Читати книгу - "Вождь червоношкірих: Оповідання"

— Та коли вона кидається кришками від каструль, — у тон їй забубнів Ренсі, — та ще облила окропом кращого на весь Кемберленд мисливського пса, а щоб чоловікові юшку зварити, так її немає, а вже ніч бо цілу очей стулити не дає, усе гризе й гризе за всякий дріб'язок.

— Та коли він на збирачів податків з кулаками кидається і на всі гори відомий як найнікчемніший пияк, — тут хіба заснеш?

Мировий суддя неквапливо узявся до виконання своїх обов'язків. Він запропонував сторонам, що сперечались, свій табурет та єдиний стілець, розкрив звід законів і заглибився у перелік статей. Потім протер окуляри і підсунув до себе чорнильницю.

— У законі та його кодексі, — почав суддя, — нічого не сказано про розлучення у значенні, так би мовити, його включення до юрисдикції даного суду. Але, з погляду справедливості, конституції та Священного Писання, усяка угода має сенс тільки тоді, коли її можна порушити. Якщо мировий суддя може поєднувати якусь пару узами шлюбу, ясна річ, що він може, якщо знадобиться, і розлучити її. Наш суд винесе ухвалу про розлучення і дозволить собі сподіватись, що Верховний суд залишить це рішення чинним.

Ренсі Білбро витягнув з кишені штанів невеликий кисет. З кисета він витрусив на стіл п'ятидоларовий папірець.

— Продав ведмежу шкуру та трьох лисиць, — сказав він, — Ось усі наші грошенята, більше немає.

— Встановлена судом платня за розлучення, — сказав суддя, — дорівнює п'яти доларам. — Із підкреслено байдужим виглядом він сунув папірець до кишені свого домотканого жилета. Потім із помітним фізичним та розумовим напруженням надряпав на четвертинці аркуша ухвалу про розлучення, переписав її на іншу четвертинку і прочитав уголос. Ренсі Білбро та його дружина вислухали вирок про своє повне й обопільне звільнення:

«Цим доводиться до загального відома, що Ренсі Білбро та його дружина Ерієла Білбро, будучи при повному розумі та твердій пам'яті, особисто постали сьогодні переді мною і дали обіцянку відтепер і надалі не любити й не шанувати одне одного і ні в чому одне одному не коритись, ні в радості, ні в горі, після чого й були притягнуті до суду для розірвання шлюбу заради дотримання громадського спокою та гідності Штату. Від слова не відступати, і нехай допоможе вам Бог.

Бінаджа Віддеп, мировий суддя округу П'єдмонта.

В окрузі П'єдмонті, штат Теннесі».

Суддя вже простягав один із папірців Ренсі, та голос Ерієли призупинив вручення документа. Обидва чоловіки втупилися в неї. В особі цієї жінки їхній неповороткий чоловічий розум зіткнувся з чимось непередбаченим.

— Судде, ти зачекай давати йому цей папір. Так не все гаразд буде. Ти спершу захисти мої права. Хай заплатить мені пансіон[302]. Хіба це діло — сам дістав розлучення, а дружина що? Живи, як знаєш? А я ось надумала вирушити до братика Еда на Свинячий хребет, так мені потрібно купити пару черевиків та тютюну, та ще того-сього. Коли Ренсі зміг сплатити гроші за розлучення, то нехай і мені сплатить пансіон.

Ренсі Білбро занімів від цього удару. Ні про який пансіон раніше у них розмови не було. Але ж жінки завжди підносять чоловікам приголомшливі сюрпризи.

Мировий суддя Бінаджа Віддеп зрозумів, що таке питання може бути розв'язане лише в юридичному порядку. Звід законів зберігає і щодо цього гробове мовчання, але ноги жінки були босі, а стежка на Свинячий хребет — крута й кремниста.

— Ерієло Білбро, — запитав Бінаджа Віддеп суддівським голосом, — який пенсіон вважаєте ви достатнім і відповідним у справі, що наразі розглядається в суді?

— Я вважаю, — відповідала жінка, — на черевики і на все виходить п'ять доларів. Це не бозна-який пансіон, але до братика Еда, може, й дістанусь.

— Названа сума, — сказав суддя, — не здається суду надмірною. Ренсі Білбро, за ухвалою суду вам належить сплатити позивальниці п'ять доларів, аби ухвала про розлучення могла набрати чинності.

— А де ж їх узяти, — з важким зітханням відповідав Ренсі. — Я вам виклав усе, що в мене було.

— Інакше, — промовив суддя, суворо втупившись у Ренсі поверх окулярів, — ви притягатиметеся до відповідальності за неповагу до суду.

— Якби ви зачекали днинку, — благально сказав Ренсі, — може, я б і нашкрябав де. Хто ж його знав, що вона зажадає пансіон.

— Слухання справи відкладається, — оголосив суддя. — Завтра ви обидва повинні з'явитись, щоб виконати ухвалу суду. Після чого вам буде видано на руки свідоцтво про розлучення.

Бінаджа Віддеп усівся на ґанку і почав розшнуровувати черевики.

— Що ж, до дядечка Зайє поїдемо, чи що? — сказав Ренсі. — Заночуємо в нього.

Він заліз у двоколку, Ерієла забралася в неї з іншого боку. Маленький рудий бичок, підкоряючись удару мотузяної віжки, не поспішаючи описав півколо і потягнув куди слід. Двоколка, здіймаючи хмари куряви, заторохтіла дорогою.

Суддя Бінаджа Віддеп викурив свою бузинову трубку. Потім дістав щотижневу газету й узявся до читання. Він читав до самих сутінків, а коли рядки стали розпливатися у нього перед очима, запалив лойову свічку на столі і продовжував читати, доки не зійшов місяць, сповістивши про час вечері.

Суддя жив у зробленій з колод хатині на схилі пагорба, біля сухої тополі. Прямуючи додому, він перебрався через струмочок, що проклав собі шлях у лаврових заростях. Темна постать вийшла з-за дерев і спрямувала йому в груди дуло рушниці. Низько насунутий капелюх і якийсь клапоть закривали обличчя грабіжника.

— Давай гроші, — сказала постать, — та мовчи. Я злий, як біс, і палець, бач, так і танцює на спуску…

— П-п'ять доларів — усе, що в мене є, — пробурмотів суддя, дістаючи папірець із жилетної кишені.

— Скрути її, — послідував наказ, — і засунь у ствол рушниці.

Папірець був новенький і хрусткий. Навіть тремтячим від страху незграбним пальцям неважко був скрутити його трубочкою і (що потребувало більших зусиль!) засунути у ствол рушниці.

— Ну гаразд, іди тепер, — сказав грабіжник.

Суддя не став баритись.

Наступного дня маленький рудий бичок притягнув двоколку до ґанку суду. Суддя Бінаджа Віддеп зранку сидів озутий, оскільки чекав відвідувачів. У його присутності Ренсі Білбро вручив дружині п'ятидоларовий папірець. Суддя уп'явся в нього поглядом. Він закручувався з кінців, наче був не так давно згорнутий трубочкою і засунутий у ствол рушниці. Але Бінаджа Віддеп утримався від зауважень. Мало що — жодному папірцеві не заборонено скручуватись. Суддя вручив кожному з подружжя свідоцтво про розірвання шлюбу. Вони ніяково мовчали, стоячи поряд, і поволі складали одержані ними гарантії свободи. Ерієла кинула боязкий, невпевнений погляд на чоловіка.