Читати книгу - "Година Бика"

за груди й коліно. Шкодуючи, що вона не володіє загартованістю і психологічною силою Фай Родіс, Чеді зробила спробу відсторонитись. Тормансіанин тримав міцно. Не бажаючи відповідати насиллям, Чеді різко виставила клином лікоть, вивільнилась, підвелась і рушила до виходу під роздратовані вигуки тих, кому вона затуляла видовище. Шотшек наздогнав її на доріжці, що вела до великої вулиці.

— Чому ти мене образила? Що я зробив поганого?

Чеді подивилась спокійно, навіть сумовито, міркуючи, як вийти з цієї ситуації, не відкриваючи свого інкогніто.

— У нас так не чинять, — тихо мовила вона, — якщо в першу ж годину знайомства так обніматися, що ж робити потім?

Шотшек недобре зареготав.

— Ніби ти не здогадуєшся? Скільки тобі років?

— Вісімдесят! — перевівши двадцять земних років у Тормансіанські, збрехала Чеді.

— Тим більше! Я думав шістдесят п’ять… ходімо!

— Куди?

— До мене. У мене кімната з вікном на канал. Я куплю вина і динату, і нам буде чудово. — І Шотшек знову міцно обняв Чеді.

Вона мовчки вирвалась і поквапилась вийти з алеї на вулицю. Перехожі не збентежили переслідувача. Він наздогнав Чеді і, смикнувши за руку, примусив повернутися до себе обличчям.

— Чому ти пішла зі мною? — сердито запитав він.

— Я не сподівалася, що так вийде, пробачте!

— До чого тут «пробачте»? Ходімо, буде добре. Чи я не сподобався? Ходімо, не пошкодуєш!

Чеді ступила крок у бік, і тоді Шотшек ударив її в обличчя долонею. Удар не був особливо болючим і не оглушив. На тренуваннях бували й сильніші. Але вперше земну дівчину ЕРЗ вдарили із спеціальним наміром принизити, образити. Швидше здивована, аніж обурена, Чеді озирнулась на численних людей, що поспішали мимо. Байдуже чи зі страхом дивилися вони, як дужий чоловік б’є дівчину. Ніхто не втрутився, навіть коли Чеді. одержала ще один удар, уже сильніший.

«Годі!» — вирішила зорелітниця і зникла. Психологічна гра у зникнення відома кожній дитині Землі, і полягає тому, щоб відволікати увагу суперника, зосередити його на чомусь сторонньому, тихенько зайти йому за спину й не виходити із сектора невидимості. Це можна зробити лише на відкритому місці, завбачаючи всі повороти противника.

Шотшек озирався дико й здивовано, поки Чеді не з’явилась у полі його зору.

— Ага, ось де ти! Не втечеш! — загорлав тормансіанин, підносячи кулак.

Чеді блискавично присіла й завдала паралізуючі удари у два нервових вузли. Шотшек звалився їй під ноги. Він звивався, силкуючись підвестися на неслухняних ногах, і дивився на Чеді з невимовним подивом. Та підтягла його до стіни, щоб він міг обіпертися об неї спиною, поки не оговтається. Компанія юнаків і дівчат зупинилась біля них. Безцеремонно показуючи пальцями на зганьбленого Шотшека, вони хихотіли, кидаючи колючі слівця. Чеді вперше зустрілася з манерою людей Ян-Ях грубо висміювати все незрозуміле, насміхатися над бідою своїх же співгромадян. Чеді стало соромно. Вона швидко рушила вниз вулицею. У вухах усе ще звучав зухвалий сміх, а в очах усе ще стояли повні здивування очі Шотшека. Дивне, нове почуття заволоділо нею. Схоже на смуток, воно стиснуло їй серце. Але смуток приносив з собою відчуття відчуженості, а зараз Чеді ніби заплуталась у тенетах невизначеної провини. Вона не розуміла, що до неї прийшла жалість — давнє почуття, зараз майже не знайоме людству Землі. Співчуття, милосердя, бажання допомогти володіли людиною Ери Рук, які Зустрілися. Але жалість, що народжується від безсилля відвести лихо, виявилась для Чеді Даан чимось новим і примусила її з тривогою осмислювати свою поведінку. Невдо-волена собою, вона намагалася знайти помилку, не підозрюючи, що її друзі — Евіза й Вір — так само болісно спотикалися на перших кроках життя в столиці.

Чеді поспішала додому, щоб у відсутність Цасор не накоїти ще якихось дурниць. Зустрічаючи здивовані погляди перехожих, вона й не підозрювала, наскільки відрізняється від мешканціз Ян-Ях своєю поставою — високо піднятою головою і гордо відведеними плечима. Чоловіки оглушливо свистіли вслід, виказуючи своє захоплення. Жінки озиралися з обуренням і називали її соромітницею. Чеді не здогадувалася, що це всього лише спроба вивищитись, ганьблячи вродливу конкурентку. Звичайну на Тормансі недоброзичливість усіх до всіх Чеді відчувала фізично вагомим тягарем. Вона з полегкістю зітхнула, опинившись за порогом маленької квартирки. Їй стали близькими почуття людей древності, які ховались у своїх оселях від зовнішнього життя. Зараз їй було до душі безладдя у квартирі, яке спочатку здивувало її, манера тормансіан розкидати свої речі, створюючи хаос із одягу, зім’ятих брошур (тут читали друковані видання), обгорток від харчів, косметики.

Цасор зраділа поверненню гості, згадавши раптом, що залишила її без грошей. Тут-таки вона примусила Чеді взяти кілька потертих пластмасових квадратиків з ієрогліфами й кодовими знаками. Знову Чеді подивувалася з недбалої щедрості «кжи», які абсолютно не берегли ні свого, ні чужого достатку. Вони не намагалися збирати гроші, як це було заведено у давні часи на Землі. Лише згодом Чеді зрозуміла, що коротке життя «кжи», повністю залежне від свавілля правителів, котрі могли будь-якої миті забрати у них все, навіть життя, не мало майбутнього. Не було сенсу збирати гроші, берегти речі… Навіть діти не втішали людей без майбутнього. Весь час і шла глуха боротьба між жінками, які не бажали народжувати, і державою, яка зобороняла протизаплідні засоби та’аборти. Щоб підняти низьку народжуваність, недавно володарі удостоїли матерів деякими привілеями. Річ у тому, що створилась загроза зменшення числа людей, настільки відчутна, що володарів це стало турбувати: покірні юрби— опора олігархії.

Слухняно прийнявши гроші, Чеді розповіла Цасор про свої пригоди. Тормансіанка дуже злякалась.

— Це небезпечно! Образити чоловіка! Ти ще не знаєш, які вони мстиві! Я знаю, він заздрить, чоловіки страшенно заздрісні… як і жінки, — подумавши, додала Цасор.

Чеді не відразу зрозуміла, чому повинен заздрити Шотшек, лише набагато пізніше вона збагнула, що та ж сама заздрість до багатства, цього разу не матеріального, а духовного, викликала цю ненависть, тим більше сильну, що цей вид багатства був абсолютно недосяжним для таких людей, як Шотшек.

— Але ж образив він мене, — заперечила вона Цасор.

— Це не має значення. Чоловікам байдуже, що відчуваємо ми, жінки. Аби лиш їхня гордість була задоволена. І ми завжди винуваті… Цікаво, як на Землі?

Чеді почала розповідати про істинну рівність чоловіків і жінок у комуністичному суспільстві Землі. Про кохання, відокремлене і незалежне від усіх інших справ, про материнство, сповнене гордості й щастя, коли кожна мати народжує дитину не для себе й не як розплату за хвилини пристрасті, а дорогоцінним подарунком кладе його на простягнуті руки всього суспільства. Колись давно