Читати книгу - "Хранителі"

— Якщо в них був такий розумний собака, то, цілком можливо, є і значно цікавіші створіння. Того ж дня у лісі щось таки було.

— Але ти заїхав із ним так далеко на північ, що навряд чи хтось зможе його знайти.

— І справді, — погодився Трейвіс. — Мабуть, Ейнштейн не розуміє цього. Що б там не було в лісі, воно його вже не зможе наздогнати. Водночас мені здається, що вчені вже з ніг збилися, шукаючи його. Я за це й переживаю. Ось чому Ейнштейн на публіці поводиться як звичайний пес, а свій інтелект показує лише нам. Він не хоче повертатися.

— Якщо вони знайдуть його… — почала було Нора.

— Не знайдуть.

— А якщо знайдуть, то що тоді?

— Я ніколи нікому його не віддам, — промовив Трейвіс. — Ніколи.

8

Об одинадцятій годині ночі помічники коронера забрали обезголовлений труп Портера та понівечене тіло сторожа з Бордо Ріджа. Для репортерів, котрі купчилися біля поліцейського загородження, розповіли вигадану історію. Здається, преса на неї купилася; вони поставили свої питання, зробили кілька світлин і зняли кілька сотень метрів відеоплівки, щоб завтра змонтувати у кількахвилинний репортаж (в епоху масових убивств і тероризму двом жертвам приділяли не більше двох хвилин ефіру: десять секунд на вступ, півтори хвилини на сам сюжет і десять секунд на прилизаних ведучих, котрі поважно сидять із похмурим і сумним виглядом. Потім вони переходять до репортажів про конкурс купальників, з’їзд власників «едселів» і чоловіка, який стверджує, що бачив НЛО у вигляді Твінкі). Репортери, криміналісти, поліцейські роз’їхались, як, втім, і всі агенти Лемюела Джонсона, а зосталися лише Волт, Лем і Кліфф Соамз.

Місяний серп заховався десь за хмарами. Прожектори прибрали, і довколишню місцевість тепер освітлювали лише фари машини Волта. Він розвернув свого седана і спрямував фари на автівку Лема, припарковану в кінці немощеної вулиці, щоб їм із Кліффом не доводилося спотикатися у темряві. Там же, куди не досягало світло фар, кістяки будинків виглядали як закам’янілі скелети доісторичних рептилій.

Підійшовши до своєї машини, Лем відчув, що йому полегшало, наскільки це можливо у такій ситуації. Волт без вагань погодився дозволити федеральним органам взяти цю справу під свою юрисдикцію.

Хоча Лем порушив із десяток правил і клятву, розповівши Волту подробиці проекту «Франциск», він був упевнений, що Волт триматиме язика за зубами. Справа досі залишалася секретною. Хоч Лем і трохи привідкрив завісу таємничості, але все ж таки лише привідкрив.

Кліфф Соамз першим дістався машини, відкрив двері й сів на пасажирське сидіння. В той момент, коли Лем відчинив водійські дверцята, щоб сісти за кермо, Кліфф раптом вигукнув:

— Господи!

Кліфф прожогом вискочив з машини. Хоча Лем і сидів з іншого боку, він зрозумів, чому помічник так злякався. Там лежала голова. Без сумніву, вона належала Тілу Портеру.

Голова лежала на передньому сидінні автомобіля, повернута в бік Лема. Рот був відкритий у беззвучному крику, а очей не було взагалі.

Вистрибнувши з машини, Лем вихопив з-під піджака револьвер.

Волт Гайнс із пістолетом у руці вже також вискочив із машини й побіг до Лема.

— Що трапилося?

Лем вказав на голову.

Підійшовши до седана АНБ, Волт зазирнув усередину крізь відчинені двері й злегка скрикнув від жаху, побачивши голову.

Кліфф зайшов з іншому боку, стискаючи револьвер і цілячись перед собою.

— Кляте чудовисько було тут весь час, поки ми оглядали будинок.

— Напевно, воно й досі тут, — промовив Лем, напружено вдивляючись у темряву, яка огортала все довкола, де не сягало світло фар патрульної машини.

Дивлячись на споночілий квартал, Волт промовив:

— Я викличу своїх людей, і ми все тут обшукаємо.

— Нема сенсу, — промовив Лем. — Воно втече, побачивши, що твої люди повертаються… якщо вже не втекло.

Вони стояли на межі Бордо Ріджа. На декілька кілометрів попереду розкинулися рівнини, пагорби та гори. Напевне, Аутсайдер прийшов звідти і туди ж утік. Всі ці пагорби, гряди та каньйони освітлював лише ледве видимий місячний серпик, і чоловіки радше вгадували їх, ніж бачили.

Десь на неосвітленій вулиці щось голосно грюкнуло, наче хтось перекинув штабель дощок чи машину щебеню.

— Воно тут, — промовив Волт.

— Можливо, — промовив Лем. — Але ми не будемо шукати його в темряві. І тим паче — втрьох. Воно тільки на це й очікує.

Чоловіки прислухалися, але ніщо більше не порушило тишу.

— Щойно приїхавши, ми обшукали все селище, — запевнив Волт.

Кліфф промовив:

— Воно йшло на крок попереду, граючись з вами в кота й мишку. Потім чудовисько побачило нас і впізнало Лема.

— Воно впізнало мене, бо я кілька разів бував у Банодайні, — погодився Лем. — Узагалі… Аутсайдер, напевно, чекав саме на мене, бо розуміє мою роль у цьому і знає, що це я керую розшуками його і собаки. Тому він і залишив мені голову поліцейського.

— Щоби подражнити тебе? — запитав Волт.

— Так.

Вони помовчали, напружено вдивляючись у темряву в будинках та навколо них.

У гарячому червневому повітрі не було жодного поруху.