Читати книгу - "Остання збірка"

Усе було добре, поки в популяції переважав звичайний вид гризунів. Але коли тварини змінилися, змінилася і їхня норма поведінки. Ці пацюки пристосувалися до своєї невидимості.

Відтепер вони не панікували, тому що ніхто їх не переслідував. А оскільки їм не треба було тікати, вони мали змогу їсти скрізь і в будь-який час. Тому вони завжди були ситі. їх більше не приваблювали апетитні запахи, предмети незвичної форми чи нові звуки.

Системи морганізації та турньєризації можна було адаптувати, й вони знищували б окремих пацюків, які не встигли чи не змогли адаптуватися до невидимості. Однак це лише зміцнювало б зміни в усіх інших.

Але що трапилося зі споконвічними ворогами пацюків, покликаними підтримувати природний баланс у природі? Щоб довідатися про це, Арнолдові і Грегору довелося провести експрес-обстеження фауни в околицях Бітер-Лаг.

Поступово, крок за кроком, вони з'ясували все, що тут, імовірно, відбувалося.

На планеті Сиер у пацюків були природні вороги: летючі висюки, дриги, деревні скурли та оменестери.

Усі ці начисто позбавлені уяви тварини не змогли пристосуватися до різкої зміни.

З одного боку, вони полювали з допомогою зору, використовуючи нюх лише як допоміжний засіб. Тому хоча й відчували сильний запах пацюків, все ж вірили зору, а не нюху. Тож незабаром замість гризунів вони почали їсти один одного, залишивши пацюків у спокої.

А останні плодилися й плодилися...

І фірма «ААА Ейс» нічого не могла з цим вдіяти.

— Ми почали не з того, — зауважив Грегор через тиждень виснажливої, але безрезультатної роботи. -Треба з'ясувати, чому вони стали невидимими. Тоді ми знатимемо, як з ними впоратися.

— Мутація, — вперто стояв на своєму Арнолд.

— Я в таке не вірю. Наскільки відомо, ще жодна тварина не стала невидимою в результаті мутації. Чому пацюки мали бути першими?

Арнолд знизав плечима.

— Згадай хамелеона. Є комахи, що нагадують гілочки, інші маскуються під листя. Деякі риби досконало імітують вигляд морського дна...

-Авжеж, це всім відомо, — нетерпляче перервав його Грегор. — Але це — мімікрія. А от невидимість...

— Деякі медузи настільки прозорі, що їх майже не видно, — наполягав Арнолд. — Колібрі літає так швидко, що її теж майже не видно, а землерийка миттю ховається, тому майже ніколи не потрапляє на очі. Усе це ознаки руху в бік невидимості.

— Це смішно. Природа наділила всіх істот засобами захисту, але вона ніколи не дає переваги лише одному виду, роблячи його невразливим для інших.

— Це уже щось із сфери телеології,— заперечив Арнольд. — Ти припускаєш, що природа діє цілеспрямовано, немов садівник у парку. Я ж вважаю, що це сліпий процес осереднення. Звісно, зазвичай переважає середнє, але лишається простір і для крайнощів. Природа, зрештою, дасть раду й невидимості.

— Ти сам міркуєш з позицій телеології і намагаєшся переконати мене в тому, що метою мімікрії в природі є невидимість.

— Так має бути! Дивись...

— До біса всі ці мудрування, — втомлено сказав Грегор. — Я не зовсім уявляю, що таке телеологія, але ми тут сидимо уже десять днів і за цей час піймали близько п'ятдесяти пацюків з кількох мільйонів. І нічого їх не бере. Що ми робитимемо далі?

Вони сиділи мовчки, прислухаючись до лементу висюка, що кружляв над полями.

— Якби природні вороги пацюків мали хоч трохи розуму, — сумно промовив Арнолд.

— Вони полюють з допомогою зору. От якби вони...

Грегор несподівано замовк і витріщився на Арнолда. Той якусь мить здивовано дивився на компаньйона, а потім його похмуре обличчя посвітліло.

— Звісно! — вигукнув він.

Грегор кинувся до телефону і набрав Галактичну експрес-службу доставки.

— Алло! Запишіть термінове замовлення...

Експрес-служба перевершила саму себе. За два дні на плішивій галявині біля ферми Берні-Спірит лежали доставлені з Землі десять невеликих скриньок.

Грегор і Арнолд занесли їх у будинок і відкрили першу. З неї вийшла велика, чудова й гордовита кішка, виблискуючи жовтими очима. Це була спеціальна порода, виведена на Землі, мисливський інстинкт якої поліпшено шляхом схрещування з ліраксіанськими різновидами.

Кішка похмуро поглянула на чоловіків і принюхалася.

— Не плекай особливих надій, — обережно сказав Грегор, спостерігаючи, як тварина перетинає кімнату. — Вона поводиться не так, як звичайні кішки.

— Тсс, — прошипів Арнолд. — Не заважай їй. Кішка спинилася і, ледь схиливши набік голову,

уважно дослухалася до писку й метушні сотень невидимих пацюків, що без страху пробігали повз неї. Вона принюхувалась і мружила очі.

— Їй тут не подобається, — прошепотів Грегор.

— А кому тут сподобається? — теж пошепки відповів Арнолд.

Кішка зробила обережний крок, підняла передню лапу для наступного і раптом опустила її.

— Вона не збирається полювати, — розчаровано промовив Грегор. — Може, краще виписати тер'єрів...

Кішка раптом стрибнула. Почувся відчайдушний писк, схоже, вона когось тримала в лапах. Потім, сердито нявкнувши, вп'ялася зубами в невидиму здобич. Писк припинився.

Проте він значно посилився по всіх закутках. Схоже, пацюки вищали від жаху. Грегор, не вагаючись, випустив ще чотирьох кішок, залишивши п'ятьох про запас. За кілька хвилин кімната перетворилася на бійню. Друзям довелося вийти, їх нерви не витримували.

— Можемо відсвяткувати, — сказав Арнолд, відкорковуючи одну з дбайливо прихованих пляшок бренді.

— Трохи зарано... — невпевнено промовив Грегор.

— Та ні! Кішки знають свою справу, усі буде гаразд. До речі, нагадай мені, щоб я замовив ще кілька сотень котів.

— Звісно. А якщо пацюки знову стануть обережними?

— У цьому уся суть! — сказав Арнолд, розливаючи бренді у склянки. — Поки пацюки поводитимуться, як зараз, вони будуть поживою для кішок, а якщо вони повернуться до старих звичок — стануть справжніми пацюками, — ми застосуємо морганізатор.

Грегор не заперечував. Пацюків узяли в кліщі: з одного боку — коти, з другого — морганізатор. в обох випадках за тиждень тут все повернеться до первісного стану й залишиться досить часу, щоб отримати пристойну додаткову премію.

— Пропоную тост за земних кішок, — підняв склянку Арнолд.

— Приєднуюсь, — підтримав його Грегор. — За хоробрих, простих і розумних земних кішок.

— Невидимі пацюки не зіб'ють їх зі сліду.

— Вони зловлять і з'їдять будь-якого пацюка, видимий він чи ні, — задоволено промовив Грегор, дослухаючись до несамовитого