Читати книгу - "Сивий Капітан"

— Гаразд, я розумію тебе, Валенто, — мовив він, користуючись з того, що Клаудо на хвилинку спинився. — Але вислухай востаннє те, що найважливіше зараз. І тоді я піду, навіть не вимагаючи від тебе відповіді.

Валенто не відізвався, наче даючи тим Олесеві мовчазний дозвіл говорити.

— Зрозумій, Валенто: те, що робить останнім часом Капітан, називається злочином! Він похваляється вбивати всіх, хто не допомагатиме йому. Він хоче, щоб його боялися, щоб його накази і заклики виконували під загрозою помсти. А мститися він уміє! Значить, він і сам відчуває, що це єдиний спосіб примусити слухатися себе. Засіб залякування! А хіба ж не так самісінько робить генерал Фернандес та його поплічники? В чому ж полягає різниця, Валенто? Генерал Фернандес спирається на своїх поплічників, на жандармів і поліцейських, на фалангістів. А на кого спирається Капітан, загрожуючи вбивати, знищувати всіх, хто не приєднується до нього? На тебе, Валенто, на команду «Люцифера». Ви допомагаєте йому, новому диктаторові! І кров тих, кого він убиває, і на твоїх руках, Валенто!

Це було вже занадто. Валенто Клаудо рвучко повернувся до Олеся. Очі його палали гнівом. Здавалося, він ледве стримується.

— Досить! — гнівно крикнув він. — Замовкни! Ти не смієш так говорити зі мною. Іди, я не хочу більше слухати тебе. Іди!

Він тремтів од гніву. Олесь твердо витримав його спопеляючий погляд, не схилив голови, не відвів очей. Юнак був рішуче переконаний, що говорить правду, чисту правду.

І він переміг: Валенто Клаудо першим відвів погляд, не витримав напруженого мовчазного поєдинку!

Тоді можна йти.

Раптом Клаудо заговорив знов. Голос його звучав уже не гнівно, не гостро, коли він сказав:

— Іди ж, Олесю. Я не можу більше говорити з тобою зараз. Мені надто важко… Можливо… можливо, ми з тобою ще поговоримо згодом, не знаю… але не тепер. Ти сміливий, добрий хлопець, і я не шкодую, що люблю тебе. Іди, залиш мене…

Олесь вийшов у коридор. Думки його розбігалися. Так, Валенто знов не сказав йому нічого певного. Навіть весь час спиняв його, уникав прямої відповіді. А з другого боку, що він міг сказати? Валенто ж визнав, що йому самому дуже тяжко. І звичайно, він сказав щиру правду. Значить, у глибині душі він погоджується з Олесем. А тоді…

Що саме означало те "тоді", Олесь не знав ще й сам. Але в одному не лишалося сумніву: тепер вони з Мартою були на "Люцифері" не самотні!..

2. НІЧНА ЗУСТРІЧ

Два дні минули без будь-яких пригод. Після сутички з броньованими автомобілями Сивий Капітан провів «Люцифер» до підземної бази для того, щоб полагодити пошкодження від осколків снарядів, виявлені в корпусі машини. Хоч вони були й незначні, але Капітан вважав, що в такій напруженій обстановці, коли щохвилини слід було чекати нових і нових підступних дій поліції, «Люцифер» мусить бути в бездоганному стані.

І тільки ввечері третього дня «Люцифер», виринувши з моря, опинився поблизу дикого скелястого берега, безлюдного і пустельного. Але й тут були свої мало кому відомі проходи серед скель, користуючись якими Валенто Клаудо, що, мабуть, добре знав цю місцевість і тому чергував біля штурвала, без ніяких труднощів вивів машину на суходіл.

Олесь з цікавістю стежив, як Валенто вибирав для громіздкого «Люцифера» шлях серед величезних брил дикого каміння, що височіли праворуч і ліворуч, а час від часу, здавалося, й зовсім сходилися попереду. Нарешті він не витримав.

— Ну звідки ти можеш знати, чи є далі якийсь прохід? — спитав він свого друга. — Адже якщо скелі не пустять далі машину, що тоді робити? Серед цього каміння й розвернутися не можна, щоб поїхати назад…

Валенто ледве помітно усміхнувся.

— Тому Капітан і доручив мені керування, бо знає, що я тут не заплутаюсь, — відповів він, не повертаючи голови. — Коли б ти народився в цьому краї, Олесю, та провів тут своє дитинство, і ти б не заплутався.

— Ти народився тут? — недовірливо перепитав Олесь. — Але ж я не бачу ніде жодної хати, жодної ознаки людського житла.

— Тепер немає, — спокійно ствердив Валенто. — Бо ті, хто жив тут раніше, були рибалками. А років з п’ятнадцять тому, після землетрусу, злякана риба пішла кудись в інші місця. Рибалкам не стало чого робити, і вони також подалися звідси. Тепер тут тільки де-не-де можна зустріти невеличкі ферми, та й то значно далі від берега, там, де зникають скелі й починаються гаї. Тому тут, як бачиш, і поліції немає, не було кому приготувати нам хитромудрі пастки й міни.

— А звідки, ти й це знаєш?

— Бо на "Люцифері" включено електричні міношукачі, хлопче. Як же інакше? Ти ж не хочеш злетіти в повітря від вибуху? Ну, і я також. А наші міношукачі влаштовані так, що вони запалюють і висаджують будь-яку міну на відстані близько півкілометра перед машиною. Вибухів немає — значить, і мін немає. Зовсім просто, як бачиш. Електрика — дуже слухняна, ретельна сила. Коли їй щось доручиш, вона виконає безвідмовно.

Електрика!.. Як широко і всебічно використав її Ернан Раміро, створюючи свій «Люцифер»! Хоч Олесь і знав уже багато про надзвичайні властивості цієї дивовижної машини — із розповідей самого Капітана, і з власних спостережень, — але не переставав дивуватися. А головне — електрика, яка тут лежала в основі всього, яка слухняно працювала в незліченних складних приладах і апаратах — від найменших і наймирніших аж до страшної зброї Ернана Раміро, електричних мін, що несли з собою знищення всього довкола…

Або взяти хоча б ті електричні снаряди у формі чорного кільця, що ними Ернан Раміро висаджує в повітря цілі артилерійські батареї і будинки. Ці снаряди «Люцифер» викидає з широкої труби на даху, схожої на короткий міномет; вони створюють після вильоту щось подібне до кулястої блискавки, яка, розриваючись і вибухаючи, знищує навколо все живе і викликає водночас вибухи артилерійських снарядів.

Що то за дивовижні кільця-блискавки, ніхто не знає. Проте ясно одне: і ця зброя «Люцифера» побудована на використанні електрики. Але й це ще не все. Після того, як Сивий Капітан у своїй промові по радіо згадав про те, що в його розпорядженні є ще й інші смертоносні види зброї, крім електричних мін, Олесь спитав про це Валенто Клаудо. І дістав відповідь, яка дуже вразила його.

— В руках Капітана є така сила, Олесю, — з глибоким переконанням сказав Клаудо, — що ти й уявити собі не можеш. Як тобі здається, коли Капітан володіє таємницею водневого перетворення атомів, чи складною