Читати книгу - "Бояриня"

Ой, краще б я тобі таке казав!

Оксана (підводиться й прихиляє його до себе)

Ні, любий, ти на світі потрібніший, тобі ще є про що й про кого дбати.

Борцем не вдався ти, та після бою подоланим подати пільгу зможеш, як ти не раз давав… На бойовиську не всі ж померли, ранених багато… поможеш їм одужати, то, може, колись там… знов зібравшися до бою, вони тебе згадають добрим словом… а як і ні — не жалуй, що поміг.

Сидять якийсь час мовчки, обнявшись.

Степан (підводиться і подає Оксані руку)

Ходім, я заведу тебе до хати.

Бач, сонце вже навзаході.

Оксана

Ходім

(Спираючись на руку Степанову, іде до будинку.

Не доходячи рундука, спиняється і обертається, дивлячись на західне сонце, що вже зникає за обрієм).

Добраніч, сонечко! Ідеш на захід…

Ти бачиш Україну — привітай!