Читати книгу - "Як народжуються емоції"

Каліфорнії в Девісі. Її макаки переглянули три сотні відеозаписів того, як інші макаки граються, б’ються, сплять і т. д., поки Еліза відслідковувала рухи їхніх очей та серцево-судинні реакції. Вона виявила, що активність в автономній нервовій системі макак віддзеркалювала те, що робили б під час перегляду таких відео люди. У людей така активність нервової системи пов’язана з афектом, який вони відчувають, вказуючи на те, що макаки переживають приємний афект, коли спостерігають позитивну поведінку, наприклад харчування або чищення, і неприємний афект під час спостереження за негативною поведінкою, на кшталт зіщулення від голоду чи страху.

На основі цих та інших підказок біології можна сказати, що макаки доволі явно обробляють інтероцепцію та відчувають афект, а якщо це так, то людиноподібні мавпи (шимпанзе, бонобо, горили, орангутани), безумовно, відчувають афект теж. Що ж до ссавців загалом, тут напевне сказати важче. Вони, безперечно, відчувають задоволення й біль, а також тривожність та втому. Багато ссавців мають схему мозку, схожу на нашу, але з іншими функціями, тому на це питання не можна відповісти, просто вивчаючи схему. Наскільки мені відомо, ніхто спеціально не вивчав інтероцептивну схему собак, але з їхньої поведінки здається доволі виразним, що вони мають афективне життя. А птахи, риби чи рептилії? Напевне ми не знаємо. Мушу визнати, що ці питання не дають мені спокою як цивільній особі (як мій чоловік називає мене в ненаукові моменти). Я не можу просто купити в супермаркеті м’яса чи яєць або спробувати позбутися на кухні остогидлих плодових мушок, не запитуючи себе: а що відчувають ці створіння?

Думаю, найкраще виходити з того, що всі тварини здатні переживати афект. Я розумію, що це має потенціал перекинути нас із науки до етики, підходячи небезпечно близько до питань моралі, таких як біль та страждання лабораторних тварин, створінь, яких вирощують на фермах для їжі, та риб, у рот яких потрап­ляє рибальський гачок. У риб, нематод, равликів, креветок, крабів та деяких комах виявлено опіоїди — природні хімічні речовини, що полегшують страждання в наших власних нервових системах. Навіть крихітні мушки можуть відчувати біль; ми вже знаємо, що вони здатні навчатись уникати запахів, що йдуть у парі з електрошоком.

Філософ XVIII століття Джеремі Бентам вважав, що тварини належить до морального кола людей лише якщо ми можемо довести, що вони здатні відчувати задоволення чи біль. Я не згодна. Тварини варті включення до нашого морального кола, якщо є взагалі хоч якась можливість, що вони здатні відчувати біль. Чи заважає це мені вбивати мух? Ні, але я роблю це швидко.

Коли йдеться про афект, макаки таки мають важливу відмінність від людей. Дуже багато об’єктів та подій у вашому світі, від найдрібнішої комашки до найбільшої гори, спричиняють коливання вашого бюджету тіла й змінюють ваші афективні почуття. Тобто ви маєте велику афективну нішу. А макаки не зважають на таку велику кількість речей, як ми з вами. Їхня афективна ніша значно менша за нашу; принаймні зоровий образ величної гори, що височіє на обрії, не впливає на їхній бюджет тіла. Простіше кажучи, для нас має значення набагато більше речей.

Афективна ніша є однією зі сфер життя, де розмір дійсно має значення. У лабораторії, якщо ми даємо маленькій дитині купу іграшок, вони зазвичай опиняються в її афективній ніші. Моя донька Софія сортувала б свої іграшки за формою, кольором, розміром, кумедністю знову і знову, статистично відточуючи задіяні в цьому різноманітні поняття. З макаками ж усе не так. Самі по собі іграшки їм нецікаві й не впливають на бюджет тіла макак або не підказують макакам формувати якісь поняття. Нам доводилося пропонувати макакам якусь винагороду на кшталт смачного напою чи ласощів, аби помістити іграшки до їхньої афективної ніші, щоб могло розпочатися статистичне навчання. (Еліза розповідає мені, що до улюблених мавпячих ласощів належать світлий виноградний сік, сухофрукти, сухі сніданки, виноград, огірки, мандарини та попкорн.) Повторіть винагороду достатню кількість разів, і макака засвоїть подібності серед іграшок.

Людська дитина також отримує винагороди від своїх доглядальників, і не лише смачну їжу на кшталт грудного молока чи молочної суміші, але й повсякденні позитивні впливи на її бюджет тіла. Доглядальники дитини стають частиною її афективної ніші, бо годують її, зігрівають і т. д. Дитина народжується з рудиментарними поняттями запаху та голосу її матері, засвоєними ще в материнській утробі. У перші кілька тижнів життя вона вчиться інтегрувати інші закономірності спри­йняття матері, такі як відчуття її дотику, а згодом і зоровий образ обличчя, бо мати регулює бюджет тіла дитини. Вона та інші доглядальники також скеровують увагу дитини на цікаві речі у світі. Дитина слідує за їхніми поглядами на якийсь предмет (скажімо, лампу), потім вони дивляться на неї, тоді знов на лампу й говорять про те, на що вона дивиться. Вони умисно кажуть дитині слово «лампа», попередньо готуючи та орієнтуючи її «дитячим» тоном голосу.

Інші примати не мають такої спільної уваги, а тому нездатні скористатися нею для регулювання бюджету тіла одне одного у спосіб, яким це роблять люди. Мама-макака може прослідкувати погляд дитинчати, але не переводитиме погляд із предмета на обличчя малюка, наче запрошуючи дитинку вгадати, що в неї на думці. Маленькі примати іноді засвоюють поняття без явної винагороди присутності їхньої матері, але не з таким діапазоном та різноманітністю, як маленькі людські діти.

Чому ж люди і макаки мають такі різні за розмірами афективні ніші? Для початку, інтероцептивна мережа макак менш розвинена, ніж у людей, особливо схема, що допомагає контролювати помилки передбачення. Це означає, що макака не така вправна у скеруванні уваги на щось у світі на основі минулого досвіду. Ще важливіше, що людський мозок майже в п’ять разів більший за мозок макак. Ми маємо значно вищу зв’язність у нашій контрольній мережі та в частинах інтероцептивної мережі. Людський мозок використовує ці потужні механізми для стискання та підбивання підсумків помилок передбачення у спосіб, який ми розглядали в розділі 6. Це дозволяє нам інтегрувати та обробляти більше сенсорної інформації з більшої кількості джерел ефективніше, ніж це може зробити макака, для засвоєння суто психічних понять. Ось чому ви можете мати у вашій афективній ніші величні гори, а макака не може.

• • •

Інтероцептивна мережа разом з афективною нішею, яку вона допомагає створювати, є недостатньою для переживання та сприйняття емоцій. Для цього мозок повинен також бути обладнаний для будівництва поняттєвої системи, конструювання понять емоцій та осмислення відчуттів як емоцій у собі та інших. Гіпотетична макака зі здатністю до емоцій повинна мати змогу подивитися на іншу макаку, що гойдається на дереві, й побачити не лише фізичний рух, але й випадок «Веселощів».

Тварини явно здатні засвоювати поняття. Мавпи, кози, вівці, корови, єноти, хом’яки, панди, морські котики, дельфіни та багато інших тварин засвоюють поняття за допомогою запаху. Ви можете не вважати запах поняттєвим знанням, але щоразу, як ви відчуваєте той самий аромат, на кшталт попкорну в кінотеатрі, то категоризуєте. Суміш хімічних речовин у повітрі кожного разу інша, однак ви сприймаєте попкорн. Аналогічно, більшість ссавців використовують нюхові поняття для розпізнавання друзів, ворогів та нащадків.