Читати книгу - "Лісова пісня"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Йому квiтки та спiви в головi!
Лукаш знизує нетерпляче плечима i подається йти.
Куди ти?
Л у к а ш
Таж обору городити!
(Iде за хату, згодом чутно цюкання сокирою).
Мавка виходить з лiсу пишно заквiтчана, з розпущеними косами.
М а т и
(непривiтно)
Чого тобi?
М а в к а
Де, дядино, Лукаш?
М а т и
Чого ти все за ним? Не випадає за парубком так дiвцi уганяти.
М а в к а
Менi нiхто такого не казав.
М а т и
Ну, то хоч раз послухай - не завадить.
(Прикро дивиться на Мавку).
Чого ти все розпатлана така?
Нема, щоб зачесатись чепурненько - усе як вiдьма ходить. Нечепурно.
I що се за манаття на тобi?
Воно ж i невигiдне при роботi.
Я маю дещо там з дочки-небiжки, пiди вберися - там на жердцi висить.
А се, як хоч, у скриню поклади.
М а в к а
Та добре, можу й переодягтися.
(Iде в хату. Звiдти виходить дядько Лев).
М а т и
Хоч би подякувала!
Л е в
Що ти, сестро, так уїдаєш раз у раз на дiвку?
Чи то вона тобi чим завинила?
М а т и
А ти, братуню, вже б не вiдзивався, коли не зачiпають! Ти б iще зiбрав сюди усiх вiдьом iз лiсу.
Л е в
Якби ж воно такеє говорило, що тямить, ну, то й слухав би, а то…
"вiдьом iз лiсу"! - де ж є вiдьма в лiсi?
Вiдьми живуть по селах…
М а т и
То вже ти на тому знаєшся… Та що ж, принаджуй ту погань лiсову, то ще дiждешся колись добра!
Л е в
А що ж? таки й дiжду.
Що лiсове, то не погане, сестро, - усякi скарби з лiса йдуть…
М а т и
(глузливо)
Аякже!
Л е в
З таких дiвок бувають люди, от щоЇ
М а т и
Якi з їх люди? Чи ти впився? Га?
Л е в
Та що ти знаєш? От небiжчик дiд казали: треба тiльки слово знати, то й в лiсовичку може уступити душа така самiська, як i наша.
М а т и
Ну, а куди ж тодi вiдьомська пара подiнеться?
Л е в
Ти знов таки своєї?..
От лiпше заберуся до роботи, як маю тут жувати клоччя!
М а т и
Йди! або ж я бороню?
Лев iде за хату, сердито струснувши головою.
Мавка виходить з хати перебрана: на їй сорочка з десятки, скупо пошита i латана на плечах, вузька спiдничина з набиванки i полинялий фартух з димки, волосся гладко зачесане у двi коси i заложене навколо голови.
М а в к а
Вже й перебралась.
М а т и
Отак що iншого. Ну, я пiду - управлюся тим часом з дробиною.
Хотiла я пiти до конопель, так тут iще не скiнчена робота, а ти до неї щось не вельми…
М а в к а
Чом же?
Що тiльки вмiю, рада помогти.
М а т и
Ото-то й ба, що неконечне вмiєш: полiтниця з тебе абияка, тащити сiна - голова болiла…
Як так i жати маєш…
М а в к а
(з острахом)
Як-то? Жати?
Ви хочете, щоб я сьогоднi жала?
М а т и
Чому ж би нi? Хiба сьогоднi свято?
(Бере за дверима в сiнях серпа i подає Мавцi).
Ось на серпа - попробуй. Як управлюсь, то перейму тебе.
(Виходить за хату, узявши з сiней пiдситок iз зерном. Незабаром чутно, як вона кличе: "Цiпоньки! цiпоньки! тю-тю-тю! тю-тю-тю! Цiр-р-р…")
Лукаш виходить iз сокирою i пiдступає до молодого грабка, щоб його рубати.
М а в к а
Не руш, коханий, воно ж сире, ти ж бачиш.
Л у к а ш
Ай, дай спокiй!
Не маю часу!
Мавка смутно дивиться йому в вiчi.
Ну то дай сухого…
М а в к а
(швиденько виволiкає з лiсу чималу суху деревину)
Я ще знайду; тобi багато треба?
Л у к а ш
А що ж? оцим одним загороджу?
М а в к а
Чогось уже i ти став непривiтний…
Л у к а ш
Та бачиш… мати все гризуть за тебе!..
М а в к а
Чого їй треба? I яке їй дiло?
Л у к а ш
Та як же? Я ж їм син…
М а в к а
Ну, син, - то що?
Л у к а ш
Бач… їм така невiстка не до мислi…
Вони не люблять лiсового роду…
Тобi недобра з їх свекруха буде!
М а в к а
У лiсi в нас нема свекрух нiяких.
Навiщо тi свекрухи, невiстки - не розумiю!
Л у к а ш
Їм невiстки треба, бо треба помочi, - вони старi.
Чужу все до роботи заставляти не випадає… Наймички - не дочки…
Та, правда, ти сього не зрозумiєш…
Щоб нашi людськi клопоти збагнути, то треба справдi вирости не в лiсi.
М а в к а
(щиро)
Ти розкажи менi, я зрозумiю, бо я ж тебе люблю… Я ж пойняла усi пiснi сопiлоньки твоєї.
Л у к а ш
Пiснi! То ще наука невелика!
М а в к а
Не зневажай душi своєї цвiту, бо з нього виросло кохання наше!
Той цвiт вiд папоротi чарiвнiший - вiн скарби т в о р и т ь, а не вiдкриває.
У мене мов зродилось друге серце, як я його пiзнала. В ту хвилину огнисте диво сталось…
(Раптом уриває).
Ти смiєшся?
Л у к а ш
Та справдi, якось наче смiшно стало…
Убрана по-буденному, а править таке, немов на свято орацiю!
(Смiється).
М а в к а
(шарпає на собi одежу)
Спалю се все!
Л у к а ш
Щоб мати гiрше гризли?
М а в к а
Та що ж, як я тобi у цiй одежi неначе одмiнилась!
Л у к а ш
Так я й знав!
Тепер уже почнеться дорiкання…
М а в к а
Нi, любий, я тобi не дорiкаю, а тiльки - смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорiвнятись.
Л у к а ш
Я щось не розберу, що ти говориш.
М а в к а
Бач, я тебе за те люблю найбiльше, чого ти
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лісова пісня», після закриття браузера.