Читати книгу - "Анексія: Острів Крим"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Фірташ: «Федерація роботодавців України вважає категорично неприпустимим застосування насилля проти мирного населення та представників ЗМІ. Бізнес закликає владу України, АР Крим та міжнародну спільноту зробити все можливе для недопущення подальшої ескалації напруженості. Шляхи виходу з політичної кризи необхідно шукати виключно у рамках мирних переговорів, тільки так ми всі можемо зберегти цілісність України та не допустити людських жертв. Вихід із кризи потрібно знайти терміново виключно шляхом мирних переговорів»469.
Уранці українським військовим у Західному Криму сепаратисти висунули письмовий ультиматум — повідомив Дмитро Тимчук: «Найтривожніша ситуація склалася в Євпаторії. Особовий склад нашої частини отримав ультиматум від окупантів, але не має наміру складати зброю й стоятиме до кінця. Ультиматум діє до 20:00, після чого противник обіцяє найгрубіше використання сили. На вище командування в Києві у них надії немає — як і по всіх місцях дислокації частин і підрозділів ЗС України в Криму»470.
У радянських традиціях у центрі Сімферополя був організований численний мітинг на підтримку приєднання Криму до Росії. За інформацією кримських журналістів та активістів, для участі в ньому сепаратистська влада масово залучала працівників бюджетних установ, шкіл, університетів, лікарень, комунальних підприємств. Вони вийшли на площу з якісними плакатами й розтяжками, явно виготовленими фабрично. Цього дня мітинг на підтримку референдуму мав красномовну назву «Кримська весна».
За повідомленням місцевих медіа, на центральній площі зібралися більше 12 тисяч кримчан з усіх міст і районів півострова. Вони тримали прапори Криму й Росії, плакати з гаслами «С Россией в Крыму мир!», «За будущее Крыма вместе с Россией!», «Крым за референдум» тощо. Перед присутніми виступили Володимир Константинов, Сергій Аксьонов, Рустам Темиргалієв, Віталіна Дзоз. Константинов звернувся до кримчан із закликом зробити правильний вибір під час голосування на референдумі: «Ми вчора приїхали з Москви з хорошими новинами. Наш братній народ Росії бере нас до свого складу. Ми станемо суб’єктом Російської Федерації. Усе, що нам потрібно, це прийти 16 березня на всекримський референдум. Так ми, нікуди не виїжджаючи, повертаємося на Батьківщину!».
Виявили, хто 6 березня пограбував журналістів Associated Press у Криму, повідомив Центр журналістських розслідувань та Hromadske.tv: «Машина, на якій „козаки“ Аксьонова вивозили вкрадене в іноземних журналістів обладнання, належить фірмі, з якою пов’язаний голова козачої громади „Соболь“ Віталій Храмов. Свідки зафіксували номерний знак АК 1255 АІ. Під таким номером закріплений Wolksvagen Transporter, зареєстрований на ТОВ „Торгові системи ВПК“, Сімферополь, вул. Київська, 4 (код ЄДРПОУ 30765159)471. За даними Єдиного держреєстру фізичних і юридичних осіб, засновниками ТОВ „Торгові системи ВПК“ є дві фірми — ТОВ „Пента“ й ТОВ „Стілар“. Своєю чергою, ТОВ „Пента“, яке займається посередницькою діяльністю в торгівлі товарами широкого асортименту, створили Валерій Мєдяков і Віталій Храмов. Останній є старійшиною козачої громади „Соболь“».
Міноборони України повідомило, що має підтверджені факти закупівлі на території АРК проросійськими радикалами й «кримськими самооборонцями» військової форми ЗСУ, та звернулося до українських журналістів із проханням фіксувати такі факти через можливі провокації472.
У дуже важких психологічних умовах у Криму відбувалося відзначення 200-річчя з дня народження національного генія України Тараса Шевченка. Нечисленні мітинги відбулися в більшості міст АРК, а найчисельніший, який зібрав понад 200 людей, — у Севастополі. Як свідчать присутні на ньому іноземні журналісти, зокрема кореспондент BBC Бен Браун, на українських активістів, які прийшли з портретами Шевченка та українськими національними прапорами, напали понад 100 місцевих «тітушок» із кийками — унаслідок кілька севастопольців зазнали серйозних травм. Є також інформація, що в нападі брали участь колишні працівники розформованого спецпідрозділу «Беркут».
Події цього дня Дмитро Білоцерковець, корінний севастополець, запам’ятав на все життя: «Цього дня ми провели мітинг біля пам’ятника [Тарасу. — Прим. ред.] Шевченку, реально було від 800 до 1000. Нагадаю, що ми планували глобальну протестну акцію на 15 березня, на яку нас не підпустили. Що ми зробили? Ми вирішили самі провести свою акцію, скажімо так, останнє наше дихання, тобто потрібно щось робити. До речі, забув важливий момент. Тоді що відбувалось у Криму?
У Криму активно викрадали, били українських активістів. Пам’ятаєте Олексія Гриценка, який приїжджав із представниками Автомайдану, там дівчат викрадали [Шуру Рязанцеву й Катю Бутко. — Прим. ред.], їх шукали. Тоді з ними був поряд один із севастопольців, я його до того не знав, зараз, на жаль, по пам’яті не скажу [Василь Черниш. — Прим. ред.]. Реально хороший хлопчина, колишній офіцер СБУ. На жаль, у момент, коли вони їхали до дівчат, тих викрадених, за ними була погоня, також їх викрали, викрали цього хлопця — і він досі вважається зниклим безвісти. І ми про нього нічого не знаємо, у мене лише є посилання на його сторінку у Facebook. Крім цього масово били моїх активістів, не буду зараз називати прізвища.
Брали малу дівчинку, яка стукала у двері, а потім представники „самооборони“ вдирались усередину, лупцювали, громили квартиру. Але найголовніше — вони це робили не просто так, щоби взяти й когось побити, щоби збити активність, вони все це знімали й активно по місцевих каналах крутили. Завдання було одне: показати місцевому населенню, що спротив неможливий. Знімали це канали „НТС“, „Крым“, „Первый Севастопольский“ і все це крутили. Їхнім завданням було залякати. І саме через ці причини нам було важко 9 березня зібрати велику кількість активістів, тому що було багато заляканих. Коли ми проводили мирну акцію протесту, на честь Тараса Шевченка, приїхали 100 чоловік „тітушок“, явно підготовлених бойовиків, які почали намагатися бити бабусь, які там були представниками „Просвіти“.
Ми це розуміли, там були футбольні фанати, які взяли нас у кільце і як могли стримували. Своєю чергою, ми ж не професійні якісь військові, хлопці неграмотно продумали відхід. Виявилось, що всі відійшли групками, і вони стали групки відсікати. Мене так само тоді зупинили, заламали руки, намагались посадити в машину. Там була цікава ситуація — я як легкоатлет міг легко втекти, мене ніхто не впіймав би. Але я розумів, що тут велика кількість жінок, і їх я не можу кинути, я посадив
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Анексія: Острів Крим», після закриття браузера.