Читати книгу - "Пристрасть спотворює все, Юлія Міхаліна"

– Чому відразу зіпсувати? – реготав Чернишевський, – Всього лише урізноманітнити та збагатити цікавими подіями. Який випускний без бійки, а? Навіть нецікаво, чесне слово.

– Звичайно, вам чоловікам тільки кулаки почухати.

– Є трохи. Зате після того випадку у мене пісня мимоволі асоціювалася з тобою і Павлом.

– Серйозно? – піднявши очі на чоловіка, – Я завжди, коли чула її, згадувала про тебе.

– Чому? – щиро здивувався, – Через той невдалий випускний?

– Не знаю, – машинально знизала плечима, розглядаючи обличчя Чернишевського: – У него таких  – сколько хочеш. Отчего же ты твердишь девчоночка: «Он хороший, он хороший!»

– Якщо на те пішло, мені куди більше підходять інші рядки.

– Які?

- Девчонка-девчоночка, темные ночи, – тихенько підспівуючи виконавцю. – Я люблю тебя девочка очень. Ты прости разговоры мне эти, я за ночь с тобой отдам все на свете…

– Ось, значить, до чого це? – завмерши на місці, похмуро кинула Маргарита: – За ніч зі мною все на світі?

– Вірніше сказати: за життя з тобою віддам усе на світі, – незворушно виправив, – Тебе щось бентежить?

– Виходить, я права, – вириваючись з обіймів гримнула Одинцова, не слухаючи зізнань Олега, – Весь фарс для одного? Відмова від тендеру; триденний уїк-енд; скачки наввипередки, на спір... Ти з самого початку знав, що переможеш, інакше не підстроїв нібито романтичну вечерю. Не було б змагань на бажання. Все, щоб затягти мене у ліжко?

– Ритко, чого ти все буквально сприймаєш? – відчайдушно завив Олег, коли вона відвернулася, маючи намір втекти в будинок, – Моє бажання бути з тобою не має нічого спільного з бажанням, яке планував загадати тобі сьогодні.

– Та невже стрибати на одній нозі та гавкати мене змусиш, – зам'ялася дівчина.

– Дійсно, слабенько. А ось прибратися в будинку, просіяти крупу і... – окидаючи оком сад: – Зібрати недогарки зі свічок – саме воно.

– Смішно, – не видавивши навіть легкої посмішки, відмахнулася Одинцова, – Якщо серйозно, Олегу? Скажеш, ні разу не подумував за ці дні переспати зі мною?

– Чесно? – за спиною почулося приближення чоловічих кроків, – Думав.

– В чому проблема? – круто розвернувшись до Олега, з викликом перепитала. – Ось вона я. Приставлена охорона на твоєму боці. Турбуватися, що Кирило дізнається не варто. Після перегонів маєш право забажати що завгодно – я просто зобов'язана виконати. Домовленість насамперед.

– Дурепа ти, Ритко, – окинувши її поглядом, повним жалю, чоловік сховав руки в кишені в пошуках сигарет. Відвертаючись, мовив: – Такою ціною мені нічого не потрібно.

Повисла пауза. Прикуривши, Чернишевський щось задумливо розглядав попереду. Маргарита збентежено свердлила поглядом його спину, прагнула зрозуміти, чому знову втрачає контроль над ситуацією. Ціна йому не подобається... Атмосфера говорить про зворотне.

У повітрі витала приреченість і незворотність моменту. Насилу розуміючи, що творить, зробила крок до Олега. Пісня, яка навіває ностальгію, давно закінчилася. Замість неї грала романтична композиція солодкоголосого іноземного виконавця. Чернишевський, здається, був геть відключений від реального світу, занурившись в роздуми. Рита, подумки проєктувала теперішнє на минуле і відчувала при цьому дивовижну та до болю необхідну потребу стати ближче до чоловіка. Підкралася настільки тісно, що можна почути гучний стукіт серця.

Чорт забирай, Олег її друг. Олег людина з минулого. Ниточка, що веде до безтурботної юності. Олег, він... Виявляється, зовсім нічим не відрізняється від інших чоловіків. Йому потрібно те саме, що й іншим. Найсумніше – він доб'ється свого, не сьогодні, так завтра. Коли завгодно. Чи є сенс тягнути? Вона хотіла розставити крапки над «і»? Ось відповідна можливість. У всякому випадку це чудовий шанс остаточно переконатися для чого здалася Чернишевському та розгадати, що сама відчуває до нього.

Глибоко втягнувши повітря, дівчина обережно доторкнулася до чоловічої спини. Олег навіть стрепенувся від несподіванки, додавши тим самим сміливості Одинцовій. Гучно втягнула повітря у легені, міцніше пригорнулася, обіймаючи руками за шию. В голові замаячила шалена думка, що зараз поводиться наче остання погань, проте ходу назад немає. Відступати не стане незалежно від результату.

– Що ти робиш? – приглушено запитав Чернишевський, коли долонька Маргарити ковзнула під комір сорочки.

– Намагаюся виконати твоє бажання, – видихнула у вуха, квапливо розстібаючи верхні ґудзики.

– Погана ідея, не вважаєш? – поморщившись, хрипко відгукнувся Олег, затягуючись сигаретою.

– Чому?

Входячи у смак, Рита, нарешті, пробралася до грудей. Легкими рухами погладила торс, пальчиками досліджуючи кожен міліметр натренованого тіла. Подумати не могла, що їй настільки припаде до душі торкатися до Олега так... не по-дружньому.

– Не говори, що не хочеш цього, – прикусивши його за вухо, пройшлася пальцями назад до шиї. Ледве торкаючись, провела губами, – Яка в біса різниця, якою ціною?.. Давай відразу покінчимо з тим, заради чого зібралися.