштованих чоловічих очей, коли вона, майже гола, вчилася танцювати; потім вона мало не здохла у французькій кафешці, вдавившись круасаном; потім вона отримала любовного листа, помилково надісланого їй; потім вона три дні депресувала з того приводу, що їй ніхто ніколи в житті не писав подібних листів; потім цей пришелепку-ватий Мао Цзедун захворів на якусь тропічну лихоманку, яку привіз із відрядження з Африки, і тому відмовився летіти з Христею на семінар; потім замість Мао Цзедуна на семінар вирішено було послати цього молокососа Кім Ір Сена, який весь час витріщається на її цицьки; потім той голомозий естет виявився збоченцем, а вона взяла на себе відповідальність і розблокувала його рахунок, бо він урятував їй життя; потім вона, змучена тижнем, заснула у

VIP-лаунжі аеропорту, поки її розшукувала велика команда аеропортівського сек’юріті... Одне слово, кінець світу.

Але нарешті все позаду. Вона в літаку. В бізнес-класі. Зараз відірвемося від землі, лишивши на ній усі неприємності.

Христя допила залпом віскі і попросила у стюардеси повторити.

Він

«Скільки вона може з’їсти, я вже знаю. Тепер “маю приємність” спостерігати за тим, скільки вона може випити».

Божевільна українка сиділа перед ним якраз по діагоналі через прохід. Франсуа мав змогу бачити її профіль, руде волосся і тонку руку, яка час від часу махала стюардесі з проханням повторити подвійну порцію віскі з льодом.

Він уже не міг заснути. Сон як рукою зняло. Та й не було сенсу спати: адже скоро принесуть вечерю. Він одягнув навушники і ввімкнув фільм, однак постійно ловив себе на тому, що дивиться не стільки на екран, скільки на сусідку по терасі.

«Бездонна бочка. Бездонна бочка наповнюється віскі... — говорив він сам собі. — Цікаво, коли вона таки наповниться?»

Ага, ось вона відстебнула ремені безпеки. Напевно, їй захотілося в туалет. Вона встає і, похитуючись, іде в ніс салона до туалету.

Вона ледь-ледь тримається на ногах. Франсуа відчув занепокоєння: хоч би вона собі там голову не розбила... «А власне, чому я маю турбуватися про неї?»

Однак хвилювання наростало.

Цікаво, що вона там робить так довго? Може, її знудило?

Ні, напевно просто вона не може розчепити зіпер на штанях, тому смикає його туди-сюди, а він не піддається.

Ось, нарешті піддався. Вона поволі знімає джинси і опиняється в своїх трусиках «смужкою» кольору авокадо, в тих самих, у яких танцювала, пардон, уявляла, що танцює, тиждень тому на своїй терасі. Потім вона знімає свої авокадо-ві труси і намагається навстоячки по-пісяти, аби не сідати на негігієнічний унітаз...

У цю мить літак «провалився» у повітряну дірку, і він собі уявив, як вона не втрималася на ногах, вдарилась головою об двері, при цьому не зупиняючи фізіологічної процедури, і рясно намочила свої штани.

Нарешті справу закінчено. Вона намацує авокадові труси і натягує їх на ідеально поголений, — ні, не поголений... як же це називається? Що ці жінки роблять зі своїм волоссям на інтимних місцях? Ага! Депіляцію... Отже, вона натягує свої авокадові труси на...

«Ідіот! Про що я думаю!» — розлютився він і втупився в екранчик перед собою, час від часу поглядаючи на червоне табло «Lavatory occupied».

Нарешті запалилося зелене табло. Отже, вона благополучно вибралася з туалету.

Божевільна українка, похитуючись, ішла до свого місця.

Він нахилився, сховавшись за спинку переднього крісла, щоб вона його не помітила, проте зробив це запізно.

Вона підійшла до нього впритул і кілька секунд роздивлялася його крізь окуляри.

Він удав, що тільки-но її помітив, і розгублено привітався: «Hello!»

Вона ж, замість привітання, спитала його, обдавши міцним запахом віскі:

— Ви що, мене переслідуєте?

І, не дочекавшись відповіді, розвернулась і гепнулась на своє сидіння.

Франсуа встиг помітити, що її джинси і справді були ззаду мокрі.

Вона

«Ну що це за напасть? Тепер доведеться сидіти в засцяних джинсах всю дорогу! І цей іще лисий псих! Що він від мене хоче?»

Вона побачила, як стюардеса викотила візок з обідом.

«Треба закусити і добре виспатися. Я випила рівно стільки, щоб проспати до самого Будапешта».

Вона витягла серветку і прикріпила її на свої пишні груди, на які, ніби на аеродром, любила «приземлятися» всіляка їжа.

«Здається я таки перебрала», — подумала вона, шукаючи на тарілці тигрову креветку, яку щойно там бачила.

Кім Ір Сен,