Читати книгу - "Шантарам"

Все інше було в такому ж дусі. У перший момент ця заява здалася мені безглуздою, і я хотів був уже посміхнутися, але тут побачив спрямовані на мене стурбовані погляди і поспішно перетворив усмішку в гримасу. Їм було не до жартів. Не знаючи, чого саме Гані чекає від мене, і намагаючись виграти час, я прочитав цю божевільну пихату прокламацію ще раз і пригадав, що хтось написав «Сапна» в Небесному селі, на двадцять третьому поверсі торгового центру а Прабакер і Джоні розповідали про те, що ім’ям Сапни були здійснені звірячі вбивства. Всі дивилися на мене в похмурому очікуванні, Атмосфера ставала загрозливою. Я відчув, як волосся у мене на руці встало дибки, а в рівчачку на спині проповзла гусінь холодного поту.

— То що ж, Ліне?

— Га?

— Що ви думаєте про це?

У кімнаті стояла така тиша, що я почув, як ковтаю грудку, яка застряла в горлі.

— Навіть не знаю, що сказати. Це виглядає так абсурдно, так безглуздо, що важко поставитися до цього серйозно.

Маджид голосно прокашлявся. З-під його насуплених колючих чорних брів мене свердлили колючі чорні очі.

— Якщо вважати, що розпанахати людину від паху до горла, розкидати її органи по всьому будинку і полити все її кров’ю — це серйозно, то треба і поставитися до цього серйозно.

— А Сапна зробив це?

— Його прибічники зробили це, Ліне,— відповів Абдул Гані.— І на їхньому рахунку ще принаймні шість убивств за останній місяць.

— Я чув розмови про Сапну, але вважав, що це вигадки, щось подібне до легенди. В газетах нічого не писали про це, а я читаю їх щодня.

— Ця справа засекречена, і розслідування ведеться дуже обережно,— пояснив Хадербгай.— Але ми знаємо, що вбивали прихильники Сапни, тому що його ім’я було написане кров’ю на стінах і на підлозі. На цей момент цього Сапни офіційно не існує. Але це питання часу, і скоро всі дізнаються про нього і про те, що твориться від його імені.

— І ви не знаєте, хто це?

— Він нас дуже цікавить, Ліне,— відповів Хадербгай.— Що ви думаєте про цю прокламацію? Вона була розвішена на багатьох ринках і житлах бідняків. І написана англійською, як бачите. Вашою мовою.

У цих словах звучав осуд, і хоча я не мав ніякого стосунку до цього Сапни, я почервонів.

— Не знаю. Не бачу, як я можу допомогти вам.

— Ну-ну, Ліне,— озвався Абдул Гані.— У вас повинне було скластися якесь враження від прочитаного, повинні були виникнути якісь думки. Не бентежтеся, просто скажіть, що вам спало на думку. Це вас ні до чого не зобов’язує.

— Ну...— почав я неохоче,— перше, що спадає на думку: цей Сапна —  або той, хто складав прокламацію,— можливо, християнин.

— Християнин?! — розсміявся Халед.

Йому було років тридцять п’ять. Великий шрам тягнувся плавною дугою від його лівого вуха до кутика рота, і вся ліва половина обличчя була паралізована.

— Таж християни начебто повинні любити своїх ворогів, а не випускати з них тельбухи!

— Дай йому договорити,— посміхнувся Хадербгай.— Продовжуйте, Ліне. Що примушує вас думати, що Сапна християнин?

— Я не сказав, що вважаю Сапну християнином, але той, хто писав це, використовує християнську фразеологію. Ось, наприклад, в першій частині: «Я прийшов» і далі: «Зробіть це в ім’я моє». Це узято з Біблії. І в третій частині: «Я — істина в їхньому світі брехні, я світло в пітьмі їхньої захланності, мій кривавий шлях — ваша свобода»,— тут він переказує Біблію своїми словами. Далі: «Я шлях, я істина, я світло» — це можна знайти в Біблії. А пропозиція в кінці: «Блаженні вбивці, бо вони крадуть життя в ім’я мене» — це перифраз Нагірної проповіді. Можливо, тут є й інші паралелі з Біблією, але в цій прокламації все спотворене. Таке враження, що той, хто її писав, насмикав шматків з Біблії і перевернув їх догори дриґом.

— Як це, догори дриґом? Поясніть, будь ласка,— попросив Маджид.

— Я хочу сказати, що це не узгоджується з ідеями, викладеними в Біблії. Мова тут біблійна, а сенс — протилежний.

Я міг би розвивати цю тему і далі, але Абдул Гані зупинив мене.

— Спасибі, Ліне. Ви нам дуже допомогли. Але досить уже про цього типа. Я не зачіпав би цю неприємну тему, але мене попросив про Це Хадер, а його бажання для мене — закон. Пора розпочинати нашу дискусію. Перекурімо й поговорімо про інші речі. Згідно з нашим звичаєм, гість розкурює кальян, тож починайте, будь ласка.

Фарід підвівся і поставив коло столу величезний кальян із шістьма патрубками. Роздавши курильні трубки, він опустився навпочіпки біля кальяна. Всі затулили свої трубки великим пальцем, і коли Фарід запалив сірники над чашею у формі тюльпана, я розкурив кальян. У нім була суміш гашишу і марихуани, яку називають ганга-джамуна На честь двох священних річок, Гангу і Джамуни. Суміш діяла дуже ефективно, а дим надходив під великим тиском, тож відразу ж очі у мене налилися кров’ю, все почало переді мною розпливатися; мені здавалося, ніби обличчя відсуваються врізнобіч, а рухи їхні сповільнюються. Карла називала такий стан «льюїс-керролівським». «Я так накачалася,— казала вона,— у мене наче Льюїс Керрол перед очима» Я перекрив свою трубку і спостерігав за тим, як по черзі в сповільненому темпі затягуються інші. Обличчя у мене було немов з пластиліну; на нім сама собою розцвіла дурнувата задоволена усмішка, і я почав її проганяти, аж виявилося, що знову настала моя черга.

Всі дуже серйозно ставилися до цього діла. Ніхто не розмовляв, не всміхався і не сміявся. Курці сиділи з безпристрасним знудьгованим виразом, який буває у людей, що піднімаються в ліфті на сорок сьомий поверх у товаристві незнайомців.

Аж ось Фарід прибрав кальян і почав вичищати попіл із чашечки.

— А зараз, Ліне,— сказав Хадербгай,— ви, як наш гість, повинні запропонувати тему для дискусії. Це теж наш звичай. Як правило, ми вибираємо яку-небудь релігійну тему, але це не обов’язково. Про що ви хотіли б поговорити?

— П-поговорити? — пробурмотів я, намагаючись витрусити з голови малюнок килима у мене під ногами, який заважав мені нормально бачити обличчя.

— Так, Ліне. Запропонуйте тему для розмови. Ну, наприклад, життя і смерть,