Читати книгу - "Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим"

І тут сталося те, чого я не очікував.

— Ти така прекрасна, — злетіло з моїх губ.

Під час танцю я про це думав, відчував усім своїм єством, але говорити вже точно не планував. І щойно я шепнув це Вікі на вухо, вона різко відсторонилася і втупилася в мене. За виразом обличчя я не міг зрозуміти, що вона думає чи відчуває в ту мить. Її очі були широко розплющені й дивилися в упор.

— Джонні, злегка збудився від Вікі чи що? — з глузуванням спитав Джеймс.

У секунду очі Вікторії ще більше розширилися, і вона почервоніла, намагаючись сховати рум'янець долонями. От навіщо він це сказав?

— Не втручайся, — огризнувся я, не відриваючи погляду від Вікторії.

Але, видно, Джеймсу хотілося мене дістати, бо він підвівся з піску й підійшов ближче.

— Ну це ж не я налякав бідну Вікі природною реакцією тіла на близькість із дівчиною, — гордовито продовжував він. — Я-то вмію контролювати свій член.

— Джеймсе, уже не смішно, — втрутилася Джессіка, що стояла за кілька кроків від нас.

Я розумів, що друг багато випив, але це не давало йому права так поводитися. Він міг скільки завгодно жартувати з мене, але чинити так із Вікі ні. Злість прогнала збентеження від слів, що випадково зірвались, і затопила всього мене, шукаючи шлях назовні.

— Заткнися, — проричав я, роблячи крок до Джеймса.

Не знаю, на кого я злився більше: на нього чи на себе. Та як тільки ми зустрілися поглядами, двома руками я сильно штовхнув Джеймса в груди. Він мало не впав, але, зробивши кілька кроків назад, усе ж таки встояв на ногах. До нього відразу підбігла Джессіка, щоб допомогти утримати рівновагу.

— Відвали, Джесс, — гаркнув той.

— Якого біса? — почала обурюватися вона. — Що з тобою трапилося? Чи ти такий придурок від народження?

Джеймс різко розвернувся до Джесс і схилився так, що їхні носи мало не доторкалися.

— Ну, натякнув я, що в Джона встав на Вікі. І що тут такого? Усі наче вже дорослі, — махнувши руками, проричав він.

Від почутого Вікі охнула й накрила рота двома долонями. Вона стояла за кілька кроків від мене і здавалося, що ще зменшилася в розмірах. Бачачи це, моя злість таки вирвалася назовні.

У секунду я підлетів до Джеймса і знову штовхнув його в груди, від чого той зробив кілька кроків назад, цього разу ледве утримавшись на ногах.

— Та пішов ти, — гаркнув він.

Стиснувши кулаки, я замахнувся, щоб гарненько заїхати Джеймсу в самовдоволену фізіономію, але мене зупинила Вікі.

— Ні! — скрикнула вона, а потім підбігла до Джеймса й обняла, як би закриваючи від мене.

На її крик відразу збіглися інші. Але я не дивився на них. Перед моїми очі була тільки Вікторія, що обіймала мого надто зарозумілого друга.

До горла підступила грудка, кулаки розтиснулися, а з легень так різко вилетіло все повітря, наче мені дали під дих.

«Їй подобається Джеймс!» — промайнуло в моїй голові, а із секундною паузою почало крутитися на повторі.

Як же я одразу не здогадався? Ось чому Вікі була така незадоволена завданням і взяла із собою склянки з алкоголем. Вона просто не хотіла танцювати зі мною! І навіщо я тільки помінявся з Джеймсом листочками, щоб бути з нею в команді?

У грудях неприємно занило від образи та розуміння, що я їй не подобаюсч.

Усвідомивши, що бійки не буде, Вікторія відпустила Джеймса, а повернувшись, зробила крок у мій бік. Але до неї підійшла Моллі і, взявши за руку, зупинила, не дозволивши підійти ближче до мене.

— Джеймс? Серйозно? — навіть я почув ту образу в голосі, що затопила серце.

— Ти чортів придурок! — різко вигукнула Джессіка і спробувала кинутися до Джеймса, але її перехопив Джейк.

Грудка в горлі почала душити мене і, не маючи сили щось зробити, я просто розвернувся й мовчки попрямував у бік свого табору.

— Джоне!

Я почув, як мене гукнула Вікі, але обертатися мені вже не хотілося. Усього за один вечір я відчув, що таке справжній духовний потяг до дівчини, а потім — що таке розбите серце.