Читати книгу - "Листи Крутеня"

мені хотілося б) про мамону, але дуже мало знаходжу давніх застережень проти земної марноти, про вибір друзів, про ціну часу. Твій підопічний, мабуть, назве все це «пуританством», а я тобі скажу, що вага й значення, яких ми надали цьому слову, — це один із справжніх тріумфів останнього сторіччя. Завдяки цьому ми щороку рятуємо тисячі людських істот від посту, стриманості, цнотливості і поміркованості в житті.

Проте, рано чи пізно він дізнається про справжню природу його нових друзів, і тоді твоя тактика залежатиме від інтелекту твого підопічного. Якщо він достатньо дурний, зроби так, щоб підопічний усвідомлював природу своїх друзів тільки тоді, коли вони відсутні; їхню присутність можна використати для того, щоб вивітрити з його голови весь критицизм. Якщо це в тебе вийде, то він змушений буде, як це буває з багатьма людьми протягом тривалих періодів часу, жити подвійним життям: він не тільки вдаватиме із себе інакшого, а й буде інакшим у кожному з товариств, де буватиме. Коли ж це тобі не вдасться, можна спробувати тонший і успішніший спосіб. Присилуй підопічного відчувати задоволення від усвідомлення непослідовності свого життя. Цього можна досягнути, використовуючи його суєтність і пиху. Нам під силу при вчити його із задоволенням стояти на колінах у неділю поруч з бакалійником, який не здатен зрозуміти чемного й насмішливого товариства, серед якого він був суботнього вечора; і навпаки, з насолодою сприймати під час забави паскудність та блюзнірство своїх улюблених друзів, тим більше, що він знає про світ «глибокий» і «духовний» в собі, світ, якого вони не можуть зрозуміти. Ти втямив, що я маю на увазі? Світські друзі спілкуються з ним з одного боку, бакалійник — з другого, а твій підопічний постає для себе, як досконалий, урівноважений і складний чоловік, який уміло обертається і в одному, і в другому товаристві. Отже, повсякчас зраджуючи принаймні дві групи людей, він замість сорому завжди відчуватиме задоволення собою. І нарешті, якщо всі твої зусилля підуть намарне, ти зможеш переконати його, всупереч докорам сумління, далі підтримувати нове знайомство на тій підставі, що він вже тим чинить людям «добро», що п'є їхні коктейлі, сміється з їхніх жартів і що припинити все це означало б виявитися «педантичним», «нетолерантним» і, звичайно ж, «пуританцем».

Водночас ти, ясна річ, уживеш потрібних заходів, щоб новий спосіб життя змушував його витрачати грошей більше, ніж він може собі дозволити, щоб він занедбав свою роботу і забув про матір. її стурбованість і неспокій, як також його дедалі більша байдужість та грубощі, становитимуть неоціненну основу для погіршення стосунків у нього вдома.

З прихильністю твій дядько Крутень.

Лист XI

Мій любий Шашеню!

Усе йде напрочуд добре. Я особливо радий чути, що ті двоє нових друзів ввели його в коло своїх знайомих. Дані Державного Архіву свідчать, що всі вони надійні люди: незмінні, послідовні скептики й безбожники, які без будь-яких ефектних і великих злочинів спокійно й задоволено прямують до оселі Нашого Отця. Кажеш, що вони багато сміються. Я сподіваюсь, що ти не вважаєш, що сміх сам по собі завжди приносить нам користь. Спинюсь на цьому детальніше.

Я бачу такі причини людського сміху: радість, веселощі, жарти й зухвальство. Радість виникає, наприклад, між друзями й закоханими, що зустрілися напередодні свята. Дорослі за допомогою жартів звичайно висловлюють своє ставлення до чогось чи когось, проте легкість, з якою найменші дотепи викликають сміх у такий час, показує, що ті дотепи не є справжньою причиною. Ми не знаємо, у чому полягає справжня причина. Дещо подібне великою мірою виражається в тому огидному мистецтві, яке люди називають музикою, а дещо подібне трапляється на Небесах — беззмістовне пришвидшення в ритмі небесного досвіду, цілком незрозумілого для нас. Такий сміх не дає нам ніякої користі і від нього треба в людей відбивати охоту. Крім того саме це явище відразливе і є відкритим знущанням з реальності, гідності й суворості Пекла.

З радістю тісно пов'язані веселощі. Це різновид емоційного збудження, яке виникає з ігрового інстинкту. Користі нам з нього дуже мало. Щоправда, іноді його можна використати, щоб відволікати людей від тих почуттів та дій, до яких спрямовує їх Ворог, але за своєю суттю веселощі мають цілком небажані тенденції, бо ведуть до милосердя, доброчесності, хоробрості, задоволеності та багатьох інших вад.

Жарт, що виникає як реакція на якусь недоречність, відкриває куди ширші перспективи. Я маю на увазі насамперед не брудний чи непристойний гумор, який часто не дає бажаних наслідків, хоч на нього й надто покладаються другорядні спокусники. Справа в тому, що людей у цьому питанні можна чітко поділити на дві категорії. До першої належать ті, для кого «жодна пристрасть не є такою сильною, як хтивість» і в кого непристойна розповідь перестає викликати хтиві бажання настільки, наскільки вона стає смішною. До другої належать ті, у кого сміх і хтивість виникають водночас і спричиняються однаковими збудниками. Перша категорія жартує на сексуальну тему, бо це викликає недоречності; друга — культивує недоречності, бо вони дають підставу для розмов на сексуальну тему. Якщо твій підопічний належить до першої категорії, то непристойний гумор тобі не допоможе: я ніколи не забуду годин, які витратив (для мене вони були нестерпно нудні) на одного з перших моїх підопічних у барах та курильнях, аж поки не засвоїв це правило. З'ясуй, до якої категорії належить твій підопічний, але пильнуй, щоб він цього не знав.

Насправді жарти або гумор треба використовувати в інший спосіб. Його застосування має хороші результати, особливо серед англійців, які так поважно ставляться до свого «почуття гумору», що відсутність чи недостача цієї якості сприймається майже як єдина вада, якої соромляться. Для них гумор — це всеутішна й, завваж, всевибачна принада життя. Отож він є неоціненним засобом для знищення сорому. Якщо людина дозволяє іншим платити за себе, то її називають «скнарою»; якщо ж вона насміхається з себе й глузує з інших за те, що далися загнати на слизьке, то в такому разі вона вже не «скнара», а «дивак». Боягузтво — ганебне, боягузтво ж, яким підкреслено хизуються, може набрати смішного вигляду. Жорстокість — ганебна, але вона перестає бути такою, якщо особа, що чинить її, подає свої дії, як безневинний жарт. Таку людину не тільки не осудять, а, навпаки, захоплюватимуться нею, щоб вона не чинила, якщо зуміє видати свої вчинки за жарти. Тисяча пікантних, навіть богохульних жартів не гублять людину так швидко, як відкриття, що майже