Читати книгу - "Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш"

стосується навіть найменших кроків) приносить нові завдання, нові виклики, нові стреси, так само як нові можливості. Ключове слово тут – нові. Ви ведете тепер свій корабель невідомими водами. Але не думайте, що це означає, ніби всі ваші старі, знайомі страхи та невпевненість зникнуть, наче чари. Аж ніяк! Вони залишаться разом із вами та будуть пручатися й верещати ще довго після того, як решта світу визнає ваш блискучий, непохитний успіх. Якщо ваша історія хоч трохи схожа на мою, ви ще дуже-дуже тривалий час не здатні будете повірити, що можете щось зробити, навіть якщо тільки-но це зробили, а докази цього – у вас перед очима.

Тому я хочу поділитися з вами своєю простою, короткою формулою, яка допоможе вам жити з успіхом:

УДАВАЙТЕ, ДОКИ НЕ ЗВИКНЕТЕ

Першого разу, коли мене запросили на національне телебачення, я сказала «Так!» не тому, що була готова, а через те, що від такого шансу не можна відмовлятися. (Успіх, як би довго ви його не чекали, завжди приходить, коли ви до цього не готові.) Далі я злякалася: «Мені це не до снаги. Я відкрию рота й не зможу вимовити ані слова. Я надто товста». І ще низка подібних відмовок. Але до цього часу я вже дещо знала. Тому дала собі обіцянку – саме ту, рідкісну, яку справді пишуть кров’ю: «Я не буду, повторюю, не буду шкодити собі, як би сильно мені цього не хотілося».

Я все приготувала – одяг, який збиралася вдягти, і слова, які планувала сказати. А потім, десь за два дні до початку шоу, у мене почалася істерика. Коли ж цей великий день настав, я взяла себе в руки, зайшла до студії, провела все майже так само добре й спокійно, як досвідчений професіонал, усім подякувала (вони були дуже вражені), поїхала додому, де знову влаштувала істерику. Ніхто з глядачів шоу навіть не здогадувався, що приховувала ця впевнена маска. Лише моя родина, яка жила зі мною за кадром, знала, що існує дві Барбари Шер.

Є два трюки, які дозволять вам удавати. Один із них – сеанс важких часів «до-і-після», про який ви читали в розділі 9. Вам треба навчитися давати вихід своїй істерії, не зіпсувавши при цьому вистави. Тому робіть це за лаштунками! Нервуйте, доки не оголосять ваше ім’я, а далі йдіть на сцену та виконуйте свою роль професійно.

Друга хитрість – це костюми. Кожен актор та акторка знають, що вдягання костюма надзвичайно допомагає перевтілитися і що є величезна різниця між останньою репетицією в джинсах та трико і першою у сценічному вбранні. Ви можете зробити те саме. Якщо ви зараз, за визначенням, лікар, адвокат, провідник, що опікується туристами в дикій місцевості, продавець, бізнес-леді, начальник або університетський викладач – тобто ви цим займаєтесь – одягайтеся відповідно, навіть якщо вам цього не хочеться.

Я знаю двох колишніх сусідів по кімнаті в університетському гуртожитку, котрі зараз успішні люди: один із них працює адвокатом, інший обіймає керівну посаду. Колись вони зробили помилку, чекаючи, коли почуватимуться достатньо впевненими у своїй професійній сфері, аби обирати костюм відповідно до своїх ролей. Вони явно уповільнили власне кар’єрне зростання, адже вдягаючись, наче студент коледжу чи матуся-домогосподарка, ви створюєте замкнене коло: це провокує людей, із якими ви працюєте, ставитися до вас, наче не зовсім дорослої чи серйозної людини, а ви будете реагувати відповідно. З іншого боку, трапляється справжнє диво, коли ви дивитесь у дзеркало й бачите когось, хто не нагадує звичайного вас. (До речі, «звичайне я» ховається за впевненою маскою кожної знаменитості без винятку.) Навіть якщо в глибині душі ви досі почуваєтеся «звичайним», повірте, сякий-такий актор усередині вас продемонструє свої здібності якнайкраще.

Зверніть увагу: тоді, коли вам найменше хочеться вдягатися відповідно до своєї ролі, це потрібно найбільше. Тут є дві причини. Перша: коли ви чудово почуваєтеся, ви можете дозволити собі кепський вигляд, але ніхто цього не помітить, бо ви будете просто сяяти зсередини. А от коли вам погано, необхідна допомога ззовні. Друга причина: якщо ви таки змусите себе, стогнучи, приплентатися до дзеркала й зробити макіяж чи зав’язати краватку, вам стане краще.

Рано чи пізно у вашому житті настане день, який колись був у мене: я купила сукню, аби всіх надурити… вдягла її… і раптом усвідомила, що єдина, кого я дурила – це я сама. Та сукня була створена для мене.

3. Доки не звикнете. Сценарій мого першого виступу на телебаченні повторювався з дещо меншою інтенсивністю десь протягом року. Кожного разу ставало трохи легше. А зараз? А зараз я така ласа до цього! Я люблю похизуватись і не можу дочекатися наступного шансу. Я виступаю перед великими аудиторіями, з’являюся на радіо й телебаченні, отримуючи від цього величезне задоволення. Мій страх сцени зменшився до приємного лоскоту – як від бульбашок шампанського. Ніхто не знає, що я змінилася, крім моєї дуже терплячої родини, якій тепер не треба до і після виступу збирати мене докупи, як Хитуна-Бовтуна[53].

Коли це трапиться з вами, ви справді дісталися місця призначення. Одного ранку ви прокинетесь і усвідомите, що зараз дійсно настав ідеальний день, про який ви мріяли протягом усіх цих місяців чи років, відтоді як розпочали свій шлях. Він може бути таким або не зовсім таким, як ви це собі уявляли, але є одна суттєва відмінність, яка робить його кращим, – він реальний. Є ще один приємний аспект. Ви не самотні, чого колись боялися. Навпаки, вам доведеться вимикати телефон, якщо колись захочеться трохи спокою. Успіх сексуальний. Він додає рум’янцю вашим щічкам, плавності ліній вашій ході, ви випромінюєте тепло та енергію, яким люди просто не можуть опиратися. Якщо помітите, що хтось, хто вам не байдужий, думає, ніби його залишили позаду, не почувайтеся винними. Схопіть цю людину й скажіть: «Перестань плакатись у своє пиво, піднімайся з дивану й ходімо зі мною! Мені потрібна твоя компанія. Якщо я це зробила, повір мені, тобі це вдасться. А я допоможу».

У цей момент ваша людська натура вимагає, аби ви поставили собі запитання: «Що далі?» Пам’ятаєте, я говорила, що, здобувши впевненість у собі в якійсь сфері, ви почнете шукати нове заняття, де у вас такої впевненості не буде. Але зараз у вас є дещо важливіше, ніж упевненість у своїх силах. У вас є досвід та вміння. Коли мій друг Метью сказав: «Тепер я знаю, що можу зробити все, що захочу», – це не манія величі. Це констатація факту. Він міг дозволити собі переключитися з живопису на музику, адже