Читати книгу - "Перегляд позитивного мислення: на основі нової науки про мотивацію"

Тут треба зробити важливе уточнення. У той час як фантазування могло б допомогти нам задовольнити деякі потреби, воно не може заспокоїти ті потреби, які тягнуть за собою великі витрати енергії, зусиль і необхідність значних зобов’язань. Ми вже побачили, що просте мрійництво про позитивні результати не допомагає людям здійснити бажане. Як я показала в одному своєму дослідженні, у позитивних фантазіях є щось таке, що заважає впоратися зі складними завданнями та спонукує нас виконувати простіші завдання. Якщо спраглій людині в пустелі варто лише зупинитися й нахилитися, щоб напитися з невеличкої водойми, поринання в позитивні фантазії може допомогти їй помітити воду, а також бути уважнішою, шукаючи водойму. Проте якщо в людини нема життєвої мети, а уява зосереджується лише на провідній ролі у фільмі разом із Анджеліною Джолі (таке досягнення зазвичай вимагає принаймні аудіювання день у день протягом місяців або й років), то поринання у позитивні фантазії лише заважатимуть здійсненню мрії.

Існує ще одне пояснення того, як фантазії допомагають залишатися в грі, не вживаючи жодних заходів: вони відволікають нас від обтяжливої рутини чекання. Аби не збожеволіти й не дезорієнтуватися від розпуки, ми можемо уявити приємний результат, щось, що ми воліли б побачити на власні очі. У випадку Рейчел дні чекання перед винесенням вироку її приятелеві були довгі, сповнені хвилювання, а завдяки мріям про те, що суддя може зглянутися на зростаючу підтримку приятеля, дівчина не здалася. Вона пригадує: «Я й не думала, що зможу стільки витерпіти». Під час лікування посттравматичного стресового розладу лікарі заохочують пацієнтів уявляти себе в безпеці, у приємному живильному середовищі, що впливає на всі п’ять відчуттів. Така образо­творча методика дозволяє пацієнтам упродовж місяців або й років витримувати лікування, скероване на роботу з глибинною травмою та її подолання[48].

Усі ці приклади пов’язані з надзвичайними обставинами, але позитивні фантазії здатні також допомогти нам відволіктися від рутини очікування в буденніших ситуаціях. Згідно з доповіддю про стан робочих місць у США 2013 року, на підставі опитувань Ґеллапа, сімдесят відсотків американських робітників «не зацікавлені» або «не люблять» свою роботу[49]. І як же їм витримати той довгий, нудний робочий день? Джером Сінґер[50], піонер у дослідженні того, що роблять люди, коли відволікаються від виконання службових обов’язків, зауважив, що коли робоче завдання не обходить людей і їм стає вкрай нудно, розрадою стають позитивні думки й марення, які дозволяють із приємністю перебути робочий час. Ерік Клінґер[51] теж вказує на таке явище, як «поточні клопоти», тобто не досягнуті цілі й нездійснені бажання; вони породжують ніби випадкові думки, у той час як ми займаємось якоюсь потрібною на щодень роботою. Інколи ці думки допомагають нам без зайвих проблем витримати нудьгу, але, буває, заважають працювати й робити щось важливе. Я пропоную вам порівняти результати, про які йшлося в цьому розділі, із вашим повсякденням.

Задля вправи подумайте про щось непідвладне вам, про ситуацію, в якій вам доводиться чекати без надії на допомогу. Подумайте про потребу, яка залишається не вдоволеною і яку ви не в змозі заспокоїти. Може, ви юрист-студент, який чекає на результати свого іспиту на адвоката. Пацієнт, що нервує, чекаючи на результат аналізу. Покупець житла, який очікує прийняття його застави. Сядьте на мить і пофантазуйте про бажаний результат. Звільніть свій розум. Нехай линуть образи. Уявіть, як вам відлягло, коли ви довідалися, що склали іспит або одержали висновок лікаря, у якому зазначено, що ви цілком здорові. Уявіть, як вас стискає в обіймах ваша подруга. Уявіть, як святкуєте за вечерею. Уявіть, як усміхаються та пишаються ваші батьки, походжаючи вашим новим домом. Вам відлягло? Час минає швидше? У такій ситуації цілком можна вдаватися до мрійництва як важливого тимчасового ресурсу, навіть якщо тим мріям і не судилося справдитись.

Багато людей питали мене, чи можуть позитивні фантазії допомогти виживати з такою тяжкою хворобою, як рак. Мої початкові досліди не виявили чіткого зв’язку між позитивними фантазіями й успіхом у лікуванні таких хворих. Власне, багато форм раку, — навіть ті, що мають негативний прогноз, — піддаються деяким видам лікування. За винятком термінальної стадії хвороби, коли пацієнт отримує паліативне лікування, завжди є поле для дії. Хворі на рак зазвичай випробовують різні види альтернативного лікування, бо звичайні методи не здаються надійними, і серед більшості тяжких хворих на рак завжди живе надія, що можна потрапити до невеличкого відсотка пацієнтів, яким справді вдається вижити. Для досягнення оптимального результату хворим на рак потрібно не просто «залишатися в грі», а треба бути мотивованими доглядати себе й шукати допомогу. Позитивних фантазій про одужання недостатньо, бо саме вони можуть гальмувати потрібні корисні дії.

Задоволення стимулює

Є принаймні ще один випадок, коли позитивні фантазії корисні. Аби це зрозуміти, зупинімося на мить і розгляньмо проблему, поширену сьогодні серед американського юнацтва. Дослідники в одній роботі 2013 року вивчали 123 000 студентів коледжів та університетів; у певний час протягом попереднього року 56,6 % студентів були «дуже засмучені», 31,3 % потерпали від «такої депресії, що не могли нічого робити», а 45 % відчувало «повну безнадію». Більшість опитаних студентів — 83,7 % — вважали, що їх «пригнічував обсяг того, що треба було зробити», і 79,1 % відчували «виснаження (не від фізичної роботи)»[52].

Ми з моєю співробітницею Доріс Мейєр вирішили подивитися, чи мрії про ідеальне майбутнє можуть полегшити депресію в юнаків. Ми попросили 88-х студентів американського університету заповнити анкету, в якій пропонувалося уявити себе в ситуації дванадцятьох сценаріїв[53]. Вони мали візуалізувати кожний сценарій, подумки його програти та записати пов’язані з ним мрії. В одному сценарії йшлося про таке: «Ви працюєте над важливим проектом. Ви бачите, що не встигаєте й просите клієнта подовжити термін. Ви знаєте, що є ймовірність, що він піде на цю поступку. Сьогодні клієнт сповістить вас про своє рішення. Доки ви чекаєте в офісі на його дзвінок…» Ми також запропонували студентам заповнити анкету, що, як відомо, є ефективним способом виміряти ступінь депресії.

Через чотири тижні ми перевірили цих студентів і виміряли за допомогою тієї самої анкети ступінь їх депресії. І виявили: що позитивніші були фантазії в студентів, то вищий був у них ступінь депресії. Але ми також виявили частіше кореспондування мрій і зниження ступеня депресії у процесі