Читати книгу - "Невдале викрадення, Сая Морі"

На другому поверсі, що не відрізнявся вишуканістю, вони знайшли Сергія за столиком біля малого віконця з посірілими від часу фіранками.

— Андрій виявився розумнішим та відмовився сюди йти чи провалився в діру на сходах та повернувся в клініку як пацієнт? — Костянтин сперся долонею на стіл, щоб влаштуватися на хиткому стільці, але майже одразу вліз пальцями у щось липке. — Як ти можеш тут їсти? — він дістав з кишені паперову хустинку й протер долоні.

Зголодніла Ярина, що вже хотіла запитати у Сергія дозволу скуштувати баклажани на його тарілці, притихла й закусила губу.

— Тут смачно, — він знизав плечима й наколов на виделку смажений кабачок. Здавалося, він справді не помічав проблем та недоліків обраного закладу.

— Гаразд, до справи, — кожна нова хвилина проведена за брудним столом відбивалась фізичним болем на обличчі Костянтина. — Що ти дізнався?

— Я вирішив переглянути список компаній та фізичних осіб, з якими наша клініка мала конфлікти, суперечки, судові розгляди, — Сергій кинув на стіл офісну теку. — Особисті образи я не брав до уваги.

— У вас й без них вагомий список, — відмітив Костянтин, що вже відрив теку й побачив кількість сторінок, на кожній з яких було понад п’ятнадцять пунктів з детальним описом проблем, спричинених вказаною особою чи компанією.

— Вбивство з цілеспрямованою спробою підставити все ж не те, що роблять ображені сусіди, друзі чи колеги, — незворушно продовжував чоловік, що проігнорував їдке зауваження. — Я ще перевіряю списки й шукаю відповідності та закономірності, які потім можна звірити з твоїм переліком ворогів, — він зробив ковток чаю з одноразового стаканчика. — Але вже на двадцять третій сторінці, — Сергій кивнув на теку, — я знайшов цікавий збіг, який вирішив одразу обговорити.

Костянтин прогортав теку й відкрив потрібну сторінку. Ярина прослідкувала за його похмурим поглядом й зацікавлено зазирнула до списку, першим пунктом якого значилась клініка «Енліль». Чоловік закрив теку й змірив Сергія важким поглядом до того, як дівчина встигла прочитати повне ім’я власника. Єдине в чому вона встигла запевнитися було те, що прізвище той (чи, можливо, та?) мав таке ж, як і Костянтин — Сокіл.