Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

які навіть не вважалися другосортною армією. Це було просто загальне розуміння. Як еліта Імперії та авангард Білого легіону, Саук, безумовно, мав право зверхньо ставитися до цих місцевих братів. Сьогодні виступ берегової охорони явно трохи перевершив його очікування.

Після того, як у бій вступили два загони свіжих військ, ситуація на полі бою раптово змінилася. Шерут і його товариші зуміли прорватися назад до підніжжя південної стіни фортеці. Вони навіть вилізли на скелі і влаштували два штурми стіни. На жаль, їх відштовхнули лічі та скелети на стіні.

.

У цьому не було нічого незвичайного. Оскільки місцевість за межами фортеці Приморська скеля була дуже вузькою, лише біля другої половини піщаної коси вона знову стала відкритою та плоскою. Однак Шерут і його колеги міцно охороняли шлях фортеці Приморська скеля. Переважаюча військова міць нежиті взагалі не могла бути використана. Хоча берегову охорону не варто було згадувати перед Білим легіоном, зіткнувшись з такою ж кількістю слабких скелетів, вони мали абсолютну перевагу.

Однак лічі швидко мобілізували стрільців-скелетів з тилу і знову змінили обстановку бою. Ряди лучників-скелетів вишикувалися в акуратні ряди і злетіли з південної стіни форту Сікліфф. Щільний дощ Нижнього Сталевого Стріли призвів до того, що команда Шерута зазнала великих втрат. Дві інші команди також зазнали аналогічних втрат. Моральний дух берегової охорони, який щойно був піднятий, негайно впав до точки замерзання. Вони відступили аж до головної стіни порту Фатхом.

Побачивши цю сцену, барон Людвіг на стіні не міг не відчути себе трохи ніяково. Хоча він не був військовим начальником гавані Фатхом, берегова охорона перебувала під безпосереднім командуванням мера гавані Фатхом. Коли він побачив, що берегова охорона тікає з поля бою, він не міг не захотіти переступити через свої повноваження і вилаяти цих хлопців. Однак, коли слова ось-ось мали вирватися з його вуст, він згадав, що він тут командир. Він міг ковтати свої прокльони тільки з похмурим обличчям.

Дельфайн був набагато спокійнішим за нього. Вона наче вже цього очікувала. Вона мовчки подивилася на сцену під стіною і наказала: Пускати стріли.

.

Голос її не був гучним, але глашатай вірно передав її наказ. Солдати на стіні відступили, а позаду з’явилися два ряди лучників з довгими луками. Стрільці у Вонде були рідкістю. Більшість із них були професійними військовими або найманцями. Арбалетники були поширені в загальній армії, і арбалетників було більше, ніж лучників. Лучники не змогли б виїхати на поле бою без багаторічної підготовки. Однак охорона порту Імперії насправді мала команду навчених лучників. Їхня сила була очевидною, і це змушувало людей зітхати від захоплення. Насправді, коли Марджорі та Євгенія дізналися про існування такої команди лучників, їхні обличчя були трохи дивними.

,

У Вонде майже всі лучники користувалися магічними луками. Це було пов’язано з тим, що інвестиції в навчання лучника були набагато більшими, ніж інвестиції у виготовлення магічного лука. Лучники, які використовували магічні луки, були набагато могутнішими за арбалетників за дальністю стрільби, точністю та щільністю. Вони також могли використовувати зачаровані стріли. При використанні зачарованих стріл сила довгого лука була набагато більшою, ніж арбалета.

Стрільці витягли під командою свої довгі луки. Стріли на луках сяяли слабким золотистим світлом. Вони були мокрі, і було видно, що їх щойно напоїли святою водою. Ряди довгих луків піднімалися під дощем, а стріли точно наводилися під певним кутом стрільби. Це стало однією з причин, чому магічні луки були набагато потужнішими за важкі арбалети. Вони були водонепроникними. Звичайні луки та арбалети втрачали б велику силу через вологу, але магічні предмети не мали такої проблеми.

Герольд подивився на Дельфайна, який холодно кивнув.

!

Полумя!

!

Полумя!

Полумя! Пролунала команда. У цей момент засвітилася вся міська стіна. Наче одночасно блимала темно-золота лінія. Це було холодне світло стріли, що виходила з тятиви. У завісі дощу здавалося, що біла лінія рухається вперед. З різким свистом йому в обличчя ніби дув порив вітру. На піщану косу вже почав падати дощ стріл.

.

Зазвичай стріли були не дуже ефективними проти скелетів. Це було пов’язано з тим, що стріли могли легко проходити через отвори в їхніх кістках. Навіть якщо їм пощастить вдаритися об кістки, вони зламають лише одне або два ребра. Тільки якщо їм пощастить зламати великогомілкову кістку або шию, вони зможуть завдати ефективної шкоди. Однак у нічній темряві ймовірність того, що це станеться, була надто низькою.

Але цей дощ стріл був іншим. Коли кожна стріла наближалася до скелета, вона випромінювала сильне святе світло. Скелети, в які влучили, були схожі на розтоплене масло. Стріли пройшли крізь їх тіла, залишивши величезну порожнину. Там, де були зламані кістки, горіло навіть золоте полум’я. Навіть під час дощу та снігу полум’я, здавалося, не згасло. Замість цього вони горіли все лютіше, перетворюючи скелети в попіл.

,

У темряві поля бою немов піднялося золоте вогняне море. Море скелетів під головною міською стіною порту Фатан було спалено без будь-якого попередження.

.

Приготуйтеся до другого раунду стрільби, наказав Дельфайн. При цьому вона крикнула: Марджорі.

!

Так!

Приготуйтеся до атаки. Я хочу, щоб ви очолили три загони гвардійців Білого Лева, щоб відігнати армію нежиті назад у південну частину фортеці Сікліфф і атакувати фортецю!

Так! — відповіла Марджорі без вагань.

.

В цей час стрільці завершили друге коло стрільби. На полі бою тренованому арбалетнику знадобилося дванадцять секунд для перезарядки, але добре навченому лучнику знадобилася лише третина цього часу. Ще один дощ із золотих стріл упав на голови скелетів. Нечисленні команди скелетів під міською стіною відразу стали розрідженими.

,

Однак вони не зруйнувалися. Найнеприємнішим в армії нежиті було те, що у них не було бойового духу, особливо у нежиті низького рівня. Хоча їм не вистачало розуму, вони не відчували страху. Природно, вони не відступлять легко.

,

В цей час міські ворота повільно піднімалися. Марджорі очолив гвардію Білого Лева і кинувся в атаку.

,

Лучники, переходьте на зачаровані стріли. Приготуйтеся до третього раунду стрільби. Я хочу, щоб ти прикривав тил армії нежиті і прикривав атаку Марджорі, спокійно наказав Дельфайн.

Міс Дельфайн, чому ви хочете змінити стрілки? Граф Алкорн був стривожений. Ефект атаки дуже хороший. Залишилося ще кілька куль. Стріли ніяк не впливають на скелети!

. —

Дельфайн глянув на нього і відповів недружнім тоном: Я командир чи ти командир? Виконуй мої накази. Запали смолоскипи —

500

У той момент, коли засвітилася головна міська стіна порту Фаттан, Саук зрозумів, що