Читати книгу - "Війна з Росією"

військової техніки, то в регіоні налічуєтеся понад вісімсот основних бойових танків, дві тисячі бронетранспортерів та інших видів бронетехніки, понад три сотні систем артилерійського та ракетного вогню. Це дуже велика концентрація військових сил на доволі маленькій території. Тож наш план спрацює тільки у тому разі, якщо росіяни суттєво зменшать свою військову присутність у Калінінграді на користь зміцнення своїх прибалтійських гарнізонів.

Діллон мовчки вислухала характеристику російських війську «калінінградській фортеці».

Мак-Вайт продовжив.

— Нам потрібна чисельна перевага щонайменше три до одного. Якщо Росія і справді перемістить значну частину гарнізону до прибалтійських країн, то наш штурмовий підрозділ має налічувати близько п’ятдесяти тисяч осіб, тобто не менш як один військовий корпус. Також нам потрібна чимала кількість серйозного протитанкового озброєння.

— Де ми все це візьмемо?— поцікавилася Діллон.

— Мем, виконуючи ваш наказ від вісімнадцятого травня про скорочення терміну підготовки до розгортання, 18-й повітряно-десантний корпус США вже готовий до бою. Дві повітряно-десантні дивізії, 82-а та 101-а, готові виступати. Глобальні сили реагування і 82-ї дивізії наразі розміщені у Великій Британії, куди ми їх відвели після скасування запланованої висадки у Латвії. Також ми готуємо до відправлення у Європу дві бронетанкові бригади зі складу 4-ї піхотної дивізії. Найближчими днями вони прибудуть у Бремергафен. Там вони об’єднаються із двома іншими нашими бригадами, які наразі вже перебувають у Німеччині. Таким чином, ми отримаємо потужну об’єднану танкову ударну силу. Більше того, на завдання вирушив наш 2-й експедиційний підрозділ морської піхоти, який дислокувався на військовій базі у Кемп-Лежені, що у Північній Кароліні, і тепер він прямує до Європи через Атлантику. Після висадки на берег із десантних кораблів підрозділ об’єднається із 18-м повітряно-десантним корпусом, і тоді ця група стане дуже серйозною ударною силою. Щодо військово-морських сил: у нашому розпорядженні буде 6-й флот, який на максимальній швидкості рухається із Середземного моря, до нього приєднаються й інші кораблі з Норфолка та Віргінії. Що ж до військово-повітряних сил, то всі літаки, які нам будуть потрібні, вже в Європі. З урахуванням підкріплення від союзників ми матимемо достатньо сил, щоб зламати Росію.

Президент підняла руку, і Мак-Вайт замовк.

— Стоп, стоп, генерале... Аж надто багато інформації за один раз. Якщо можна, поясніть поетапно, пункт за пунктом.

Мак-Вайт посміхнувся.

— Вибачте, мем. Мабуть, я трохи захопився. Добре. Ведмедю, — Мак-Вайт кинув погляд у бік помічника, що сидів у кінці оперативної кімнати на простенькому офісному стільці, — пройдись, будь ласка, із президентом по тих слайдах, які ти підготував перед цією зустріччю.

Ведмідь провів презентацію, демонструючи слайд за слайдом, зупиняючись на найменших деталях. Діллон уважно слухала і по ходу презентації робила у своєму блокноті якісь нотатки. Дивлячись на Мак-Вайта, вона ставила уточнюючі запитання, а потім одразу ж переводила погляд знову на слайди.

— Дякую, полковнику... Чудовий брифінг. А тепер давайте ще раз перевіримо, чи я правильно зрозуміла щодо кількості підрозділів, задіяних у майбутній операції. — Вона взяла в руки блокнот і пройшлась по списку. — Близько сорока тисяч осіб, це 82-а та 101-а дивізії. Також 4-а піхотна дивізія, що складається із двох бригад, плюс дві німецькі бригади — разом це близько тридцяти тисяч. Потім ви згадали експедиційний підрозділ морських піхотинців, уточнили, що їх буде дивізія, а також планується підтримка з повітря та група логістики, разом це близько двадцяти тисяч осіб, — Діллон зробила паузу, щоб скласти цифри. — Разом я нарахувала дев’яносто тисяч.

Ведмідь вже знав про неймовірну уважність президента Діллон до деталей, а тепер він був ще й вражений її віртуозним підрахунком. Ймовірно, давалася взнаки її робота в минулому на посаді головного виконавчого директора в бізнес-середовищі, де найважливішими чинниками є фінансові результати корпорації.

Діллон звернулася до Мак-Вайта:

— Ви сказали, що для успіху нашої операції чисельна перевага має становити три до одного, і в нас є необхідна кількість споряджених та екіпірованих військових. Але я так розумію, що головна проблема — не зібрати військові сили, а успішно виконати операцію за допомогою цих сил.

Мак-Вайт кивнув головою.

— Доставити людей до місця висадки не становитиме жодних проблем. Але що ж до самої операції, то нам доведеться перехитрити росіян у їхній власній грі. Цифри, що ви їх бачили, — це сили, які ми без проблем можемо зібрати. А враховуючи війська, які можуть надати наші союзники, це буде дуже потужна ударна сила, з якого боку не глянь. Однак ключем до успіху і, власне, єдиним шляхом до перемоги над росіянами стане хитрість. Ми мусимо їх перехитрити. Нам слід нейтралізувати їхню обороноздатність особливими методами. І зробити це мають сили спеціальних операцій. Мем, якщо ви не проти, я хотів би це обговорити з вами окремо.

Ведмідь добре знав, що Мак-Вайт як екс-командувач силами спеціальних операцій завжди вів себе дуже обережно, коли доходило до обговорення завдань цього спеціального підрозділу. Одного разу він розповів Ведмедю, в чому причина такої його сторожкої поведінки. Мак-Вайт не боявся, що інформація потрапить до рук ворога. Та він всерйоз непокоївся, що вона може потрапити до політичних мемуарів, а отже, розкриті публічно таємні методи сил спеціальних операцій втратять дієвість і відтак Сполучені Штати більше не зможуть їх застосовувати.

— Також нам потрібно все узгодити з НАТО, — продовжував Мак-Вайт. — Звісно, основною ударною силою буде Америка, та з багатьох суто політичних причин ми маємо інтернаціоналізувати цю атаку. Мем, давайте спробуємо уявити, що росіяни вирішать застосувати ядерну зброю. Швидше за все, спочатку вони спробують скористатися тактичною ядерною зброєю, щоб знищити нашу ударну групу і таким чином захистити себе. Цей імовірний ядерний удар росіяни нанесуть десь в Європі, й у нас через це будуть серйозні проблеми. Згодом вони, вірогідно, перейдуть до використання міжконтинентальних балістичних ракет, на які ми вимушені будемо відповісти, а отже, відбудеться масштабний обмін ядерними ударами, що призведе до масового знищення американських міст...

Далі можна було нічого не говорити. Зрозуміло, що наслідки обміну ядерними ударами надто жахливі.

Діллон мовчки кивнула, відкинулась у кріслі, що стояло на чільному місці за столом, і взяла невеличку паузу, щоб все обдумати і ще раз переглянути свої нотатки.

Всі присутні сиділи мовчки.

Потім президент звернулася до Мак-Вайта, пильно дивлячись йому у вічі:

— Ейбе, ми мусимо це зробити, і це в наших силах. Безпека Європи — це безпека Америки. Ми занадто сильно ризикували, вважаючи, що глобалізація зробить світ безпечнішим. Глобалізований світ стає тіснішим... і заганяє нас у глухий кут. Зараз настав