Читати книгу - "Рілла з Інглсайду"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
„Тепер ми живемо в новому світі, — каже Джем, — і ми повинні зробити його кращим за попередній. Хтось думає, наче все вже гаразд, але насправді попереду ще багато роботи. Вона не скінчилася — вона ще навіть не почалася. Старий світ зруйновано, і ми повинні звести новий. Це триватиме багато років. На війні я бачив достатньо, щоб зрозуміти, що ми повинні створити світ, у якому війни будуть неможливі. Ми завдали прусському мілітаризму смертельної рани, але він досі не мертвий, і ідеї його ще жевріють у Німеччині. Недостатньо викорінити зі світу колишній дух — ми повинні привнести новий“.
Я нотую Джемові слова в щоденнику, щоби вертатися до них і вряди-годи черпати в них натхнення, коли я підупаду на відвазі й мені буде тяжко „не зрадити обітниці“».
Рілла закрила щоденник і легенько зітхнула. Тими днями їй нелегко було триматися. Усі рідні й друзі, здавалося, мали цілі чи наміри, довкола яких будували свої життя. Вона не мала нічого, і їй було самотньо, дуже самотньо. Джем повернувся додому — але він уже не був тим сміхотливим юним братом, що їхав на фронт у 1914 році, і в нього була Фейт. Волтер ніколи не повернеться. Навіть Джимса в неї забрали. Зненацька світ її став велетенський і порожній — точніше, він здавався велетенським і порожнім відучора, коли в одній з монреальських газет двотижневої давності вона побачила список військовослужбовців, що повернулися на батьківщину — і в ньому ім’я капітана Кеннета Форда.
Отже, Кен був удома… і навіть не написав їй, що приїздить. Він уже два тижні в Канаді, а вона не дістала від нього ані рядка. Він, певне, забув — коли мав що забувати — потиск рук… цілунок… обіцянка, узята під впливом скороминущого почуття. Усе це так безглуздо… вона повелася, немов дурне, романтичне, наївне дівчатко. Тепер вона буде мудріша — значно мудріша… і значно стриманіша… і довіку зневажатиме чоловіків.
«Мабуть, мені слід поїхати з Уною до Кінгспорта і пройти курс домоведення», — думала Рілла, стоячи при вікні й споглядаючи мереживо ніжно-смарагдових лоз винограду в Долині Райдуг, яка лежала в бузковім світлі призахідних сонячних променів. У ту мить Рілла не бачила нічого привабливого в домоведенні, проте, коли невдовзі людству належить збудувати цілий новий світ, дівчата теж мусять виконувати свою частку роботи.
У двері подзвонили, і Рілла неохоче рушила вниз. Вона повинна відчинити — удома більше нікого немає — хоч їй було неприємно навіть думати про відвідувачів. Добрівши до вхідних дверей, вона розчахнула їх. На порозі стояв офіцер — високий, із темними очима й волоссям та вузьким білим шрамом, що розтинав засмаглу щоку. На мить Рілла безтямно втупилася в нього. Хто це?
Вона, очевидячки, знала його… він видавався незбагненно своїм…
— Рілло-моя-Рілло, — мовив офіцер.
— Кен, — охнула Рілла.
Авжеж, то був Кен — але він здавався настільки старшим… він так змінився… шрам… зморшки довкола очей та вуст… думки кружляли вихором у неї в голові.
Кен узяв її тремтливу руку, непевно простягнуту для потиску, і поглянув на Ріллу. Худенька фігура її гармонійно округлилася за минулі чотири роки. Він покинув школярку, а тепер знайшов жінку — жінку з дивовижними очима, рум’яними щоками і ямочкою над губою… жінку вродливу й жадану… жінку своєї мрії.
— Це Рілла-моя-Рілла? — виразно запитав Кен.
Рілла затремтіла від хвилювання. Радість… щастя… страх… печаль — усе те, що вона відчувала впродовж воєнних років, зринуло з розбурханих глибин її єства. Вона спробувала відповісти… спершу голос не послухався її. А потім…
— Жвішно, — мовила Рілла.
Примітки
1
Фредеріка Макферлейн, кузина й найкраща подруга Л.-М. Монтгомері, померла від грипу під час пандемії 1918–1919 pp. Імовірно, саме вона стала прототипом Діани Баррі, героїні «Енн із Зелених Дахів» (тут і далі — прим. перекл.).
2
Убивство австро-угорського ерцгерцога Франца Фердинанда 28 червня 1914 року сербським терористом Гаврилом Принципом у м. Сараєві стало приводом для початку Першої світової війни.
3
Цитата з поеми В. Блейка «Вала».
4
Дороті Вордсворт (1771–1855) — англійська поетка й прозаїк, улюблена сестра Вільяма Вордсворта, із якою їх усе життя поєднували близькі взаємини.
5
Див. Матв., 6:28–29 (за пер. І. Огієнка).
6
Ідеться про сера Едварда Грея — міністра закордонних справ Великобританії в 1905–1916 pp.
7
«Сотня волинкарів» — шотландський військовий марш XVIII ст. Також — гра слів: англійське piper означає як «дудар», так і «волинкар», що виступав на чолі шотландської армії.
8
Ідеться про епічну поему Дж. Мільтона «Втрачений рай».
9
Цитата з поеми Дж. Г. Байрона «Паломництво Чайльд Гарольда».
10
Див. Біблія, 2 Книга Самуїла, 5:24 (за пер. І. Хоменка).
11
Фельдмаршал Гораціо Герберт Кітченер (1850–1916) — британський воєнний діяч, упродовж перших років І світової війни — воєнний міністр Великобританії.
12
Цитата з поеми В. Скотта «Діва озера».
13
Граф Хартумський — титул, що його здобув лорд Кітченер за результатами успішної воєнної операції британських військ у Судані та Єгипті.
14
Військова база канадської армії, розташована неподалік від Квебек-сіті, у муніципалітеті Сен-Габріель-де-Валкартьє.
15
Рілла й Волтер хибно вважають шекспірівською цитату, що належить шотландській поетці й драматургу Джоанні Бейлі (1762–1851).
16
Рядок із протестантського гімну «Лихий наш світ».
17
Біблія, Послання до Євреїв, 9:22 (цит. за пер. І. Хоменка).
18
Ідеться про серію наступальних операцій німецької армії на території Бельгії, що закінчилися поразкою союзників і відкрили німецьким військам шлях на Париж.
19
Близько 230 г.
20
Жартівливе прізвисько генерала Жозефа Жоффра (1852–1931), головнокомандувача французької армії в роки Першої світової війни.
21
Ідеться про французьке місто Санлі, розташоване за 45 км на північний схід від Парижа.
22
Граф Йоганн-Генріх фон Бернсторф (1862–1939), посол Німеччини в США у 1908–1917 pp.
23
Ідеться про м. Томашув на сході Польщі та м. Мобеж у Франції.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рілла з Інглсайду», після закриття браузера.
