Читати книгу - "Гаррі Поттер і напівкровний принц"

— Втручалися? — перепитав Гаррі, теж сідаючи.

— Саме так, — підтвердив Дамблдор, — професор Слизоріг намагався змінити власну пам’ять.

— А навіщо це йому?

— Бо він, гадаю, соромився своїх спогадів. — припустив Дамблдор. — Він спробував переробити власну пам’ять, щоб показати себе в кращому світлі, і стер ті частини, які не повинні були потрапити мені на очі. Як ти помітив, він це зробив доволі незграбно, і це лише на краще, бо демонструє той факт, що справжня пам’ять і далі існує попри всі ці поверхові видозміни.

І ось, Гаррі, я вперше даю тобі домашнє завдання. Треба буде переконати професора Слизорога поділитися справжніми спогадами, бо ця інформація, безсумнівно, матиме для нас визначальне значення.

Гаррі не зводив з директора погляду.

— Але ж, пане директоре, — якомога шанобливіше сказав він, — навіщо вам я… ви можете скористатися виманологією… чи сироваткою правди…

— Професор Слизоріг — надзвичайно талановитий чаклун, він буде до всього готовий, — пояснив Дамблдор. — Він володіє блокологією незрівнянно краще за бідолашного Морфіна Ґонта, і після того, як я його примусив поділитися зі мною цією пародією на спогади, він, скоріше за все, постійно носить з собою протидію до сироватки правди.

Думаю, силою витискати правду з професора Слизорога безглуздо — я не хотів би, щоб він покинув Гоґвортс. Проте в нього теж є слабкі місця, як і в кожного з нас, і я переконаний, що саме ти зумієш зламати його опір. Гаррі, нам потрібно здобути справжній спогад… наскільки це важливо, ми збагнемо аж тоді, як побачимо, що було насправді. На все добре тобі… і на добраніч.

Спантеличений таким швидким прощанням, Гаррі зірвався на ноги.

— На добраніч, пане директоре.

Уже зачиняючи за собою двері кабінету, Гаррі виразно почув слова Фінеаса Ніґелуса:

— Дамблдоре. я не розумію — невже хлопець зробить це краще за тебе?

— Фінеасе, я й не чекав, що ти зрозумієш. — відповів Дамблдор, а Фоукс знову скрикнув неголосно й мелодійно.

Розділ вісімнадцятий

Сюрпризи на день народження

Наступного дня Гаррі розповів Ронові й Герміоні про завдання, яке йому дав Дамблдор. Щоправда, розповідав кожному окремо, бо Герміона й далі відмовлялася перебувати поруч з Роном довше, ніж потрібно, щоб зміряти його зневажливим поглядом.

Рон вважав, що Гаррі взагалі не матиме зі Слизорогом жодних проблем.

— Він тебе любить, — пояснив він за сніданком, розмахуючи виделкою з наколотим шматком яєчні, — і ні в чому тобі не відмовить. Хіба можна відмовити принцикові настійок? Затримайся сьогодні після уроку й запитай його.

Проте Герміоні завдання легким не здавалося.

— Він за всяку ціну хоче приховати, що було насправді, якщо навіть Дамблдор не зміг витиснути з нього правди, — стиха припустила Герміона, коли вони на перерві стояли на безлюдному засніженому подвір’ї. — Горокракси… Горокракси… не чула про таке…

— І ти не чула?

Гаррі був розчарований; він сподівався, що Герміона йому пояснить, що таке ті горокракси.

— Це, мабуть, з найвищого рівня темної магії, бо чого ж Волдеморт хотів про них знати? Думаю, Гаррі, що цю інформацію вивідати буде дуже важко; знайди до Слизорога підхід, продумай стратегію…

— Рон вважає, що треба просто затриматися після уроку настійок…

— То так і зроби, якщо це думка самого Рончика-Бончика, — миттю закипіла дівчина. — Хіба ж Рончик-Бончик хоч раз у житті помилився?

— Герміоно, а ти не могла б…

— Ні! - сердито огризнулася Герміона й побігла, покинувши Гаррі самого стояти по кісточки в снігу.

На уроках настійок цими днями було якось незатишно, може, через те, що Гаррі, Рон і Герміона мусили сидіти за одним столом. Сьогодні Герміона пересунула свій казанок ближче до Ерні й не звертала на Гаррі з Роном уваги.

— А що ти такого зробив? — пробурмотів Рон до Гаррі, поглядаючи на зверхній Герміонин профіль.

Та Гаррі не встиг відповісти, бо Слизоріг уже вимагав тиші.

— Вгамувалися, вгамувалися! Тепер швиденько, бо сьогодні повно роботи! Третій закон Ґолпелота… хто скаже?… Ну хто ж, як не панна Ґрейнджер, прошу!

Герміона заторохтіла, мов кулемет:

— Третій-закон-Ґолпелота-стверджує-що-протиотрута-до-змішаної-отрути-дорівнює-більше-ніж-сумі-проти-отрут-до-кожного-окремого-компонента.

— Точнісінько так! — засяяв Слизоріг. — Десять очок Ґрифіндору! Тепер, якщо ми визнаємо правдивість третього закону Ґолпелота…

Гаррі був готовий прийняти на віру Слизорогове твердження про правдивість третього закону Ґолпелота, бо нічого в ньому не второпав.

Наступні Слизорогові слова зрозуміла, здається, тільки Герміона.

— …а це означає — зрозуміло, якщо ми правильно визначили складники настійки за допомогою чаровиявника Скарпіна, — що наша головна мета не обмежується відносно простеньким добором протиотрут до цих складників — потрібно знайти додатковий складник, який майже алхімічним чином перетворює окремі елементи…

Рон сидів біля Гаррі з роззявленим ротом і щось машинально малював на новому підручнику «Прогресивної методики зіллєваріння». Він постійно забував, що Герміона йому не допоможе вибратися з халепи й не розтлумачить незрозумілих місць.

— …отож, — завершив Слизоріг, — усі підійдіть і візьміть з мого стола по одному флакончику. Вам треба до кінця уроку створити протиотрути для цих отрут. Бажаю удачі, й не забувайте про захисні рукавиці!

Герміона зірвалася з місця й була вже на півдорозі до Слизорогового стола, перш ніж усі інші зрозуміли, що час ворушитися. Коли Гаррі, Рон і Ерні поверталися на місця, вона вже вилила вміст свого флакончика в казанок і розпалювала під ним вогонь.

— На жаль, Гаррі, цього разу Принц тобі не допоможе, — весело сказала вона, випрямляючись. — Треба розуміти принципи, що лежать в основі. Тут уже не нашахруєш і не підеш навпростець!

Гаррі роздратовано відкоркував узяту зі Слизорогового стола сліпучо-рожеву отруту, вилив її в казанок і запалив під ним вогонь. Гадки не мав, що робити далі. Глянув на Рона, який скопіював усе, що робила Герміона, і стояв з дурнуватим виглядом.

— Невже в Принца немає підказки? — пробурмотів Рон до Гаррі.

Гаррі вийняв вірний підручник «Прогресивної методики зіллєваріння» і знайшов там розділ, присвячений протиотрутам. Там був третій закон Ґолпелота, що його визубрила Герміона, але пояснювальних записів не було жодного. Мабуть, як і Герміона. Принц усе розумів і без пояснень.

— Нема нічого, — ще більше спохмурнів Гаррі.

Герміона вже розмахувала над казанком чарівною паличкою. Хлопці, на жаль, не могли копіювати її заклять, бо вона так добре опанувала безмовну техніку, що вголос не промовляла ні слова. А от Ерні Макмілан