read-books.club » Сучасна проза » Дім для Дома 📚 - Українською

Читати книгу - "Дім для Дома"

206
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Дім для Дома" автора Вікторія Амеліна. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 85 86
Перейти на сторінку:
Маруся, ідеальна густа порожнеча. І сніг знову вибілить мою шерсть собою. Я засну й прокинуся каченям на озері, а там мене, можливо, навіть підвищать до лебедя — це трапляється.

Але полковник ще тримає мене за повідець, як за руку. І здається: це просто сниться комусь. Сниться цей ранок. Туман вистилає дороги: від Новерська до Львова, від Львова до Києва, від Києва до Донецька, а ще до Санкт-Петербурга, до Вроцлава, до Берліна, Нью-Йорка, Торонто і Сан-Франциско, і ось цю, саме цю, дорогу — до цього Собору. Це мене вже давно немає, а ранок є — його бачить хтось ще живий.

Ви живі? Ви бачите? Дивіться, будь ласка. Дивіться на нас, на старого полковника імперії зла та кудлатого й вже глухуватого пса з плямою на лівому вусі. Дивіться. Я так люблю увагу. Правда ж, я схожий на баранця? Мене заховають колись в коробку. В таку, знаєте, як малював француз, теж військовий льотчик, для принца одного. А коли вже я буду в коробці, ви зможете мене уявити саме таким, як вам хочеться. Можливо, таким же гарним, яким мене бачила Маруся, — коли не бачила ще нічого. Іноді мені здається, вона й досі не бачить. Недавно вона знову сказала мені, як в той перший ранок, що я — найкрасивіший.

Ми йдемо нагору. Підіймаємося вулицею Листопадового Чину, Міцкевича, Паркштрассе, вулицею святого Георга, Цісарською, Святоюрською дорогою, безіменним насправді пагорбом — цим одним єдиним шляхом, який людям ніколи не набридне називати по-своєму. Так, ніби це називання перетворює гору на їхню власність. Моя нестрижена гривка й біле волосся полковника, мабуть, підсвічуються ранковим сонцем. Гарно виглядаємо? Як в кінці голлівудського фільму, еге-ж? Хтось дивиться ще? Я чомусь упевнений, жінки все ще стоять там, на розі. Навіть Маша даремно дивиться з вікна.

Як ти там співав, старий? Є тільки мить, ла-ла. Наша мить, схоже, завершується. Певно, вона має завершитись, аби щось інше могло розпочатись нарешті. Обидві Марусі — саме так їх обох називали матері у колисці — тепер Марії. Різні, хоч з одним ім’ям, з вічним, невитравним запахом квартири на Лепкого. Де вони будуть без мене? Дзвонитимуть одна одній:

— Доброго дня, Маріє! Як там у вас, у Донецьку? Берліні? Чи Пітері?

— Доброго дня, Маріє! Як там у вас, у Нью-Йорку? Києві? Куала-Лумпурі? Буенос-Айресі?

Чи ні. Вони все-таки житимуть тут, у Львові. Я озираюся й нікого не бачу. Просто нікого не видно — туман.

Сподіваюсь, старий не сумуватиме і сам не поїде нікуди. Та наша мить завершується тепер. Пси упереджені щодо друзів, може, тому, я думаю, що полковник — таки непогана людина. Просто щасливчик. Ніде не загинув, не був репресований, під конвоєм не йшов на допит, не був ні священиком, ні дворянином, ні євреєм, ні ромом, ні буржуазним націоналістом, ні польським офіцером у полоні, ні надто щирим комуністом. Дивом не вмер з голоду, й тіло його не стало спасінням для інших. Не помилився (майже), пишучи біографію. Літак його не розбився — навіть на Корейській війні, де Цілик, мабуть, так нікого й не вбив — але ж був готовий? Його свічки нема у вікні. Тільки на торті — кажу ж, щасливчик. Навіть теща його померла з шиком — у купейному. Навіть на його бісовому городі не виявили жодної кістки. В Східній Європі — це майже, як виграти мільйон в лотерею. Бувай, щасливий старий.

Я йду і все про себе повторюю: тут дім, тут дім. Усі історії змішуються із запахом невидимої під асфальтом ріки, й попри все — звідкись лине цей аромат — Ne m’oubliez pas. Оце якість парфумів! До речі, що воно означає французькою? Бо, здається, цим запахом місто промовляє й до мене. А я так напружено повторюю подумки команду колишнього свого Господаря — Тут дім! Тут дім! — що здається, всі в місті мають почути, і навіть старий, якого я дуже люблю, — всі мають почути це. І полковник передумає їхати в свою Крайновку.

Дім там, де тебе пам’ятають, — розпорошений, як уламки замерзлих річок над Землею. Я можу зараз сказати «моє місто», та це так само безглуздо, як сказати «моє повітря». Навіть повітря, яке ми вдихаємо, вже було чиїмсь і ще буде. Навіть я був чиїмсь псом. Повітря наше, доки воно в нас. Дім наш, доки він в нас. А ми всі завжди в цьому домі — кожен на своїй глибині.

  Примітки

1

Canards — з фр. «качки»

2

matters — з англ. «має значення».

3

survivor — з англ. «вцілілий», «той, хто вижив»

4

Cold War — з англ. «холодна війна».

1 ... 85 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дім для Дома», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дім для Дома"