Читати книгу - "Предок"

Цю легенду — у якій можна відчути якийсь відгук легенд про св. Граля, авторка чула від рибалок, з еспанського побережжя Атлянтійського океану.

(обратно) 89

Легенда, яку авторка чула в Лянгедоку.

(обратно) 90

Ґалліони — кораблі, на яких перевозили переважно золото й срібло з Перу до Еспанії.

(обратно) 91

Які відносились до назви корабля й держави, до якої він належав

(обратно) 92

Біжне за ті часи «міжнародне» привітання. Слово: «No?l», що сьогодні у французькій мові означає виключно лише назву Різдва, різдвяного свята, за ті часи вживалось як вигук радости, привітання, побажання всього доброго. Сьогодні, у Франції, дають при хрещенні наймення: No?l хлопцям, Noelle або Noele — дівчатам. У перекладі це наймення означає: «Різдво». У французьких школах перекладали формою «Noele» авторчине наймення Наталена, бо іменини Наталени як і Noele святкуються 25 грудня — в день Різдва Христового.

(обратно) 93

Морський термін: «всіх на гору» означає, що всі мусять бути на своїх місцях, як у хвилини великої небезпеки. якої він належав.

(обратно) 94

Св. Діва дель Піляр (pilar — стовп). На стовпі бо з’явилася Пресв. Діва Апостолові Якову, св. патронові Еспанії.

(обратно) 95

«Мамарочо» — дурник, смішна людина, «недотепа». /Згідно з сучасним правописом — mamarracho / — Прим. упор.

(обратно) 96

Fray descalso — «босий брате» (читається: фрай дескальсо. Y на кінці слова вимовляється як українське й.

(обратно) 97

Це — не помилка!.. Дині там дійсно поспівають на весні: приблизно до Великодніх свят.

(обратно) 98

Таке було почуття в авторки, коли вперше побачила зблизька пустиню, як була в Єгипті.

(обратно) 99

Виття шакала, справді нагадує істеричний, жіночий плач, що переходить у хлипаючий сміх. Коли людина його чує поперше й уночі — бо в день шакали ховаються й мовчать, — справді, робиться моторошно. І стають зрозумілі всі ті спокуси-видива, що переживали їх пустинники в Тібаїді.

(обратно) 100

Прочани часто ховали монети у віск свічок, що несли їх із собою.

(обратно) 101

Уед — дійсно «річище» прорите страшними — й дуже рідкими — дощами в пустині. Авторка такого явища не пережила. Але чула від свого батька — який п’ять років чекав на такий дощ в оазі, що це — явище дійсно страшне. Пересохла земля не всмоктує води й прудкі потоки виростають і змивають усе, що знайдуть по дорозі. Ніби, можуть «змити» й утопити верблюда, як би необережний мандрівник ішов із ним уедом, як дорогою та не встиг учас захоронитися на високих берегах цього уеда проритого потоком дощевої води на глибину більш як 10 метрів.

(обратно) 102

Суп — рід великого яструба чи орла, який відживлюється мертвими тваринами.

(обратно) 103

«Всі дні, щоденно, співай хвалу Марії, душе моя».

Це — середньовічна, не клясична, латина.

(обратно) 104

«фра» — скорочення слова: «Frater» — «брат».

(обратно) 105

«Найдостойніший» — титул абата чи ігумена.

(обратно) 106

1934 року, коли вперше було видано — «виправлену» видавництвом! — повість «Предок», критика львівська «дивувалась» чому я помістила у Палестині, в XVI стол., «Василіянський манастир», та ще й «італійський»? Річ у тому, що про манастир «Василіянський» я взагалі не мала думки, але за ті часи було дуже багато чернечих орденів — особливо ж на Сході, — які трималися правил св. Василія Великого, який взагалі був першим, що написав чернечу «реґулу» — правило монашого життя. Потім, за цими правилами св. Василія Великого, написав другу — пізнішу (529 р.) регулу св. Бенедикт, основник ордену Бенедиктинців. А з регули бенедиктинської — зм’ягченням чи загостренням її, — вже розвинулися різні інші монаші ордени та правила. Св. Василій Великий написав свої правила приблизно 375 р. Тобто — це найстаріша регула, найстаріші манастирські правила. Тому всі, без винятків, манастирі врочисто святкують пам’ять св. Василія Великого, як першого «отця» монашества.

(обратно) 107

Св. Катерина була родом з Олександрії

(обратно) 108

Св. Фернанд III король Кастилії (пом. в 1252) дійсний предок роду Лясерда

(обратно) 109

Касубуля — покутна