Читати книгу - "Корсунь-Шевченківська битва: сторінки історії."

Відразу після звільнення Корсунського району райвиконком у першій половині 1944 року порушив питання перед Радою Народних Комісарів УРСР про створення в місті історичного музею, де б, крім іншого, розповідалось про Корсунь-Шевченківську битву. Ініціативу райвиконкому підтримав народний комісар освіти Павло Григорович Тичина, при цьому він висловив ідею створення заповідника Корсунь-Шевченківської битви й охорони пам’ятних місць, пов’язаних з нею. У доповідній записці, адресованій Раді Народних Комісарів, П. Г. Тичина вказав на необхідність «зібрати й систематизувати історичні матеріали, відзначити пам’ятниками й обелісками місця боїв», бо «територію Корсунщини, як одне з видатніших місць боїв у минулому й недавні часи Вітчизняної війни будуть відвідувати численні екскурсії з усіх кінців України та Радянського Союзу».

Під історичний музей він прохав надати колишній палац Лопухіних з усіма будівлями та територію островів, де варто було створити постійну виставку трофейної зброї. Незважаючи на роки післявоєнної розрухи, Павло Григорович передбачив важливість створення музею, який з часом мав стати джерелом духовності народу.

У 1944 році до Корсуня-Шевченківського збирати експонати для майбутнього музею прибув кореспондент газети «Радянська Україна», а з часом — відомий український письменник Дмитро Іванович Бедзик. Він же став його фундатором й організатором. Заступником директора на той час був Борис Леонідович Купневський, у майбутньому — живописець, перший директор Чернівецької дитячої художньої школи, який у 1944 році зробив багато замальовок та ескізів на місцях боїв і написав картину «Корсунь-Шевченківська дуга».

Постанова Ради Народних Комісарів УРСР і Центрального Комітету КП(б)У «Про організацію державного історичного музею в м. Корсунь-Шевченківському» була прийнята 28 липня 1945 року. У ній, зокрема, говорилось, що музей створюється «з метою увічнення історичних подій, які відбулися на Корсунщині в минулому і, особливо, під час Великої Вітчизняної війни, для зібрання, систематизації та збереження матеріальних і музейних цінностей». Одним із відділів музею був відділ Вітчизняної війни, саме на нього покладалося завдання створення музею. Він мав розміститися «на території парку на островах зі всіма розташованими на них будівлями (садиба, де міститься будинок відпочинку ЦК профспілки залізничників Півдня)».

Можна стверджувати, що працівники новоствореного закладу були справжніми ентузіастами музейної справи. Вже у 1944 році, хоч ще й не було постанови про створення музею, вони брали активну участь у ремонті князівського палацу та проводили збір музейних предметів для першої експозиції. Бо, як відомо, унікальність і цінність будь-якого музею залежить від фондових колекцій.

Перші музейні предмети (189 одиниць 45 найменувань) надійшли до музею у 1946 році з виставки зразків трофейного озброєння при Міністерстві внутрішніх справ УРСР. Серед перших музейних предметів, зібраних науковими працівниками музею, були фото та особистий блокнот члена підпільної організації «Комітет-103» Павлика Янчевського, спогади жителів району про розгром корсунь-шевченківського угруповання, спогади старожилів про історичне минуле Корсунщини.

З метою вивчення періоду окупаційного режиму на території Корсунщини та розгрому німців у районі Корсуня-Шевченківського науковцями музею був встановлений зв’язок з Комісією по збору матеріалів Вітчизняної війни при Академії наук УРСР, з відділом вивчення досвіду Вітчизняної війни Київського військового округу, з газетою «Красная Звезда». Отриманий матеріал (понад 3 тисячі аркушів) і нині є значною джерельною базою для дослідників історії II Світової війни.

Перша тимчасова виставка «Велика Вітчизняна війна» була відкрита у трьох спеціально відремонтованих залах музею напередодні річниці Корсунь-Шевченківської битви — 16 лютого 1947 року. Матеріали для неї були надані Комітетом у справах культосвітніх установ при Раді Міністрів УРСР. 7 листопада того ж року була відкрита постійна виставка на тему «Велика Вітчизняна війна». Її завданням було познайомити масового відвідувача «з героїчною боротьбою радянського народу під керівництвом партії Леніна-Сталіна на фронтах Великої Вітчизняної війни та самовідданою працею в тилу». Тут було представлено 520 експонатів, котрі розповідали про життя Корсунщини до війни, у період війни і в повоєнні роки. Перед відкриттям виставки її оглянула комісія, призначена бюро райкому партії. У доопрацюванні виставки взяли участь член Спілки письменників України О.С. Левада та завідувач парткабінетом райкому партії М.Ф. Каплоущенко. Доповненням до експозиції виставки стало розміщення у 1948 році біля музею важкої трофейної техніки, переважна більшість якої (німецька протитанкова гармата зразка 1918 року, німецька піхотна гармата зразка 1918 року, французька гармата зразка 1878 року тощо) у 1952 році керівництвом музею була передана за відповідними актами на переплавлення. Причина, котра спонукала це зробити, залишається незрозумілою.

З 1947 року науковці почали використовувати такий вид масової роботи серед населення, як пересувні виставки, що носили в той час досить виражене ідеологічне забарвлення. Але, як показує практика, пересувні виставки й нині залишаються однією із важливих форм популяризації фондових колекцій.

Незважаючи на те, що в перші повоєнні роки активно велось народногосподарське будівництво, у державі знаходилось достатньо коштів для розвитку музеїв. Це, насамперед, ремонти приміщень, утримання штатів, поповнення музейних колекції, а також, що є досить важливим фактором у діяльності музеїв, — це постійні відрядження науковців. Так науковці музею побували в наукових відрядженнях, зокрема, в Інституті історії АН УРСР, Історичному музеї у м. Києві, Дніпропетровському Державному історичному музеї; провели експедиції по Корсунь-Шевченківському, Лисянському і Вільшанському районах; взяли участь у Роській експедиції Інституту археології АН УРСР 1949 року, що проводила дослідження і розкопки в селах Сахнівка, Набутів, Стеблів та місті Корсуні-Шевченківському.

У 1950 році музей отримав назву «Корсунь-Шевченківський Державний музей історії Корсунь-Шевченківської битви». Зміна профілю музею стала підставою для проведення його реекспозиції. Однак перед побудовою експозиції з 12 березня по 1 грудня 1951 року музей був закритий у зв’язку з проведенням капітального ремонту.

Для побудови експозиції музею в 10 залах був даний термін всього один місяць. Колектив науковців, зокрема А. М. Гаркуша, Л. А. Руденко, П. К. Федоренко, Л. Л. Будник, М. І. Черненко, О. О. Гуріненко,