Читати книгу - "Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі"

ЗМІЙ

Паж дивився на мою Тян благально, але було видно, що його таємниця, в чому б вона не була, залишиться з ним, хоч вбий цього нікчему. Він дійшов до межі страху. І якщо трохи натиснути, втратить до нього чутливість. Моя недосвідчена кохана зараз може схибити. Чисто від того, що немає досвіду. Але дуже швидко його набирається. Бо задатки у неї виняткові.  На місці замкового дознавателя й ката я б зараз напружився. А на своєму - нарешті розслабився. Мені тільки-но пообіцяли при свідкові, що парність розривати не будуть.

І знаючи підвищену чутливість темних до таких обіцянок, доведеться берегти цього свідка від усіх життєвих неприємностей.

А гнів Ружени - то неабияка неприємність.

Тому треба до її появи якось довести до кондиції цього невдаху, що мало не занапастив нас усіх, а тепер кліпає ляльковими очима й удає з себе ображену невинність.

Тому я  стримано поцілував руку своєї пари тонко натякаючи, щоб вона не заважала мені розколоти цю хитру бестію

З чого б почати?

Варіанта два. 

- Про що нам говорити з тобою, Біллі? Про те, як я люблю синематограф? - це збиває з пантелику й розслаблює.

 - Ти можеш ігнорувати кризу. Але криза не завжди ігноруватиме тебе. - це натякає на те, що все в руках підозрюваного. І він сам має знайти вірний хід.

Але коли я сперся кулаками на стіл і глянув в очі пажу, не встиг навіть слова сказати, клянусь парністю - це поетичне нещастя закотило свої баранячі очі й зомліло.

Ну і що тепер з ним робити - бризкати водою, давати нюхальну сіль чи викликати замкового ката?

Ката не можна - зайвий свідок. І як його потім прибрати, треба буде шукати когось на заміну. 

За такі гроші мало хто згодиться.

Мої роздуми перебив янгольський, але невдоволений  голосок коханої. 

- З військовою естетикою у тебе завжди все було гаразд, Змію. А от з умінням не лякати слабких створінь - не дуже.

Вона права! Одразу згадав, як налякав її на першому побаченні у другій іпостасі, хоча навпаки - хотів захистити. 

- І що тепер робити, моя незрівнянна секретарко? Зараз прийде Ружена, і велить нас трьох як мінімум ізолювати від суспільства. А то і стратити від гріха подалі. Щоб розголос не розійшовся про знаряддя масового ураження.

- Її величність не істеричка. - заступилася за Ружену моя наївна Тян. - Вона в курсі, що воно все вже розійшлося. І питання тільки в тому, як цей розголос направити у потрібне річище. 

І тут мене осяяло. 

Останнім часом це трапляється все частіше - так цілюще впливає парність, не інакше. Дракони мудрішають десь під років триста, а я от завдяки моїй Тян, розумнішаю на очах.

- От з допомогою цього солодкоголосого менестреля й направимо. - ошелешив мою кохану вибухом інтелекту. - Він вигадає підводки й заримує все, що буде треба. Одержить схвалення її величності і  піде дорогами імперії, звісно під  - хаха - охороною вашого Інгвара, моя мила Тян. Рознесе благі вісті. Нехай всі начуваються, що у нашій імперії ймовірно є усякі засоби, щоб  весь світ поводився чемно. І кожен житель цього світу щоб беріг справедливу королеву Ружену Бо вона одна на світі не використає на зло світові ці засоби, яких може ще й немає, а може уже й цистерни стоять на запасних коліях. Ви встигаєте запам’ятовувати, адепте?  Їй не дасть це зробити трояндовий вінець, який не терпить несправедливості. А всім іншим в руки отого, що невідомо чи є, чи нема в наших арсеналах магохімічної зброї,  давати не можна. Бо бувають такі ситуації, в яких слабку істоту  ніщо не спинить від гріха…

- Не так швидко, пане ректоре я записую. - пролунав з підлоги кволий голос пажа.

- А хто вам дозволив записувати державні таємниці? Я сказав - запам'ятовуйте. І ніколи не записуйте свої поеми. Нехай ніхто не знає правильного варіанту, ну, крім того, що треба береги королеву, бо без неї світові хана.

- Ну це і так всі знають. Як і все що ви, принц-консорт і її величність зробили, щоб врятувати світ.

Якби я ще міг червоніти, то почервонів би від сорому. Бо те, що знають оті всі - дурні вигадки отаких, з дозволу сказати, менестрелів. І до правди мають таке ж відношення, як і оця моя казочка для пажа.

Насправді одна Тян би зацінила правду про те, що я зробив для цього світу. Хоча б тому, що вона мала змогу народитися. Але це не точно, бо моя кохана не завжди  з цього факту задоволена. Тож краще їй не знати. А пажеві треба оргвнізувати захист. Дуже треба. Не від гніву Ружени. Вона сирітку не скривдить, а до речі…

- Паж, ви сирітка? 

- Так - сумно кивнув головою ворог народу і мій особистий ворог після того, що посмів сказати про Тян.  -  так і в анкеті написано. Можете перевірити, в пам’яті вахтерки Марії є копія.

- Не намагайтеся натякати на те, що моя ідеальна секретарка могла щось загубити. На час вашого зарахування вона була у відпустці. І я теж до речі. Так що попрошу надалі без брудних натяків. Пишіть скоріш уже, як пам’яті нема, потім вивчите й записи спалите. І не рюмсайте. Бо зараз її величність закінчить прийом вірчих грамот від послів з Валінору, й дійде черга до державних зрадників у поетичній шкурі. Дописуйте ваш пасквіль… тобто історичну поему про те, як милостива королева Ружена врятувала світ від страшної небезпеки, боже храни королеву і всі інші теж храните. Зробимо це національним гімном. Тільки обоснуйте гарно, я перевірю.

- Це велика честь, створити гімн для Трояндової імперії, пане ректоре. - цей графоман навіть не здивувався пропозиції. - Як вам ідея? Над трояндою сонце ніколи не сіда, боже, храни королеву троянд?

- Ви хочете в національному гімні ставити запитання? Хто вас вчив, невже видатний поет усіх часів Фон Ешенбах? - встряла моя естетично обдарована Тян. 

- Я питаю пана ректора про основну ідею. А так звісно там будуть тільки знаки оклику, пані секретарко. Так і запишіть в протокол допиту, що в державному гімні ніяких питань не буде! - гонористо вишкірився цей нечема. У мене аж зуби засвербіли. Так би й перекусив поганця навпіл, але не вийде. Це наш поганець. Ми тепер з ним в одному човні. Особливо я. Бо більше ніхто не підтвердить, що Тян пообіцяла не розривати нашу парність.