Читати книгу - "Новини"

Починав дільничним у райвідділі, потім перейшов в управління кримінального розшуку, далі — у відділ по боротьбі з незаконним обігом наркотиків. У 20... році був звільнений з органів внутрішніх справ начебто за власним бажанням. Однак за три роки раптом був поновлений все у тому ж БНОНі, де доріс до майора і посади заступника начальника міського відділу. Правда, окрім Кіндсфатера, начальник міського відділу БНОН мав ще шість заступників, у яких легко було загубитися.

Я не бачив Кіндсфатера на жодній з міліцейських прес-конференцій, хоча мав би. Міліцейські чини прес-конференції давали нечасто, але давали. Як правило, вони з’являлися перед представниками медіа у двох випадках. Перш за все, вони влаштовували брифінги тоді, коли мали змогу похвалитися тим чи іншим гучним успіхом чи розкритим резонансним злочином. Такі випадки можна було перелічити по пальцях. В іншому разі ми, журналісти, бачили міліцейську верхівку тоді, коли цей резонансний злочин тільки-но трапився, і вся ця неповоротка, величезна, наскрізь прогнила система заходилася ворушитися, імітуючи квапливу й ефективну роботу. Тоді й починалися ці танці перед телекамерами, брифінги та спільні прес-конференції силових відомств, де на наші голови градом сипалися цифри: створено оперативно-розшукову групу з 60 слідчих, опитано 250 свідків, проведено 340 оперативно-слідчих дій, виявлено 38 побічних правопорушень, укладено 140 томів кримінального провадження, розслідується 14 версій злочину — і тому подібне. І всі ці надмухані числівники мали одне-єдине призначення: замаскувати скромну цифру «нуль». Тобто — «зеро». Злочинець гуляє на волі, справу не розкрито.

Якщо ж особливого авралу не було, і мова йшла про банальний квартальний звіт правоохоронців, де високе начальство зазвичай не з’являлося, засилаючи відбуватися перед пресою заступників,— саме там я б і мав побачити Кіндсфатера. Я навідав у минулому кілька брифінгів БНОН, але людину з таким прізвищем не пам’ятав.

Жодної інформації про Кіндсфатера на офіційних сайтах силових структур я не знайшов, але дещо цікаве все ж таки розкопав по своїх каналах. У 20... році саме Кіндсфатер затримав Дениса Лугового з трьома грамами амфетаміну на руках, але буквально за день Луговий вже розгулював на волі. За півроку Кіндсфатер знов затримав Лугового разом з таким собі Самвелом Метисяном, у них вилучили майже чотири кілограми героїну. Почалося слідство, Луговий був швидко перекваліфікований на свідка, а Метисян пішов під суд, який швидко виправдав його за відсутністю доказів. Конфіскований товар зник з міліцейського складу, а Кіндсфатер отримав зірку майора.

Я зустрівся з Лідою з прес-служби прокуратури, і вона порадила мені не лізти в цю справу. «Даню, навіщо тобі цей гемор? Це ж держава в державі!» Я зрозумів, що допомагати мені вона не буде через ризик втратити роботу. Щонайменше.

Проте знайомі хлопці з СБУ виявилися більш говіркими. Вони розповіли, що давно підозрюють Кіндсфатера в організації трафіку амфетаміну з Польщі в Харківську область, але той поводиться дуже обережно, і спіймати його на гарячому майже неможливо. За їх даними, мали місце вже кілька епізодів поставок великих партій фену. Але це оффрекордс, Даню, офіційно ми тобі нічого не говорили.

Майже тиждень я провозився з Кіндсфатером, відволікаючись тільки на міліцейські звіти і прес-конференції прокуратури. Я обережно цікавився про цю персону в міліцейських генералів у відставці та чинів з інших підрозділів, з якими у мене були більш-менш довірчі стосунки. За чашкою кави мені повідали кілька мєнтовських байок, купу пліток, мені вдалося навіть отримати пару непоганих ексклюзивів щодо призначень у структурі МВС, але жодної конкретики я не здобув.

Відставники його або не пам’ятали або вдавали, що не пам’ятають; ті, що працювали в системі зараз, не відрізнялися балакучістю. Я старався бути обережним, не викладав усіх карт, які мав на руках, але інформацію хлопців із СБУ ніхто не підтверджував навіть частково. Кіндсфатера характеризували, як результативного опера, що знає свою справу.

Я відшукав ще кілька справ, у яких був задіяний оперативний співробітник О. С. Кіндсфатер, але це були тривіальні затримання наркоманів з мінімальними дозами марихуани, пошуки зниклих без вісти, які не дали результатів, квартирні крадіжки. Я дізнався, що у 20... році Кіндсфатеру оголошували подяку за відмінні результати під час обласних змагань зі стрільби. Звичайно ж, він не мав сторінок у соціальних мережах, принаймні від власного імені, однак деякі сліди в інтернеті він все ж таки залишив.

Пам’ятаєте давній фільм «Men in black»? Там герой Томмі Лі Джонса купляє жовті бульварні газетки, що викликає подив у героя Вілла Сміта: «Та що там можуть написати?» Але виявляється, що в цих заточених на сенсацію дешевих таблоїдах, котрі ніхто не сприймає всерйоз, і була вся правда про інопланетян, яку ніколи не зважилися б оприлюднити респектабельні новинні агенції. Щось подібне, до речі, відбувається і в Україні, коли мова йде про так званих «перевертнів у погонах». Згадки про Кіндсфатера я знайшов у коментарях на маловідомих форумах, котрі публікували інформацію анонімів без будь-яких підтверджень і посилань на джерела. Це були справжні «зливні бачки», в цьому й полягала їхня цінність, бо на цих форумах писали люди «зсередини», з поганої утроби системи, і робили вони це аби нашкодити якомусь недругу в погонах, або задля того, щоб просто виплеснути злобу, накопичену роками.

Дехто під ніком «Місцевий» повідомляв, що Кіндсфатер і його подільник, кримінальний авторитет Кривда, налагодили торгівлю трамадолом у Первомайському районі Харківської області. В 1998 році Кривда був затриманий СБУ з великою партією трамадолу, а Кіндсфатеру вдалося зникнути з місця злочину. При цьому він чинив спротив, відстрілювався і поранив у ногу співробітника СБУ Після цього інциденту Кіндсфатер був заднім числом звільнений з органів, на якийсь час опинився під слідством, але відкупився, «занісши» двадцять п’ять тисяч зелених до Московського районного суду в Харкові. Справу перенаправили в Донецьк, де вона безслідно зникла. Кіндсфатер щез на три роки, щоб знову виплисти в міському відділі БНОН і навіть дослужитися до заступника начальника. Типово для України: з-під слідства — на керівну посаду, з тюрми — у міністри.