Читати книгу - "Позначена блискавицею"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Так.
— Гадаєш, це необхідно?
— Миколо Матвійовичу, я мушу з’ясувати всі обставини, пов’язані з травмою. Чому пізно увечері, в дощ вона була в березовому гайку? Що її туди привело? Уже встановлено, що там було двоє. Янка, перед тим як піти з дому, лишила мені свого щоденника, мені здається, я знаю, з ким вона була тоді. Я повинна розшукати його. Спитати, що йому відомо… Я маю передбачити все. Це ж моя дитина! Вірю, Янка все сама мені розказала б, якби могла. Але ж вона не моше зараз. З дня на день чекаю, що вона прийде до пам’яті…
— Якщо ти, Олю, вважаєш, що Яна неодмінно все розповіла б тобі сама, то чи варто поспішати? Ми вивели її з критичного стану, тепер треба просто продовжувати лікування. Сама розумієш, після такої травми повинен минути чималий час, поки все прийде в норму.
— Не можу я більше чекати! Мене весь час точить одна думка: якби я знала, що сталося в той вечір, я могла б більше зробити для неї. Хоча б Ярослав був тут!..
— Ти так його ні про що й не повідомила?
— Ні. Дізнається про все, коли повернеться на Землю. Так буде краще.
— Ти завжди прагнеш узяти на себе найважче, Олечко. Але ж недаремно кажуть: поділене горе — півгоря.
— Пізно вже мені перевиховуватись… То як щодо зондування пам’яті?
— Подумай над усім гарненько, Олю. Як лікар, як мати, як жінка, зрештою… Дивись, щоб лікар у тобі не переважив. Я консерватор, і ти знаєш моє ставлення до подібних методів дослідження.
— Так. Для мене й зараз лишається загадкою, як це ви дозволили, щоб у вашій клітці здійснили першу в світі мнемокорекцію, не заперечували проти дослідів, що їх проводить моя група…
— Було б безглуздям відкидати те, що вже народилося. Дослідження почалися б як не в нас, то в іншому місці. Очевидно, розумне, обережне, тисячу разів зважене та обмірковане втручання в пам’ять і має право на існування. Звісно, як виняток, а не як правило. Випадок із Крістіною це підтвердив. Бачиш, Олю, я певен, що мнемокорекція не набуде великого поширення, а галас довкола неї із часом стихне, та вона породить і породила вже безліч проблем — не так медичних, як етичних та психологічних. Я вірю в людину, Олечко. Якщо ж вона сама відмовляється від боротьби, то не допоможуть ні найкращі ліки, ні найновіші методи лікування.
— Але ж ідеться не про корекцію, а лиш про зондування. Мою згоду, як матері потерпілої, ви вже маєте.
— Гаразд, Олечко, якщо ти наполягаєш, я сьогодні ж скличу нашу Раду охорони пам’яті. Гадаю, ти одержиш дозвіл. Зважаючи на всі обставини… Але поміркуй іще раз гарненько над тим, що я тобі сказав. Тут не треба поспішати.
— Дякую за пораду, Миколо Матвійовичу. Я подумаю.
Із щоденника Яни Чепіль
…І раптом світ, як чарівна хатинка у казці, повернувся до мене іншим бокоом. Я відкрила в собі — себе іншу. Спершу навіть страшно стало. А потім зрозуміла, що все, все можу, і все в мене вийде, все складеться так, як хочу я… Для мене нема нездійсненного. Тепер я ходжу гордо-гордо, несу голову високо-високо, ніби знаю надзвичайну таємницю, та, власне, так воно і є.
А почалося все синього зимового вечора, коли повільно падав пухнастий лапатий сніг, падав і виблискував у світлі ліхтарів, як і водиться в новорічну ніч. Я й досі люблю це свято найбільше і завжди чекаю від нього чудес та несподіванок. Не випадково ж мій перший віршик, що його надрукували в шкільній стіннівці — ото була подія для тата в мамою! — був саме про Новий рік…
В вікні горобчик щулиться - Мороз сьогодні колеться, Та весело на вулиці Співає сніговій: “Дерева запорошило… На свято всіх запрошено, І як навколо хороше - Сьогодні рік Новий!”Рими, звичайно, неоковирні (запорошило — запрошено — хороше), та пробачимо те поетесі, якій і восьми років не виповнилося.
Так от, був тихий засніжений вечір. Мама й тато за день до цього поїхали в гості до Волошиних, які нещодавно повернулися із експедиції на Місяць, а я зустрічала Новий рік з однокурсниками.
Зібралися ми в Любоньки Руденко. Я та ще кілька дівчат прийшли зарані, щоб допомогти їй накрити на стіл. На мене найшло передсвяткове натхнення. Сипала жартами й дотепами, смішила всіх — рот не стулявся. Дівчата реготали до сліз.
Певна річ, я одразу ж звернула увагу на єдину незнайому мені людину. Разом із Любчиним братом приїхав на
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Позначена блискавицею», після закриття браузера.