Читати книгу - "Українська література 17 століття"

Кгди зась впротив — упадок душі знаменитий. Мірность — реч дорогая, кто ся в ней кохаєт,

Над веселлє больш в життю нічого не знаєт. Пречеснійший наш отче, Прометейом 16 званий, Одтоль будеш в Росії запоміркований Нурт ріки красомовства, юж початок Нілу Будет знати поета, бо од тебе силу Ніл прийняв седможродлих юж наук високих,

Юж потечет до границь Росії широких. Риторика звитязцю з тріумфом вітаєт,

Але впрод на патрона пильно поглядаєт,

При нем тріумфальний день будет опівати, Фундатора теж в вічной славі фундувати.

Александер Олекшич

Корень умієтпості третій

ДІАЛЕКТИКА 17,

УЧИТЬ РОЗУМНОГО В РЕЧАХ ПОЗНАВАННЯ

Межи штучним фальшивих розмов ошуканнєм А щирим од неправди правди розезнаннєм Тая даєт наука способ досвідчення,

Ту ж відомость приносить скритого створення. За тим розум субтельний біглость в каждой речі, Як, розтропне мов’ячи, здради ся стеречи.

Так, як би ово сонце, гди мглу розганяєт,

Дощі, громи, темності, а день роз’ясняєт.

Над то вкротцє доводом кого поконати Лятво можеш і мудро філософувати.

Тернем острим тот корень зовет Стагірита І8, Кариеадес ім’я му дав морського кита.

Hex же квітнет тот корень в твоїм Геліконі, Пречесний наш отче, ку вірних обороні,

Би сцать в церкві Сіонськой овоц його цвіту

Юж освідчив Христово з мертвих встаннє світу. Hex взрок терне мудрості тепер колет смутних Базилішков унітських 19, аспідов окрутних. Одтоль слава Могилом вічная повстанет

І лілія високих цнот їх не ув’янет.

Самуель Мужиловський

Корень уміетності четвертий АРИФМЕТИКА, УЧИТЬ ЛІЧБИ

Єст місце на високом землі положенню,

Трудної праці назбить людєм в прохоженню, Оказалоє місце, і верх знаменитий,

Леч гостинець в пребиттю барзо неужитий.

На верху том пресличном пальма вирастает,

А на пальмі зась цнота гніздо своє маєт.

Ім’я місцю Час Довгий і Многії Літа,

До злічення труднії од початку світа,

Але скоро рахунок з науки приступить,

Праця, трудность з стараннєм заразом уступить, Бо унції познаєш, злічиш міріади,

Лятвій, ніжли Геркулес переплов Цикляди 21, Пропорції досвідчиш межи поровняннєм

Дня з ноччю а правдивим свят одправуваннєм.

О як дивний тот способ і барзо хвалебний!

Фундаторе цних наук, отче превелебний! Подав-єсь нам в Росії знати в часах міру,

В чом покажем одступним фальш їх і невіру. Твоїй од нас чесності, поки часу станет,

Вдячность з наук подання нікгди не устаєт.

Андрей Чєрхавський

Корень уміетності п’ятий МУЗИКА, УЧИТЬ СПІВАННЯ

Хоч то некгдись строфував філософ убогий Діокгенес музиков, кгди цноти дороги Занедбавши, на лютнях кант модерували

І стройне в обичаях нестройних співали,

Нікгди єднак в том вини наука не маєт,

Кгди учачий науці сам не подлєгагаєт.

Музика — цвіт веселля, корень пісній значних, Музика — сад утіхи, жродло мислій вдячних. Орфейове 22 співання ліси, ріки, скали,

Здумівшися, слухали, і Евріп 23 несталий,

Ту ж втропи шов звір дикий, птаков і риб много, Вдячностю потягнений голосу такого.

Але слушній заїсте правда потребуєт Співання, кгди науки до себе керуєт.

Показав то церковний філяр барзо ясний,

Всей Сірії оздоба — Дамаскін прекрасний,,

Бо день Пасхи і возстання од мертвих співаєт, Воскресшаго всім Христа ясно освідчаєт.

Христов тріумф весьолий і тот день хвалебний

В гімнах вдячних целебруй, отче превелебний!

Василій Климович

Корень уміетності шостий ГЕОМЕТРІЯ, УЧИТЬ ЗЕМЛІ РОЗМІРЕННЯ

Ксенофанес 24, значнійший з філософов давніх, Обиватель з Греції Кольофонов 25 славних, Архетипом ніякимсь бога називати,

Без початку і конця казав признавати.

Змилив єднак тот мудрець, бо розум в поганськой Єще ховав темності і владзі шатанськой. Геометра, в познаншо правдивом о богу Юж будучи, такую дасть пересторогу:

Бог не єст фікгуральний, але круглость світу Припишет, лічбу дневі а одмінность літу.

Кто хочет землю, небо і всі елемента

Познати, геометрес подасть документа:

На шестьдесят всю землю частій розміряєт,

Архімедес 20 на сфери небо розділяєт.

Леч найвищий вимірник з-под землі виходить

І в’язнєв своїх мнозство з собою приводить.

Тот, котрий п’яддю небо мірить, добротливий,

Hex в науках даруєт початок щасливий.

Твоїй зась, отче, славі конець тот готуєт,

В котором своїх вірних до неба приймуєт.

Василій Каменицький

Корень уміетності седмий АСТРОНОМІЯ, УЧИТЬ БІГОВ НЕБЕСНИХ

Кгде ясний палац Фебов, розний в будуванню,

В положенню високий, сличний в мальованню, Кгде світлий ліхтар в небі27, з седми лямп зложоний 28, Од всіх сторон криштальом моцне обточоний, Кгде єст місце планетом і звіздам грунтовним,

Одколь світлость променем спадаєт кляровним, Там мисль тая наука людськую заносить,

През що скритих познаннє натур до нас вносить. Астролюг 29 біг солнечний в Зодіаці знаєт

І през то в речах пришлих скуток освідчаєт.

Довтіп людський прикрую подиймуєт працу,

Аби могл свідом бити горнєго палацу.

В науцє зась кто добре звіздарськой цвічоний,

Не барзо в том познанню будет утружоний. Щасливший єст над іних, могу речи сміле,

Астроном, бо он перший познав бога в тілє.

Тому ж мірру з кадилом нєх віщкове носять,

Не рождество, леч з мертвих встаннє юж голосять. В якой славі арабов астроном зоставив,

Такую сь, чесний отче, юж Росії справив.

Михаїл Полубенський

Корень і верх всіх наук і умієтностій ТЕОЛОГІЯ, УЧИТЬ БОЗСЬКИХ РЕЧІЙ

Кгде учинив границю Геркулес он сильний

Праць своїх богатирських, там теж гішпан пильний Мармуровий поставив стовп 31, кгде з оцеаном Виспа місце подаєт дільним гадитаном 32,

Тоє місце початком всіх вод єст глубоких,

З нього плинуть всі ріки до країв широких, Одтоль берет отцеан назвиськ своїх розность,

Одтоль вода приймуєт в плиттю своєм можность, Бо кгди море всю землю воколо обходить

А конець до початку незначне приводить, Оцеаном зоветься, кгди зась впосред світа Ідет, розне його теж зовет аравіта.

Тих же праць неужитих стовпом превисоким Любо теж оцеаном іменуй глубоким Небесную науку, мудрості початок,

Всіх наук жродло бозських а світських остаток. Звитяжцею Цекропов 33 кто хочет зостати

А в цвіченню цних наук сам не уставати,

За бистрим злоторогим кто єленем гонить

І з наук в свой пожиток дорогий час клонить.

Єст границя праць твердих бозськая наука,

Узичаєт учоним, кгди в бігу, мунштука.

Єст колюмна і конець праць Алкменидових,

Бо вім мнозство приносить добр Ляомедонових, Оцеан медоточний мудрость бозських речій,

Слабий розум поняти що может чоловечій.

З того моря виходять сдодких наук ріки,

Ріки а вод обфітость дають во всі віки.

Теолог оцеаном нєх ся називаєт,

Бо тот наук, а ов зась всіх вод жродло маєт.