Читати книгу - "Руденька"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
P. S. За українським часом я не дотримала слова, бо вже дві хвилини на першу ночі… настав наступний день… а за німецьким – дотримала:))) Пам’ятаєш, ти запитав, чому я бігла до тебе в аеропорту після операції? Тому що коли ми летіли з мамою додому, в літаку я думала про багато речей… чесно кажучи, в основному про Юрка… я думала, що десять років тому він так летів з мамою з Голландії і… напевно, розумів, що його вже ніхто і ніщо не врятує… і мені страшенно хотілося плакати… знаєш… я багато думала про нього перед своєю операцією… і я точно знаю… що ми з ним думали про одне й те саме: про те, як не хочеться розлучатися з життям у 17 років і… як шкода батьків. І… тоді… в аеропорту… мені так хотілося тебе якнайшвидше обійняти, мені так хотілося плакати… мені так хотілося сказати тобі «дякую» за те, що Ти мене врятував… мене і… моїх батьків. І тоді в літаку… я зрозуміла, що ти – найдорожча для мене людина у цьому світі, і я тебе шалено люблю. І ця любов божевільна. У вісім років ти мені приносив тортики – це була одна любов, у 18 ти врятував мені життя – це була вже інша любов, у 23 – я божеволію…:)
Відправлено з iPhone
Відповідь:
Від кого: ВІН ‹ВІН@mail.ru›
до адресної книгидо чорного списку•у фільтри
Кому: Я ‹Я@mail.ru›
Дата: Сер 21 Січ 2009 22:04:00
Тема: ‹Без теми›
я дуже непогано воджу машину… просто погано бачу…
А ось що Він мені прислав на e-mail після того, як ми в черговий раз зібралися летіти до Франції, але Він про це забув… і згадав через десять днів…
Від кого: ВІН ‹ВІН@mail.ru›
до адресної книгидо чорного списку•у фільтри
Кому: Я ‹Я@mail.ru›
Дата: Вт 08 Вер 2009 02:07:59
Тема: ‹Без теми›
НЕ ЗЛИСЯ…
Це лист, який я Йому відправила, коли ми одночасно захворіли в різних країнах… лист із прикріпленими фото, на яких зображено колекцію моїх магнітів:
Від кого: Я ‹Я@mail.ru›
Кому: ВІН@mail.ru
Дата: Нд 22 Лист 2009 15:43:36
Тема: божеволію…
Усміхнись:)
P. S. Є ще з іншого боку холодильника:) Але фотографувати власний холодильник – це вже признатися собі в тому, що «дах поїхав далеко», а сфотографувати його з двох боків – це признатися собі в тому, що «він уже ніколи не повернеться»:) Я навіть не хочу думати про те, про що свідчить той факт, якщо ти ще й відправляєш це фото мейлом… Може, піти подихати свіжим повітрям… не можу довго сидіти вдома, навіть коли хворію… Скоро почну себе фотографувати… або коробочку від Ван
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Руденька», після закриття браузера.