Читати книгу - "Гармидер у школі"

— Фу, але там же не мертві миші, правда? — буркнула Сара.

— Ні, я поставила такі пастки, які ловлять мишей живими, щоб їх можна було потім випустити на волю — десь на природі. Пастки стояли чотири ночі, а коли я перевірила їх сьогодні зранку, то знайшла в них двох мишок, їх я і принесла сюди, щоби показати вам. Стюарте, здається, я бачила в коридорі біля умивальника стару клітку для хом'яка. Піди подивися, чи вона там є.

Стюарт вийшов — і через хвилину повернувся з досить-таки іржавою кліткою. Всередині в ній залишалося маленьке бігове колесо. Міс Гармидер відкинула кришку клітки і взяла бляшанку з-під печива.

— Це досить непроста річ, — попередила вона. — Миші дуже збуджені, тому залишається сподіватися, що вони не вискочать. Не хотілося б, аби вони шастали по всьому класу.

Вона почала піднімати кришку бляшанки, водночас тримаючи її над кліткою. Далі вона струснула бляшанкою, і дві мишки зісковзнули в клітку. Стюарт моментально закрив кришку і зробив крок назад.

— Добра робота! Тепер вони будуть у безпеці.

— Ой, які вони гарненькі, — прошепотів хтось із хлопчиків.

— Дивіться на її ніс, — сказав Марк. — Вона нюхає. І морщить носа.

— Це того, що від тебе тхне, — пробурчала Келлі.

— Я й не знала, що вони такі маленькі, — пробурмотіла Джекі.

Одна з мишок вискочила на колесо, яке почало зі скрипом обертатися. Мишка налякано зіскочила, так ніби колесо її вкусило. Тоді вона повернулася, старанно обнюхала колесо і спробувала ще раз. Діти зачаровано спостерігали. Міс Гармидер зняла клітку зі свого столу.

— Я поставлю її отут на поличку, щоб вам усім було добре… Ой, ні! Ой-ой!

Ручка обірвалася, і клітка впала на підлогу. Дверцята від удару відчинилися, і миші опинилися на волі. Вони прожогом чкурнули з клітки. Половина класу тут же кинулася за ними, а друга половина повискакувала на парти і розверещалася:

— Вони повтікали! Вони повтікали!

— Нічого страшного, не хвилюйтеся! — вигукнула міс Гармидер. — Зараз ми їх зловимо. Де вони? Сюди, Керрі!

Ось вони! За ними, Емі, хутчій!

Миші шмигали по всьому класу, різко повертаючи вбік, як тільки до них наближався хтось із учнів. Одна з них зробила карколомний стрибок і вискочила спочатку на стілець, а далі побігла по кришках парт. Це викликало ще більший переполох, і ті діти, які стояли на партах, почали пританцьовувати, немов на розжареному вугіллі.

Друга мишка виявила, що дверцята шафи відчинені, коротко пискнула і забігла всередину. Четверо дітей протиснулися за нею і почали нишпорити поміж книжками, коробками, лінійками, олівцями, вимірювальними рулетками, головоломками та іншим шкільним причандаллям. Усе це добро полетіло на підлогу, а діти тим часом намагалися знайти маленьку тваринку.

Дуже скоро шафа стала цілком порожньою. Весь її вміст лежав позаду них, звалений на купу.

— Ось вона, на верхній поличці! Попалася! — заверещала Сара. Дівчинка підстрибнула, вхопилася за поличку — і тут же вся шафа повалилася на учнів.

Двері з грюкотом відчинилися, і в клас увірвався містер Шрапнель. Його зустріли зливою вигуків: «Сюди! Сюди! Ходіть-но сюди!»

Перш ніж він встиг відкрити рота, за нього вчепилася міс Гармидер:

— Ходіть-но сюди, містере Шрапнель. У нас у класі миші вирвалися на волю.

Містер Шрапнель відступив, побачивши, як велика шафа сама по собі піднімається з підлоги і починає насуватися на нього:

— Що тут, заради всього святого…

— Не турбуйтеся, це Гленн і Ребекка, — пояснила міс Гармидер. — Швидше! Думаю, миша побігла сюди. Дивіться, тут! Над книжками.

Містер Шрапнель обернувся саме вчасно, щоби угледіти, як маленька бурувато-сіра грудка прошмигнула по книжках і сховалася за ними.

— Я її побачив! — тріумфуюче вигукнув він і кинувся за звірятком.

Частина дітей підбадьорливо загукала. Містер Шрапнель почав витягувати книгу за книгою, зазираючи за кожну з них.

— Я впевнений, що вона десь тут, — промимрив він до Лілії, яка приєдналася до нього.

Вона помітила мишу, яка зачаїлася за атласом, обережно склала долоні «човником» і потяглася до неї. Однак миша виявилася набагато прудкішою. Вона плигнула — і потрапила прямісінько в рукав піджака містера Шрапнеля. Але той нічого не помітив і далі нишпорив між книжками.

— Ой, містере Шрапнель, — сказала Лілія. — Мені здається, миша у вас у рукаві.

— Цього не може бути. Я би відчув.

— Вона там. Я вже майже була її зловила, коли вона скочила. І прямо вам у рукав.

Містер Шрапнель випростався. Подивився на рукав. Простягнув руки, але так і не зміг нічого побачити або відчути.

— Вона не могла цього зробити, — повторив він.

— Вона там! Вона там! — закричали Ліндсей і Черіл.

— А ви зніміть піджак, — запропонувала міс Гармидер і зразу ж узялася допомагати директорові його стягувати.

Вона потрусила піджаком, але миша не з'явилася.

— Ви впевнені, що…

— Онде вона, у вас під джемпером! — вигукнув Джон.

Унизу одного з рукавів ворушився маленький горбик. Містер Шрапнель зігнув руку, побачив рухому випуклість — і кинувся в дикий танок «у-мене-в-рукаві-миша».

— Ай-ай! Вона мене вкусить! Геть, геть, забирайся геть, маленька тварюко!

Він шалено вимахував рукавом, і за мить із нього таки вискочила миша. За щасливим збігом, вона впала прямісінько в бляшанку з-під печива. Вейн миттю прикрив її кришкою, перш ніж миша встигла отямитися.

— Молодець, Вейне! — вигукнув містер Шрапнель.

— Тричі «ура» містерові Шрапнелю! — крикнула Лі. — Містер Шрапнель упіймав мишу! Ну, і Вейн, звичайно.

Містер Шрапнель радісно усміхався у відповідь на вигуки захвату. Тим часом діти помітили і другу мишу, яка налякано причаїлася за дошкою. Містер Шрапнель закатав рукави і приклав палець до вуст. Діти притихли. Окрилений своїм недавнім успіхом, директор обережно наблизився до миші. Він підкрадався все ближче і ближче. Мишка трохи підбігла вперед. Тоді містер Шрапнель став заходити під іншим кутом. Миша обернулася, а тоді дременула. Вона бігла, доки не опинилася в кутку.

Клас затамував подих, спостерігаючи, як містер Шрапнель веде наступ. Тепер він підібрався настільки близько, що міг розрізнити кожну волосинку на спині миші. Він почав повільно простягати до тваринки праву руку. А тоді блискавичним рухом схопив мишу, вкинув її у бляшанку з-під печива і закрив кришку.

Третьокласники видихнули і радісно загукали. Містер Шрапнель поправив краватку й обвів клас задоволеним поглядом.

Міс Гармидер стояла позаду нього, усміхалася і плескала в долоні. Директор підняв руку, і гамір ущух.

— Діти, думаю, ви тут наробили трохи розгардіяшу. Треба все поприбирати. Міс Гармидер, чи не могли б ви зайти на хвильку до мого кабінету?

На третьокласників накотилася хвиля страху, і вони обернулися, щоби