Читати книгу - "Межа Фундації"

Нові замислено похитала головою.

— Ніколи про неї не чула, пане. Коли вчитель навчав мене букв — тобто вчив читати, — він розповідав, що є багато інших світів, і промовляляв назви деяких з них. Він казав, що наш гаміський світ правильно звався Трентор і колись правив усіма світами. Він казав, що Трентор був укритий блискучим залізом і мав імператора, який був паном над усіма.

Вона подивилася на Гендібала з якоюсь сором’язливою веселістю.

— Але я в ці оповідки здебільша не вірю. Ці розповідачі багато чого розказують у залах зборів, коли настають довші ночі. Як я була маленькою дівчинкою, то вірила їм усім, але коли подорослішала, то побачила, що більшість із цих розповідей неправдиві. Тепер я мало в що вірю; мабуть, і взагалі ні в що. Навіть учителі розповідають небилиці.

— Та все ж таки, Нові, оця вчителева історія — правда. Але це було давно. Трентор справді був укритий металом і мав імператора, який правив усією Галактикою. Але тепер є народ Фундації, який колись правитиме всіма світами. Вони весь час сильнішають.

— І вони всім правитимуть, пане?

— Не відразу. Через п’ятсот років.

— І вас теж підкорять?

— Ні-ні. Вони будуть правити світами. Ми будемо правити ними задля їхньої безпеки й задля безпеки всіх світів.

Нові знову насупилася.

— Пане, — сказала вона, — а цей народ Фундації має багато таких дивовижних кораблів?

— Гадаю, що так, Нові.

— А інші речі, які дуже… дивовижні?

— У них є потужна зброя всіх видів.

— То хіба, пане, вони не можуть захопити всі світи зараз?

— Ні, не можуть. Ще не час.

— Але чому? Пани їх зупинили б?

— Нам не довелося б це робити, Нові. Навіть якби ми нічого не робили, вони не змогли б захопити всі світи.

— Але що їх зупинить?

— Розумієш, — почав Гендібал, — є план, що його придумав колись один мудрий чоловік…

Він зупинився, ледь помітно всміхнувся і похитав головою.

— Це важко пояснити, Нові. Може, іншим разом. Та коли ти побачиш, що станеться ще до того, як ми знову побачимо Трентор, ти, можливо, зрозумієш усе й без моїх пояснень.

— Що станеться, пане?

— Я ще точно не знаю, Нові. Але все буде добре.

Він відвернувся й приготувався встановити зв’язок з Компором. І, роблячи це, не міг не стриматися, щоб не сказати подумки: «Принаймні я на це сподіваюся».

Раптом він розсердився на себе, бо зрозумів, звідки цей дурний і слабкий напрям думок. Це образ розвиненої та величезної моці Фундації в образі Компорового корабля і його досада через те, що Нові так відверто ним захоплюється.

Дурень! Як він може дозволити собі порівнювати володіння самою лише силою та могутністю зі здатністю керувати подіями? Це те, що покоління Спікерів назвали «оманливістю руки на горлі».

Це ж треба, і він не захищений від цих ілюзій.

2

У Манна Лі Компора не було ані найменшої впевненості в тому, як він має поводитися. Більшість свого життя він тримав у голові образ усемогутніх Спікерів, які існували просто за межами його життєвого досвіду, — Спікерів, з якими він час від часу зв’язувався і які тримали своєю таємничою хваткою все людство.

З усіх них у нещодавні роки він звертався за скеруванням до Стора Гендібала. Це був навіть не голос, з яким він стикався більшість разів, а просто присутність у його свідомості — гіпермова без гіперреле.

Тут Друга Фундація сильно випередила Фундацію. Не маючи матеріальних пристроїв, лише за допомогою освіченої і вдосконаленої сили розуму вони могли долати парсеки в такий спосіб, що цей зв’язок неможливо було ні підслухати, ні перервати. Це була невидима, невиявна мережа, що швидко сполучала всі світи за посередництва відносно малої кількості втаємничених осіб.

Думаючи про свою роль у цьому процесі, Компор не раз відчував щось подібне до піднесення. Яка ж мала його група і який величезний вони мають вплив! І наскільки все це таємне. Навіть його дружина нічого не знала про це приховане життя.

І всі ці нитки тримали Спікери, і цей Спікер, цей Гендібал, який міг би (на думку Компора) стати наступним Першим Спікером, більше ніж імператором більше ніж Імперії.

Тепер Гендібал був тут, на кораблі Трентора, і Компор намагався подолати розчарування від того, що така зустріч не відбулася на самому Тренторі.

Невже це і є корабель із Трентора? Будь-який з перших торгівців, які везли товари Фундації через ворожу Галактику, мав кращий корабель, ніж цей. Не дивно, що Спікерові знадобилося стільки часу, щоб подолати відстань від Трентора до Сейшелла.

На зорельоті не було навіть стикувального механізму, що об’єднував два кораблі в один, коли потрібно перемістити екіпаж. Навіть жалюгідний Сейшеллський флот ним обладнали. Замість цього Спікерові довелося підлаштовувати швидкість свого корабля, а потім кидати трос через проміжок між зорельотами і йти по ньому, як за імперських часів.

«Отакої», — похмуро подумав Компор, не в силах приховати почуття. Цей корабель був усього лише старим судном часів Імперії, та ще й маленьким.

Тросом рухалися дві постаті — одна з них ішла настільки незграбно, що було ясно: вона ніколи не пересувалася в космосі.

Нарешті гості опинилися на борту й зняли скафандри. Спікер Стор Гендібал мав середній зріст і не надто примітну зовнішність; він не був великим і сильним, та й ученістю від нього теж не віяло. Лише темні, глибоко посаджені очі вказували на його мудрість. Але зараз Спікер озирався навколо й сам явно був вражений.

Другою гостею була жінка, заввишки як Гендібал, не надто приваблива на вигляд. Вона теж приголомшено роззиралася, відкривши рота.

3

Використання троса не стало для Гендібала аж надто неприємним досвідом. Космонавтом він не був, як і жоден другофундатор, але не був і абсолютним сухопутним черв’яком, бо жодному з другофундаторів цього не дозволили б. Зрештою, над ними завжди майоріла можлива потреба в космічному польоті, хоча кожен другофундатор сподівався, що ця потреба виникатиме нечасто. (Прім Палвер, діапазон космічних подорожей якого став легендарним, колись із сумом сказав, що мірилом успіху Спікера є нечисленність випадків, коли він змушений вирушати в космос, щоб забезпечити успіх Плану.)

До цього Гендібалу доводилося тричі користуватися тросом. Це був четвертий раз, і хоча він і відчував певну напруженість, вона розчинилася в його тривозі через Суру Нові. Йому