Читати книгу - "Бот"

— Ти ба, знову вона, — не зміг приховати здивування нейрохімік.

Рядок стану внизу робочого вікна генератора фракталів повідомляв, що Тимур досяг двотисячократного збільшення. В усіх, окрім Алана, який раніше стикався з фракталами, таке просто не вкладалося в голові. Уявіть, що, почавши розглядати людину крізь збільшувальне скло, ви помалу добулися цифрового мікроскопа, через який зиркаєте на молекули… аж раптом серед них натрапляєте на химерних маленьких чоловічків — точну копію того, з якого починали. Можна у штани накласти. Без дурні.

Програміст зберіг зображення у форматі JPEG, але так і не запустив його на зовнішній екран. Лаура притримала його руку.

— Знаєте, у мене є краща ідея, — дівчина піднялася, перетнула кімнату і всілась на стіл біля росіянина. — Пане Ємельянов, можна я вас дещо спитаю? — довірливим тоном поцікавилась психіатр, зазираючи Ігорю в очі.

— Е… так, — буркнув росіянин.

— У вас на ноутбуці… — Лаура ткнула пальцем у лептоп Ігоря; гладкий професор підозріло звів брови. — Так, саме на вашому ноутбуці… У вас там є порнографія? — Дюпре задала питання таким тоном, наче цікавилась, чи в росіянина, бува, не завалялась де-небудь 6-та симфонія Бетховена у форматі mp3.

Ємельянов почервонів. Він приніс ноутбук на прохання Тимура, щоб на всяк випадок мати під рукою комп, не підключений до проектора на даху, і тепер зрозумів, що потрапив у пастку.

— Що?

— Це ж ваш приватний лептоп. У вас є порно? — нахраписто повторила Лаура.

— Я не розумію… — ще більше багровіючи, пролепетав росіянин. Рука потягнулась до шиї — він почав чухатись, відгорнувши комір сорочки. За коміром відкрились набряклі цятки. Під нігтями Ємельянова лишились шматочки шкіри та кров.

— Ну ж бо, не соромтесь, — усі, хто був присутній у залі, повернули голови. Психіатр нахабніла далі: — Я знаю, у вас є. Будьте ласкаві, поділіться яким-небудь перченим фільмом. І не дивіться так на мене. Я хочу показати кіно ботам.

Тимур не міг збагнути, для чого Лаура завела цю розмову:

— З якого це дива ми маємо показувати їм порнографію?

Дівчина повернулася до українця.

— Я рада за твої успіхи, Тимуре. Але не захоплюйся своїми малюнками. Припускаю, що боти (в сенсі біологічних організмів) і та незрозуміла форма відображення реальності, з якою ми зіткнулись, це… ем-м… як би краще висловитися… дві різні сутності.

— Поясни, що ти маєш на увазі.

— У нормальних людей свідомість є вищою психічною надбудовою над усією нервовою діяльністю, своєрідним бар’єром, що не пускає несвідоме у зовнішній світ. Вона не дозволяє підсвідомості впливати на дії та рішення. Принаймні у явній формі. У ботів цілісної свідомості немає, оскільки її знищили електрошоком. Катуючи немовлят, Кейтаро гадав, що ліквідує завади, котрі можуть зашкодити роботі мозкових плат. Він не підозрював, що тим самим відкриває шлях для несвідомого. Після того, як Ігор Ємельянов розробив систему обміну даними, поєднавши мозкові процесори в одну мережу, розірвані клапті підсвідомості отримали можливість злитися в єдине ціле. І не було нічого, що могло б стати цьому на заваді. Зрештою злиття відбулося, і в результаті ми маємо перед собою психоістоту. Я, як і ви, не знаю, що воно таке і як його правильно називати. Але я певна, Тимуре, що ця проява існує незалежно від «малюків». Воно не в їхніх головах і не в мозкових платах. Воно керує ботами, воно взаємодіє через них з нашим світом, але боти не є ним. Показуючи фрактали, ти звертаєшся не до «малюків», а до того, що ховається за їх очима, ти спілкуєшся з істотою, що стала чимось на кшталт надсвідомості, і забуваєш про головне — нам треба знищити ботів.

— Але…

— Ніяких «але»! — психіатр проявила наполегливу твердість. — Я вважаю, що знищити цю форму психічного відображення неможливо в принципі. Воно є в кожному з нас, але в той же час існує поза нами і… поза матерією взагалі. Виконуючи його забаганки, ти марнуєш час. Воно привело сюди ботів, бо не переймається їхньою долею. «Малюки» — лиш засіб. Я попросила у Ємельянова hardcore-відео не для того, щоб позбиткуватися. Я хочу достукатися до ботів напряму. Хочу пробитися до тих решток людського чи… тваринного, які в них лишилися після застосування електрошокової терапії, вживляння мільйонних роїв нанороботів, форсованої еволюції в зовнішньому світі і після того, як контроль над ними захопила напівбожевільна психоістота. Це єдиний шанс з ними впоратись.

— Демонструючи їм порнофільм? — примружився програміст.

— Подивись на них. Ботам зараз по дванадцять років, хоча фізично вони тягнуть на чотирнадцять-п’ятнадцять. Якщо звичайному хлопчаку в такому віці показати порнуху, у нього від перезбудження з вух повалить дим. Він ні про що інше не зможе думати. Через порнографію я хочу дізнатися, чи залишились у ботів хоч якісь інстинкти, властиві людині, і чи можемо ми до них апелювати, оминувши мозкові процесори і психоістоту. Розбудивши в них сексуальність, ми виведемо ботів з рівноваги, примусимо втратити контроль, а тоді…

— Тоді що?

— У мене є одна задумка… — Лаура затнулась. — Я не можу сказати нічого певного, поки не побачу, як вони відреагують на розгнуздану постільну сцену.

— Ігоре, — ховаючи очі, звернувся Тимур, — якщо ти маєш відео… хм… такого змісту, будь ласка, скинь сюди, — хлопець запустив по столу флешку.

Спершу Ємельянов зморщився і відсахнувся від USB-диска. Потому повільно, немов рухаючись крізь товщу води, підсунувся і підняв кришку ноутбука. При цьому він дивився кудись униз, не на монітор і не на клавіатуру. Спину тримав напружено рівною.

Дочекавшись, коли завантажиться «Windows», росіянин вставив флешку в порт. Його обличчя зробилось фіолетовим, сорочка під пахвами потемніла.

Пролунало гарячкове клацання мишки, на екрані замелькали вікна «Провідника». Потому — протяжна пауза, принижене зітхання і зрештою — останнє подвійне клацання. Ємельянов розкрив папку «Интересные фотографии с дачи».

— Ого… — не стримався Тимур, прикусивши губу, щоб не пирснути. Його пробивало на сміх як від назви теки, так і від її вмісту. У директорії було з півсотні вкладених папок, назвами яких слугували імена порнозірок: Alexis Amore, Jenna Jameson, Lanny Barbie, Shyla Stylez, Sunny Leone, Tera Patrcik та інші.

— А вам… — не підводячи очей, промимрив професор. — щось конкретне?…

— Будь-що, — криво всміхаючись, сказала Лаура, — я не очікувала на такий… гм… широкий вибір, а тому, мабуть, доведеться покластися на ваш смак.

Ігор Ємельянов посинів ще більше. Поводивши мишею, двічі клацнув на папці «Shyla Stylez» і насупився, пробігши очима довжелезний список відео-файлів. Зрештою визначився і перетягнув один з роликів на флешку Тимура.

— Voila une