Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

На це питання Сідні не вирішив відповісти, а лише легковажно відповів: Мені не важко мати справу з Родеріком, але вбити його неможливо. До того ж він точно не приїде один. Найнижчий рівень Дверей Полум’я у Святому Вогняному Соборі може телепортувати двох людей, які мають приблизно таку ж силу, як Родерік. Можливо, він узяв із собою двох високопоставлених священиків.

—

Вбити його не так просто —

.

Але це не неможливо, чи не так? Брандо почув прихований сенс її слів.

Сідні кивнув: Мені потрібна твоя допомога.

?

Мене?

.

Мені потрібно, щоб ти дав мені частинку Душі Святого Меча.

?

Душа Святого Меча? Брандо відреагував: Ви хочете відновити Одерфейс?

Не зовсім, Сідні похитала головою, але поки у мене є частина Душі Святого Меча, я можу тимчасово її активувати. Священний Меч Одерфейс і Король Полум’я Гретель є джерелом віри Святого Вогняного Собору. Вони є верховними істотами. З їхнім благословенням жодне святе закляття Святого Вогняного Собору не зможе мене перемогти.

Брандо якусь мить помовчав, а потім прошепотів: Я ніколи не відчував існування Душі Одерфейса. Чи можу я це зробити?

.

Ви можете це зробити.

—

Тоді я розумію —

Зі скрипом головні двері Святого собору Фосса були відчинені зовні, і тільки тоді Сідні оговталася від своїх думок. Потім вона почула чіткий голос римлянки: Марджорі, ти теж тут?

!

Пані Романе, чому ви тут? Що відбувається? З парадних дверей увійшов сержант Марджорі. Сідні вперше побачила цього юнака, але відразу ж побачила Йолфо і Алімова за головними дверима. За ними зібралося багато віруючих, і здавалося, що вони вдвох досить ефективні. Вони вже повідомили їй про те, про що вона їх попросила.

!

Марджорі, це леді Сідні, на мить подумав римлянин, мабуть, думаючи про те, як представити статую Святої Дами палацу Лева, Вона дуже могутня!

Але Марджорі вже довідалася від Сіель а і Брандо, що ця Жриця Святого Собору була з вищих ешелонів Святого Собору. Насправді він знав про цю Жрицю більше, ніж Ромен. Він кивнув їй і озирнувся. Коли він побачив, що ситуація у Святому Соборі не вийшла з-під контролю, він полегшено зітхнув: леді Сідні, ви зібрали цих віруючих?

?

Хоча ситуація трохи відрізнялася від того, що він собі уявляв, Сідні не заперечував цього. Вона лише кивнула і сказала: Так, я вірю, що ви вже розумієте ситуацію, що склалася. Я хочу негайно забрати цих віруючих. Це нормально?

?

Марджорі похитав головою: Нічого, Господь уже дав нам наказ. Але чи потрібна вам допомога, пані?

.

Ні, відповів Сідні, тобі просто потрібно займатися своїми справами. Добре охороняйте ворота і не пускайте всередину нежить.

.

Я розумію.

Римлянин дивився на них обох з якоюсь нудьгою. Вона відвела очі вбік і була приємно здивована, побачивши, що Одухотворені ворота Святого собору Фоші завдають Еруїну труднощів.

Гей, юначе, ти знайшов відповідь на це питання? Ви не виглядаєте так безглуздо. Ваш мозок наповнений пліснявим борошном?

Ні, Гарузе насупився і надувся, містере Даймоне, це тому, що ваше запитання надто складне. Як я можу здогадатися, про що ви думаєте?

Що ж, давайте змінимо питання.

—

Тоді, будь ласка, спитайте, пане Гейт…

?

Чи можете ви вгадати моє ім’я?

1040

Розділ 1040

У кімнату віяв порив холодного вітру, і граф Брілл побачив, що світло свічки раптом потьмяніло.

Що не так? Він обернувся і подивився на свого старого друга Амбунала, який тримав у руках кістяний посох і був у похмурому стані, від якого йому було ніяково.

?

Хм? Герцог повільно розплющив очі, і в його синьо-сірих очах з’явився відтінок темно-червоного. Він опустив голову і мовчки подивився на кістяний посох у руці. Потім він обережно відпустив руку, і кістяний посох поплив у повітрі, наче його тримала невидима сила. Граф Брілл насупився, дивлячись на цю сцену. Йому це не сподобалося. Жоден володар цього темного скарбу в історії не мав хорошого кінця. Також йому не подобалася нежить Мадари. Ця битва принесла б чималі неприємності його території. Хоча Срібна Королева відповідала йому компенсацією, він більше хвилювався за свого старого друга. Він відчував, що його старий друг став набагато похмурішим у ці дні.

,

Але граф розумів, що його старий друг - солдат, а він просто володар Овечіна. Були речі, яким він не міг перешкодити.

.

Герцог Амбунал раптом підвівся зі стільця і повернувся до кам’яного вікна. Він покинув посох, який був оповитий чорним димом, що плив то вгору, то вниз. За кам’яним вікном знаходилася половина порту Авеззін, який тепер був повністю замерзлий. Він зазирнув за міську стіну і побачив у темряві звивисте узбережжя Срібної долини.

Що трапилося, старий друже? Граф відчув, що температура в кімнаті начебто впала на кілька градусів, і не міг не запитати. Він побачив, що навіть вогонь у каміні потьмянів, і палаюче полум’я перетворилося на маленьке полум’я.

.

Є невелика проблема, похмуро відповів герцог Амбунал. Я раптом відчуваю, що не відчуваю одного з кісткових посохів.

.

За межами міста Овечін.

.

Армія нежиті стояла на місці.

.

Під командуванням Брандо Кротт зламала кістковий посох у своїй руці. Чорне світло вирвалося з поламаної кістки і потрапило прямо в груди Брандо. Брандо знав, що в його тілі багато чого, і це чорне світло, здавалося, було пов’язане з Чорною Перлиною, описаною Хаку, тому він не виявляв жодних ознак суєти. Він просто перевірив свій стан і виявив, що з ним все гаразд.

.

Крім сили Крові Темного Бога або Чорної Перлини, в його тілі повинна бути Душа Священного Меча Одерфейса. За словами Сідні, це була сила Перлини Полум’я. Однак ці дві сили існували в його тілі одночасно без будь-яких ознак конфлікту. Насправді, між цими двома силами Брандо взагалі не відчував існування Крові Темного Бога, крім її впливу на Пул Стихій. Так було і з Душею Одерфейса. Він відчув її існування лише тоді, коли переніс останню в уламок Полум’яного Клинка. Зазвичай він взагалі не міг її виявити, і це навіть не вплинуло на його Пул Вогняних Стихій.

-

Що стосується того, чому один може впливати на Пул Стихій, а інший ні, Брандо смутно відчував, що різниця між ними полягає в тому, що один має самосвідомість, а інший — ні. Одерфейс був Мечем Душі Полум’яного Клинка. У Бурштиновому мечі так