Читати книгу - "Ляля"

19

Нині в мене були гості на дні народження, ми чудово розважалися, була Туся, Бася, Ліля, Феля й Ідзя. Туся дуже гарно танцює. Феля і Баська теж. А Ліля як слон.

Було дуже весело, а потім всі пішли додому.

І кінець. Далі Miscellanea[13]. Список (у стовпчик) такий:

6 комірців. (1 з мережкою). Нічні сорочки 2. 5 денних. 6 пар трусів. 2 пошивки. З маленькі пошивки (4). 2 серветки. З рушники. 2 ліфчики. З простирадла на ліжко. 1 підковдра. 1 простирадло під ковдру. 6 носовичків. Молитовник (закінчується сторінка; далі одне за одним) перли, коралі, сині. 1 перстеник. Мило і (нерозбірливо) коробочка з нитками вовна і т.д. ложка, ніж, виделка. Ложечка, глибока тарілка, мілка, десертна, для компоту, горщик для соління, нічний горщик, бляшана чашка, чашечка від Тані. папір для листів. пенал, фарби, доміно, гра, альбом для ескізів, Казки Глинського, Твардовський, записник, посвідчення і посв. Черв. Хр.

Наступна сторінка:

Польська

Вправи для IV кл Войцех Граматика. Повторювати. Орфографія: Шолер-Боґацький III б. Читати Іліяду

Латина

Франц.

Вправи. Грам

На звороті (у стовпчик):

Матем. Географія Природа Релігія Історія

Якісь малюночки, латинські слова. Трохи далі:

8— 9 причісування і т. д.

9— 10 купування ялин

10 1/2 — 12 до Ядзі

12 1/4 — 1 1/2 пекти пряники

1 1/2 — 2 1/2 прибирання іграшок обід

Зробити зачіску

Прикрашати ялинку

Покупки на ці 10 зл.

Приготування на завтра, сукня і т.д.

Писання листів

Ще кілька малюнків (автопортрет стилізований на кінозірку; поруч якийсь хлопчик, підписано: Дитина з метеликом) і вже іншим, дорослим (чи, може, дорослішим) почерком:

Розказати Стасеві Вольському про сон у якому я помирала, він плакав і сказав «ти не помреш кохана» А Тітка Саша запитала що це значить «кохана»?

Розділ XXVI

— І як ти себе почуваєш? — звично запитав я, коли прийшов відвідати її в лікарні.

— Е-е-ех...

Найдужче їй, мабуть, перешкоджала бабера, яка хропла на сусідньому ліжку. Канадський лісоруб у порівнянні з нею здавався дитиною; у житті я не чув, щоб жінка хропла так голосно. Бабуся щомиті:

— І вночі те саме. Я ока не зімкнула, — і хихоче.

Я читав їй уривки зі щоденника Лялі Бенецької. Події вона пам’ятала, але з деякими людьми було гірше.

— А хто це Стась Вольський?

— Стась Вольський? Не знаю.

Імла лягає на міста.

Я сидів, обіймав її, гладив по руці. І все-таки не витримав довше, ніж сорок хвилин. Інші відвідувачі були зо чверть години, проте мені однаково здавалося, що вийти раніше — це немовби скоїти якийсь злочин.

* * *

Вийшовши з лікарні, бабуся була якоюсь слабкою й млявою, наче муха в мед і. Крім того, їй геть відмовив сечовий міхур. Довелося купити памперси — бабусі, яка так жаліла старого сусіду із хворобою Паркінсона.

— Повертаються дитячі літа, — сказала вона, лягаючи в ліжко.

Вона почала нагадувати поламаний механізм: розум, сантехніка, біологічний годинник... Мене лякала постійна демонстрація фізіології, зникнення будь-яких бар’єрів сорому; я дивився на неї, і мені здавалося (як це банально), що переді мною дитина; нагадування: поцюняй, одягни памперс, ні, одягни памперс, от бачиш, я ж тобі казав, ні, не чіпай цього, дай, я приберу... якось увечері задзеленчав телефон, і вона вийшла з ванної без піжамних штанів, і стояла така худа, розмовляючи з мамою; я гадав, що вона затулила перед і рукою тримає якийсь шматок туалетного паперу, але побачив його лише між голими стегнами. Ніколи раніше я не бачив її голою — і мені раптом зробилося її так жаль, що я тільки й кинув «добраніч» і ліг спати.

У неї розвинулася манія самодостатності. Це вона вилазила на горіха, вона закривала розбите вікно в сарайчику важкими дверима, вона режисирувала «Копійчаний роман».

Роздивляємося репродукцію «Дівчини, що читає листа біля вікна» Вермеєра, яка