read-books.club » Сучасна проза » Хеві Метал, Олександр Аркадійович Сидоренко 📚 - Українською

Читати книгу - "Хеві Метал, Олександр Аркадійович Сидоренко"

21
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Хеві Метал" автора Олександр Аркадійович Сидоренко. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 85 86 87 ... 115
Перейти на сторінку:
он хоч закурила, а чим рятуватиметься він? Чимось же треба вбиватися! Почати в грі все наново? Це гнітитиме. Підсісти на інший «tower defense»? 

Бррр, навіть від однієї ідеї ставало моторошно. Гаразд, цього стане на сьогодні, можна зосередитися на другому чоботі. Мар’яна не поверталася з балкона — ну й нехай, кури й мерзни. Ваня нарешті поставив сина перед дверима квартири, трохи припер його коліном, щоби той не втік, накинув свою куртку та вийшов, гучно гупнувши дверима — так, щоби на балконі його почули. І відчули. 

Вони пішли на майданчик біля нового будинку, де кілька діток теж дихали киснем перед сном — отже, вони не одні такі… пізні. Стьопа ні з ким не зближувався, чужих іграшок не хапав, просто ходив по колу й роздивлявся, а Ваня тим часом перегортав уявні сторінки рекламного проспекту «Як заробити гроші, не співаючи пісень?». 

Численні оголошення від ОСББ про пошуки двірника відкидав — це в разі голодної смерті. Знову повернутися до пропозиції Гєни попрацювати сексі-подругою в чаті? Буде соромно перед самим собою, але як варіант слід лишити. Але ж він вже питав, і Трушин з’їхав, тож друга спроба влізти до налагодженого бізнесу буде принизливою. Але принизливими будуть всі варіанти — так вже карти лягли. 

Що ще? Приватні уроки вокалу? Для музиканта, переможця «Таланту» це якось дрібно, але багато хто працював у цій галузі, корона не спала. Та це теж крайній варіант, десь перед двірником, коли грошей не лишиться ані в нього, ані в Мар’яни. Або якщо вона поїде додому, закінчивши курс лікування, та остаточно поставить хрест на їхньому кривому шлюбі. 

Кохан колись жартома пропонував підставитися на дорозі під якусь заможну жінку на джипі. Найкраще це робити ввечері у п’ятницю чи в суботу — коли зростають шанси на те, що мажорка вже хильнула й захоче розібратися на місці, без поліції та алкотестера. Тільки-от чи достатньо для цього Ваніної водійської майстерності? А дорожньої пихатості? Явно ні. 

Ваня засмутився від самої думки про таку ситуацію, знітився й проґавив момент, коли старша дівчинка розкрутилася на канаті, що був прив’язаний до гімнастичної стінки, і вдарила обома ногами Стьопу в обличчя. Малий підлетів угору й різко приклався спиною до протитравматичного покриття — хлоп! Кричати він почав іще в повітрі. 

Усі мамусі з бабусями разом зойкнули й замовкли. Дівчинка продовжувала крутитися на канаті, а Ваня підбіг до малого й підхопив його на руки, той намагався відбиватися й кричав у перервах поміж спробами вдихнути повітря. Виривався щосили, як від чужої людини. Якась жінка сказала сусідці: 

— Дядя, навєрно. 

Ваня лише зиркнув на них і побіг через дорогу, додому. Дібібі-дібєбє. 

Мар’яна дивилася на айпаді якесь мотиваційне відео про взаємини — Ваня побачив тільки анімовану картинку, на якій жінка біля плити кумедно лупцювала чоловіка сковорідкою. Бум-бум, бум-бум. 

Дружині вдалося вгамувати істерику малого, та на його обличчі лишилися подряпини від гофрованого взуття дівчинки. Мар’яна понад годину намагалася обробити личко Стьопи «малавітом», а Ваня тримав сина за руки та за ноги. Прилітало Вані й від Мар’яни, яка била словами: «не помстився дурі», «не розказав її батькам», «не вгледів за сином», «як вас випускати?», і від Стьопи — він цілив потилицею у підборіддя й пару разів влучив. 

Ех, як же ж було добре, коли малому ще не було й року. Гуляєш з візочком, всі тебе впізнають (ти ж знаменитість!) й усміхаються, дитина спить, ти слухаєш собі щось залізне та прекрасне. І головне — ніхто не п’є татову кров. Він і гуляв з тим візочком разів п’ять, не більше, але які ж то були приємні спогади, які хороші часи, якщо порівняти з тим божевіллям, яке тривало останні пів року. 

Стьопа знову закричав від болю — Мар’яна мазала йому подряпини на носі, й, мабуть, запекло. Малий вигнувся дугою, скривився так гірко, звів брівки докупи й вивернув губи, що Ваня раптом побачив у ньому себе. Себе у розпачі, себе нинішнього, і якби його постійно не смикали, він би десь забився та плакав саме з таким виразом обличчя. 

Це впізнавання ніби штовхнуло його в груди — Стьопа ж завжди був викапаною Мар’яною, ба гірше — тещею, транзитом через дружину. А тепер зненацька Гуллівер побачив у ньому щось знайоме. Надто знайоме. 

Ваня наблизив своє обличчя до маківки сина, аби його поцілувати, але не встиг. 

— Та тримай же його ближче до світла, — крикнула Мар’яна. Ваня схаменувся, підійняв малого на руках, а той знову спробував викрутитися, закричав: 

— Йди, поганий, поганий, — і влупив п’яткою татові по яйцях. Влучив. Чомусь останнім часом туди влучали усі охочі. 

Ваня ледь не впав, втримався, намагаюсь вдихнути, а потім подумав: «Яйця в цій квартирі мені все одно не знадобляться», — і засміявся. Якби він зараз бачив себе, то помітив би, як збираються разом брови та викривляються губи. Кров — не водиця, яблучко від яблуні — що там ще кажуть численні Євангелія цих людей, які чомусь не хочуть жити за задумом Гуллівера? 

Мар’яна злякалась цього сміхонападу і взяла Стьопу на руки, а Вані наказала йти на кухню, ставити на плиту рис із сосисками. Яйця дзвеніли, в очах муляло, зате шлунок підказував, що рис зі сосисками — не така вже й погана ідея. Звичайно, не шаварма з доданим сиром та печерицями, але теж піде. 

Кохан не визнавав повідомлень як засобу спілкування між людьми. Цілком імовірно, що про месенджери він взагалі ще не знав — а навіщо, якщо навіть смс він щиро вважав непотрібними. Телефон мав старий, «нокію» 3310, хочеш поспілкуватися — набирай і говори швидко й конкретно. Саме цим принципом керувався найкращий київський спец з ремонту «американців». А треба кинути фото двигуна чи нову пісню — надсилай на мейл, він відкриє на станції та подивиться. Одне з двох. 

Тож коли Ваня побачив виклик на телефоні десь о другій ночі, вирішив, що механік не може вгамуватися після запису в гаражі. Гуллівер сидів на кухні, слухав пісню, мабуть, всоте — порівнював із записом з концерту, нотував ідеї для аранжування й намагався насолодитися життям після того, що з ним сталося. 

Стьопу ледве вклали. Він завжди спав на животі, а з покоцаним обличчям це було важко — подряпини терлись об подушку, малий прокидався й плакав. Ці танці тривали кілька годин, поки Мар’яна не заколихала його на руках — як колись давно. Але ж тоді він важив значно менше. Попри сьогоднішні скандали, Вані стало навіть шкода Мар’яну, й він запропонував допомогти, але дружина відмовлялася — ходила по колу, наспівувала й нарешті приспала Стьопу й сама лягла поруч. 

От тоді Ваня спокійно пішов приймати душ, вже знаючи, що потім він

1 ... 85 86 87 ... 115
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хеві Метал, Олександр Аркадійович Сидоренко», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Хеві Метал, Олександр Аркадійович Сидоренко» жанру - Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Хеві Метал, Олександр Аркадійович Сидоренко"