Читати книгу - "Матінка Кураж та її діти"

поганці. Перестало сяять.
Понтій зразу розпізнав. Зойк розп'ятого Христа
Що Ісус безвинний, Злинув о дев'ятій,
Та до Ірода послав. І влили йому в уста
Вже за півгодини. Жовч і оцет кляті.
Божий син страждань зазнав, Він спустив останній дух,
Битий був до крові, І земля здригнулась,
На главу його поклав Скелі луснули навкруг,
Кат вінок терновий. Храми похитнулись.
Кпили з нього залюбки Насміхались над Христом
Люди злобні, мстиві, Ще під час вечерні:
І для себе хрест важкий Прокололи бік списом
Мусив сам нести він. На розвагу черні.
І, побитого бичем, 3 рани в нього полились
Розіп'яли голим. Разом кров з водою.
До хреста ідіть з плачем Он що рід людський колись
І моліться з болем. 3 людським сином скоїв.
Матінка Кураж (прибігла схвильована). Ідеться про життя або смерть. З фельдфебелем, здається, можна порозумітись. Тільки будь-що-будь треба приховати, що це наш Швейцеркас, а то вийде, що ми йому помагали. Треба лише здобути грошей. Та де нам їх узяти? Іветти тут не було? Я зустріла її дорогою. Вона вже підчепила собі полковника. Може, він купить у нас для неї маркітантський фургон.
Священик. Ви справді хочете продати фургон?
Матінка Кураж.А де ж мені взяти грошей для фельдфебеля?
Священик.Аз чого ви будете жити?
Матінка Кураж. Отож-бо.
Заходить Іветта Потье з старезним полковником.
І в е тт а (обіймає матінку Кураж). Люба Кураж, я дуже рада, що ми так скоро знов побачились! (Пошепки). Він не від того. (Голосно). Це мій добрий друг, він дає мені ділові поради. Я чула, ніби скрута змушує вас продати фургон. Я ладна подумати про таке діло.
Матінка Кураж. Не продати, а віддати в заставу. Тут нічого квапитись. У воєнний час нелегко знову придбати такого фургона.
І в е т т а (розчаровано). Тільки віддати в заставу? А я гадала, що продати. Не знаю, чи це мені підійде. (До полковника). А ти як гадаєш?
Полковник. Так, як і ти, люба.
Матінка Кураж. Тільки віддаю в заставу.
І в е тт а. А мені здавалось, вам конче потрібні гроші.
Матінка Кураж (твердо). Авжеж, гроші мені потрібні, та я краще відтопчу собі ноги, шукаючи, кому заставити фургона, ніж продам його зараз. Як продати його, коли він годує нас? Це добра нагода для тебе, Іветто, не втрачай її. Хтозна, чи випаде тобі ще коли така і чи ти тоді матимеш друга, щоб тебе порадив? Хіба ні?
І в е тт а. Авжеж, мій друг гадає, що треба погодитись, а я сама не знаю. Коли тільки в заставу... адже й ти вважаєш, що краще б зразу купити?
Полковник. Атож.
Матінка Кураж. Тоді краще пошукай, де продається. Може, щось знайдеш, коли пошукаєш. Якщо твій друг походить із тобою, скажімо, тиждень або два, то й знайдете щось підхоже.
загрузка...
І в е т т а. Що ж, поблукаємо, пошукаємо, мені подобається ходити і шукати, я радо помандрую з тобою, Польді, це ж чиста втіха, правда? Хай навіть два тижні! А коли б ви повернули гроші, якби їх дати вам?
Матінка Кураж.Я можу повернути заставу через два тижні, може, і за тиждень.
Іветта. Не знаю, що робити. Польді, любий, порадь, що мені діяти. (Веде полковника набік). Я знаю, вона муситиме продати, за це я не турбуюсь. Між іншим, той русявий прапорщик, ти його знаєш, радісінько позичить мені грошей, він сам сказав. Він у мене втьопався, мовляв, я йому когось нагадую. Що ти мені порадиш?
Полковник. Стережись його. Він людина недобра, скористається з цього. Я ж тобі обіцяв щось купити, правда, зайчику?
І в е т т а. Я від тебе нічого не хочу. Звісно, коли ти гадаєш, що прапорщик може скористатися з цього... Польді, я візьму у тебе.
Полковник. Отож-бо.
Іветта. Ти радиш?
Полковник. Раджу.
Іветта (повертається до Кураж). Мій друг згоден. Напишіть розписку, що коли через два тижні ви не повернете грошей, фургон з усіма причандалами стає моєю власністю. Зараз ми обійдемо його і оглянемо, а двісті гульденів я принесу перегодя. (До полковника).
Полковник іде зі сцени.
(Залазить на фургон). Що ж, чобіт тут небагато.
Матінка Кураж. Іветго, тепер не час оглядати фургон, хоч він і твій. Ти обіцяла мені поговорити з фельдфебелем про мого Швейцеркаса. Не можна гаяти й хвилини. Я чула, що за годину він стане перед польовим судом.
Іветта. Я б хотіла порахувати лише лляні сорочки.
Матінка Кураж (стягає її за сукню). Ах ти, гієно, адже ідеться про Швейцеркасове життя. І ні пари з уст, від кого ці гроші, прикинься, наче це твій наречений перед богом, інакше ми всі пропали, як його посібники.
І в е т т а. Я сказала одноокому прийти в гайок. Звісно, він уже там.
Священик. І аж ніяк не треба відразу ж віддавати всі двісті, дійдеш до півтораста, і досить з нього.
Матінка Кураж. Хіба це ваші гроші? Не втручайтесь, будь ласка! Тарілку цибуляної юшки ви й так одержите. Біжи і не торгуйся, адже йдеться про життя. (Випихає Іветту).
Священик. Я не хотів утручатись у вашу розмову, але на які кошти ми житимемо? У вас на шиї дочка-каліка.
Матінка Кураж. А полкова каса, мудрагелю? Вони йому, напевно, вернуть видатки.
Священик.А чи Іветта впорає все розумно?
Матінка Кураж. Вона ж зацікавлена в тому, щоб я витратила її дві сотні гульденів, тоді вона стане господаркою фургона, їй дуже хочеться цього, бо ж хтозна, чи довго її полковник платитиме за неї. Катрін, коли чистиш ножі, бери пемзу. І ви теж не стійте, як Ісус при горі Слеонській, ворушіться, вимийте чарки, ввечері прийде не менш як п'ятдесят кіннотників, а тоді ви знову заскімлите: "Я не звик бігати, ох, ніженьки мої, під час відправи я ж не бігав". Я гадаю, що вони віддадуть нам Швейцеркаса. Хвалити бога, вони не відмовляються від хабарів. Вони ж не вовки, а люди до грошей ласі. Продажність людська та милосердя господні — це те саме. Наша єдина надія — це продажність. Доки вона є, ухвалюватимуть м'які вироки в суді, і навіть безвинний може сподіватись милосердя.
Іветта (прибігла задихана). Вони погоджуються тільки на двісті. І це треба зробити негайно. Вони баритись не звикли. Найкраще піти мені зараз же з однооким до мого полковника. Він признався, що скринька була у нього, вони затиснули йому пальці в лещата. Але він кинув її в річку, коли помітив переслідувачів. Скриньки нема. Тож як, бігти мені до полковника по гроші?
Матінка Кураж. Скриньки нема? Звідки ж я візьму дві сотні гульденів?
Іветта. Ах, ви сподівалися взяти гроші зі скриньки? Добре б я погоріла. Облиште ваші сподіванки. Коли ви хочете повернути собі свого Швейцеркаса, вам доведеться заплатити. Чи, може, мені облишити свої клопоти, щоб ви зберегли свій фургон?
Матінка Кураж. Я не думала, що так станеться. Не натискай