Читати книгу - "Хеві Метал, Олександр Аркадійович Сидоренко"

Випав якийсь amir1111, що ж — не корейці, так араби, грошей у них багато, але чи витрачав суперник стільки часу на прокачування безплатних рослин, як Гуллівер? Навряд чи. Ваня витер руки, які раптом спітніли, й розпочав бій. «Все на кін, — загадав він. — Виграю тут — виграю скрізь». 

Пальці танцювали танець смерті на тріснутому екрані, який Ваня затиснув між чашкою та цукерницею, щоби айфон не вислизнув з рук. Суперник одразу попер нагору й всі три хвилини тримав гандикап у кілька мільйонів очок, але наприкінці Ваня видав шалений залп зі спарених первобутніх картоплин, підсилених вибуховою лозою й… 

Він випередив Аміра на сімнадцять тисяч балів. Хай не набагато, хай на дрібничку, але випередив! Гуллівер підскочив, ледь не заваливши стілець на підлогу, й задриґався у шаленому первісному танці. Так танцювали біля вогнища переможці, якщо не зважати на звук. Або переможці-індіанці в німому кіно. 

Ваня заспокоївся, всівся, отримав одразу десять прокачок для своїх рослин, прослідкував, чи є серед них потрібні, згорнув гру й повернувся до фейсбуку. Він знову встановив його годину тому, залив учорашнє демо з тестовою гаражною фоткою і коротким текстом. 

«Всім привіт, я повернувся. Щойно мені на станції спалили машину. Шкода, я любив її. Але я знаю, як врятувати свій настрій: ось вам моя нова пісня, я її сьогодні записав у гаражі. Демку для себе, але нехай вона стартує просто зараз. Мені так треба. Пісня називається «Гуллівер». 

P. S. Якщо цей пост назбирає тисячу лайків, я запишу її з гуртом та зніму хороший кліп. Доля «Гуллівера» залежить від вашого репосту. Вперед!» 

Пост стане на буст — на це підуть шість тисяч з карти Мар’яни. Все — на фейсбук, бо в інсту краще вже ставити відео, там пісня з фоткою не піде. Ваня стиснув кулаки, помолився всім богам, які відповідали за удачу, й натиснув «опублікувати». Ставки зроблено, ставок більше немає. 

Коли у двері подзвонили, Ваня намагався заштовхнути в Стьопу вареник з печінкою — перший добре пішов, а от з другим щось не складалося. Малий крутив головою, не зважав на жодну з робочих заманух: Ваня вже і танцював навколо нього, наспівуючи «Are you ready for a good time?», і питав, де гави, й удавав ложкою літак. Глухо. 

Мар’яна стояла на балконі — вже не курила, просто стояла. Кинути їй довелося швидко, бо в них скінчилися всі гроші й цигарки під скорочення штатів пішли першими. Але залишилася звичка ховатися на балконі від найбільш неприємних пунктів програми, на кшталт одягання або годування. От вона там і чекала, поки Ваня впорається. 

Він уже збирався здатися й покликати дружину на допомогу, як почув дзвінок у двері. Довгий, впевнений. Рішучий. Ваня застиг з ложкою над малим — вони нікого не чекали. В принципі, вони ніколи нікого не чекали, а останнім часом лякалися навіть кроків у коридорі. 

Одного ранку їх розбудив дзвінок, і, перш ніж спитати, хто там, Ваня тихенько подивився у вічко в дверях (благослови, Боже, Григорівну за цю опцію) — на сходовому майданчику стояло двоє суворих чоловіків у чорних в’язаних шапках. Тоді Ваня обережно відступив до кімнати і сказав Мар’яні пильнувати, аби Стьопа поводився тихенько. 

Гості ще кілька разів дзвонили, а потім у дверях щось зашаруділо, й Ваня подумав про ножі на кухні — обидва тупі, зараза, скільки разів збирався віднести на базарчик загострити. Та й слава богу — слабо уявляв себе з ножем у руці. Стало тихо, Ваня навшпиньки підібрався до дверей і побачив у вічку… Валентину. 

Вона стояла, роздивлялася якийсь папір, а потім пішла до ліфта. Відчиняти двері Ваня не став — а раптом ті хитруни відступили в нішу й чекають на дурника у темряві? Того дня вони навіть гуляти не пішли, що обернулося грандіозним скандалом від Стьопи, який просто ломився в зачинені двері. 

Назавтра Ваня впіймав Валентину надворі й спитав, чи не виймала вона з його дверей якогось оголошення? Стара вдала, ніби не розуміє, про що йдеться. Цілком ймовірно, що й не брехала — з головою у сусідки з дев’ятого давно було не все в порядку. Мабуть, це були колектори з «Привату» — він боргував їм уже два місяці, не брав слухавку з незнайомих номерів та не реагував на численні повідомлення від банку з нагадуванням про необхідність сплатити заборгованість, бо… 

Отже, нічого хорошого від сьогоднішнього дзвінка вони не чекали. А хто це міг бути? Хазяйка збиралася приїхати першого числа, як завжди, та Ваня вмовив її трохи почекати — натер про лікування Мар’яни, дорогі ліки — якщо вже брешеш, то краще спиратися на щось реальне й правдиве. Людмила Григорівна тоді гірко зітхнула й погодилася — сказала, що приїде перед Новим роком. А до нього ще жити і жити. Отже, це не вона. 

Раніше, бувало, заходили Кєша з Масіком — просилися в туалет по великому чи просто курнути, але відтоді, як пушери з’їхали з даху, він їх не бачив та не чув. Сусіди? Вони ні з ким не спілкувалися. Доставка їжі? Не смішно — той перший раз став і останнім, нема дурних витрачати останні копійки на чиюсь додану вартість. 

Курс лікування Мар’яни давно закінчився, як і її гроші. Ті шість тисяч, бездумно витрачених на буст у фейсбуці, ой як стали б у пригоді — ця сума постійно муляла на кожному кроці: от співає, наприклад, дружина Стьопі про козу, що йде дорогою, і на моменті «знайшла козла безрогого» так коротко зиркне поверх голови сина на Ваню, а він собі й думає: «Це вона про мене», — бо ж узяв гроші з картки і запульнув їх просто в повітря, ніби ми спимо на верстаті, що друкує купюри. Ваня, звичайно, одразу віддав свої шість готівкою, що лишилася з гастролей, та їх швидко проїли. Дуже швидко. А шість плюс шість дало б дванадцять. 

Мар’яна кілька разів зривалася на нього й вимагала знайти десь гроші — дитині скоро буде нічого їсти, а в її батьків уже нема чого надсилати! Ваня казав, що незабаром концерт, а потім ще будуть, обов’язково будуть — це ж Новий рік, а не голодний лютий! 

— Мнє похєр, — кричала у відповідь дружина. — Де хочеш, там і бери. Ти ж чоловік! Хоч укради! 

Укради їй… Тріумфального повернення до соцмереж не вийшло — пост зібрав сто чотирнадцять лайків, один схвальний комент від незнайомої людини й кілька — від давнього фан-сектора. Сто чотирнадцять. І аж шість репостів. Піди тепер із такою новиною на «Сніданок з 1+1», попишайся собою. 

Наступного ранку після пушу Ваня прокинувся й одразу перевірив лайки. Спочатку здалося, що їх дев’ятсот — серце забилося від піднесення, а потім придивився й зрозумів, що там — дев’яносто. Буст швидко вичерпався, система запропонувала додати ще, але що додати? Кому додати? Куди? 

З безнадії Ваня виклав пісню на ютуб, там