Читати книгу - "Плавучий острiв"

Агента негайно введено до кабінету, де губернатор приймає його за щільно зачиненими дверима.

Не минає й чверті години, як кожний із тридцятьох членів ради дістає телефонне запрошення терміново прибути до зали засідань.

А в портах і в місті уява людей буяє нестримно, і занепокоєння, що заступило цікавість, доходить до краю.

За двадцять вісім хвилин рада збирається під головуванням губернатора, поруч обидва його помічники. Агент Компанії виступає з таким повідомленням:

— Двадцять третього січня «Стандарт-Айленд компані лімітед» визнала свою фінансову неспроможність і надала містерові Уільяму Т. Померінгу необмежені повноваження діяти в інтересах вищеназваної Компанії, щоб ліквідувати всі її справи.

Містер Уільям Т. Померінг, на кого покладено всі ці обов’язки, і є прибулий агент власною особою.

Новина швидко розповсюдилася, але, кажучи правду, вона не справила того враження, яке зробила б у Європі. Та це й зрозуміло. Адже Стандарт-Айленд органічна частка Сполучених Штатів Америки, а жодне банкрутство неспроможне ані здивувати американців, та ще й заскочити їх зненацька. Хіба це не природна фаза ділового життя, цілком припустима річ, з якою всі погоджуються. Отже, мільярдяни поставились до справи з властивою їм байдужістю. Компанія збанкрутувала… ну що ж, це трапляється і з найсоліднішими фінансовими об’єднаннями. А який пасив? Дуже значний, як видно з ліквідаційного балансу: п’ятсот мільйонів доларів, або два мільярди п’ятсот мільйонів франків! Що ж спричинилося до банкрутства? Спекуляція… нерозважлива, мабуть, бо вона зазнала невдачі, але з нею могло б і пощастити… величезна справа… заснування нового міста в Арканзасі, яке запалось через раптовий зсув ґрунту… ніхто не міг цього передбачити. Кінець кінцем Компанія до цього непричетна, і коли земля провалюється, немає чого дивуватись, що заразом провалюються й акціонери. Хоч яка міцна видається Європа, але й з нею може колись таке трапитись… Проте з Стандарт-Айлендом не може статися нічого схожого, і хіба це не доводить переконливо його перевагу над земною поверхнею — суходолом і островами?

Але головне зараз — діяти. Актив Компанії полягає на сьогодні в вартості плавучого острова, його корпусу, електростанцій, палаців, будинків, плантацій, флотилій — одне слово, з того всього, що увіходить до складу цієї рухливої споруди інженера Уільяма Терсена і, крім того, всі установи бухти Магдалини. Чи не постає тут питання про організацію нового товариства, що придбає все це у власність, так би мовити, огулом, за згодою або з аукціону? Так… жодного заперечення не буде з цього приводу, і весь зиск од цього продажу піде на ліквідацію боргів Компанії. Та чи обов’язково, засновуючи нове товариство, звертатися до чужих капіталів? Невже мільярдний не досить багаті, щоб «відкупити» Стандарт-Айленд за власні кошти? Хіба ж не краще перетворитися з звичайних пожильців на власників «перлини Тихого океану»? І невже, нарешті, їхня адміністрація порядкуватиме гірше, ніж Компанія, що зазнала краху?

Усім відомо, скільки мільярдів лежить у кишенях членів ради. Отож загальна думка така, що Стандарт-Айленд треба купити, і не гаючись. Агент Компанії уповноважений укладати подібні угоди? Так, звичайно. А втім, якщо Компанії потрібні якнайшвидше гроші на ліквідацію своїх справ, то вона може їх знайти лише в гаманах багатіїв Мільярд-Сіті, серед яких дехто — найголовніші її акціонери. Тепер, коли припинилось суперництво між двома головними родинами й двома частинами міста, все піде як із маслом! У Сполучених Штатах зі справами не зволікають. Тут же, під час засідання, мільярдяни збирають потрібні кошти. Оголошувати підписку члени ради вважають за зайве. Джем Танкердон, Нет Коверлі й ще кілька багатіїв Мільярд-Сіті пропонують за Стандарт-Айленд чотири мільйони доларів. А втім, за ціну не сперечаються… Можеш брати, можеш і відмовитися, і агент Компанії бере.

Рада зібралась в залі мерії о восьмій тринадцять.

О дев’ятій годині сорок сім хвилин усі розійшлися, і Стандарт-Айленд перейшов до рук двох «архімільярдерів» і кількох їхніх приятелів, що об’єднали свої капітали під фірмою «Джем Танкердон, Нет Коверлі і К°».

Так само, як повідомлення про банкрутство Компанії зовсім не збентежило населення плавучого острова, то і звістка, що багатії-мільярдяни придбали Стандарт-Айленд у власність, не викликала жодного хвилювання. Всі вважають подібні справи вельми звичайними, і якби йшлося про кошти ще значніші, гроші з’явились би умить. Мільярдяни відчувають глибоке задоволення від того, що вони тепер, так би мовити, у себе вдома або принаймні не залежать більше від якоїсь сторонньої Компанії.

В усьому ладу, розпорядку, звичаях Стандарт-Айленду не відбудеться жодної зміни. Адміністрація буде ця сама. Всі службовці, всі робітники залишаться на своїх місцях.

Як же воно й могло бути інакше?

Отже, Етель Сімкоо й надалі очолюватиме навігаційне управління, зосереджуючи у своїх руках найвище керівництво рухом Стандарт-Айленду, відповідно до маршруту, затвердженого радою нотаблів. Міліція так само залишається під командуванням полковника Стюарта. Ніяких змін і в обслуговуванні обсерваторії, - королеві Малекарлії не загрожує втрата його посади астронома. Ні в портах, ні на електростанціях, ані в складі муніципальної адміністрації ніхто не зазнає змін у своєму службовому становищі. Навіть Атаназ Доремюс, попри всю свою марність, залишається на своєму місці, дарма що учні так само вперто не відвідують уроків танцю, грації й гарних манер.

Само собою зрозуміло, що залишається без жодної зміни й угода, укладена з Мандрівним квартетом, який до кінця подорожі одержуватиме свій нечуваний гонорар згідно з умовами ангажементу.

— Ці люди просто незвичайні! — каже Фрасколен, дізнавшись, що справу улагоджено всім на втіху.

— Це тому, що вони орудують мільйонами, — зауважує Пеншіна.

— А чи не скористатися нам з цієї зміни власників і зламати нашу угоду, — пропонує Себастьян Цорн, який досі не відмовився від своїх безглуздих упереджень проти Стандарт-Айленду.

— Зламати угоду?! — обурюється Пеншіна. — Ану, лишень спробуй!

І, міцно затиснувши ліву руку, наче він тримає гриф інструмента, він погрожує віолончелістові: ще слово — і дістанеш блискавичного удару кулаком.

Проте в становищі губернатора відбудуться деякі зміни. Сайрус Бікерстаф, як безпосередній представник «Стандарт-Айленд компані», вважає за потрібне скласти