Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1, Ян Фей"

Брандо похитав головою і озирнувся на людей, яких він вивів із Шварцвальду. На нього також дивилися всі: ельфи дерев, кентаври, друїди та люди-найманці. Брандо кивнув їм, потім зіскочив з коня і витягнув меч на очах у всіх.

Бідолашна жінка раптом видала переляканий крик, але Брандо підійшов до неї і взяв її за худу руку. Він лагідно похитав головою і заспокоїв її: Нічого страшного, не хвилюйся.

.

Жінка і чоловік нервово дивилися на нього. Він обернувся і погладив маленького хлопчика по обличчю: Ти маленький чоловічок, дозволь мені поставити тобі запитання.

.

Маленький хлопчик витріщився на нього.

?

Якби одного разу хтось захотів забрати у вас батьків, що б ви зробили?

.

Якщо вони наважаться, я їх поб'ю! — впевнено відповів маленький хлопчик.

Добре сказано. Брандо похвалив Тоді дозвольте запитати тебе, чоловіче, якщо одного разу хтось захоче забрати тебе у мене, забрати цю країну, вгадай, що я зроблю?

.

Маленький хлопчик подивився на нього з спантеличеним виразом обличчя.

. ó

Я їх теж поб'ю. Брандо ледь помітно посміхнувся. Він підвівся на коня і направив меч уперед. Армія графа Ранднера рухалася в лісі, але обидві армії все ще дивилися одна на одну здалеку. Ситуація в Тонігелі, та й у всьому Еруїні, здавалося, збиралася в це останнє протистояння. Хто зможе змінити долю королівства? Брандо подивився вперед, але повернув голову Отже, ви всі це чули?

Побий їх! Найманці заревли у відповідь.

Побий їх! У кентаврів кипіла кров. Це було життя, яким вони займалися. Вони гналися за славними битвами, поки не пролилася остання крапля крові. Можливо, війна сама по собі була безглуздою, але найдорожче між вірою і надією завжди заслуговувало на повагу.

.

Деревні ельфи клали свої луки перед грудьми і співали військову пісню, яка була Сіель око поширена між людьми та ельфами в перші роки.

Орел Чжан Юй, лук і арбалет високі, світло перемагає темряву, надія оберігає віру.

.

Це була давня пісня, яка була поширена ще до війни святих. У той час розумні істоти землі ще змогли об'єднатися проти Темного Дракона і підписати священну і урочисту клятву. Але в одну мить минула тисяча років.

.

Брандо і Квінн подивилися один на одного і посміхнулися.

Як ми боремося? — спитав ватажок Деревних ельфів.

.

Ви зупините армію графа Ранднера, — недбало відповів Брандо Оскільки лорд Палас хоче, щоб Крусс зупинив мене, я розчавлю його ліве крило. Ці вельможі завжди люблять дивитися на людей зверхньо, і я сподіваюся, що вони запам'ятають цей урок з сьогоднішнього дня.

Ви самі? Квінн здивовано глянув на нього.

Я один? Брендел з посмішкою похитав головою. Він повернув голову, приклав вказівний і великий пальці до губ і дав довгий свисток. Свист розносився далеко й далеко в темному хвойному лісі, і всі з обох боків його чули.

.

У лісі раптом стало тихо.

,

Раптом здалеку почулося вовче виття. За мить лісом пролунало виття. Здавалося, що далеке виття наближається з дивовижною швидкістю. За якусь мить виття наче було біля їхніх вух.

.

Земля затремтіла, наче десять тисяч коней скакали.

.

Лорд Палас смикнув за віжки свого бойового коня і зупинився. Вираз обличчя старого лицаря трохи змінився під його залізною маскою. Всі лицарі, що оточували його, також зупинилися і повернули голови в бік виття.

Це була зграя вовків, а не будь-яких вовків.

.

Люди, які жили на узліссі Шварцвальду, природно, знали, від якої істоти походить виття. Чорні вовки! Першими в паніці опинилися гірські люди. Вони жили в пустелі протягом багатьох поколінь, і про цих жахливих істот існувала незліченна кількість легенд.

.

У цей момент вони могли думати лише про одне.

.

Вовча хвиля.

!

Вовчий приплив наближається!

.

Обличчя старого лицаря зблідло.

?

Квінн подивився на Брандо, який самотньо стояв посеред галопуючих вовків, наче ніж. Він ніби дивився на міфічного пастуха вовків. Брандо повернув голову і посміхнувся йому. Чи достатньо цього?

Квінн не сказав ні слова. Він підняв лук і жестом попросив ельфів атакувати.

В одну мить з лісу в небо злетіли незліченні пегаси.

Примітка автора Моя застуда трохи краща, але мені потрібно вийти за ліками, тому я зупинюся тут на сьогодні. Завтра Брандо розпочне свою серію вбивств. Знаєш, може, я йому трохи підбадьорюся.

, , -

Крім того, ті коментарі в розділі рецензій на книгу, в яких говорилося: Я поєднаю свої груди, будь ласка, майте певну самоповагу. Чи можете ви бути більш вульгарними? Брандо вважав, що Левове Серце дійсно було божественною зброєю, а Левове Серце дійсно було зброєю фантазії. Що стосується причини, то я залишу її вам здогадуватися.

.

Крім того, матінка Ін, я дізналася, що ви погано говорите про мене в розділі рецензій на книги. сам по собі є багом Якщо вам подобається ця робота, ви можете прийти ., щоб проголосувати за мене. Ваша підтримка – моя найбільша мотивація.

488

Розділ 488

.

Повелитель Чорного Вовка біг попереду. Його хутро було чорним і твердим, як сталеві шипи. Його очі, здавалося, горіли зеленим полум'ям, роблячи його схожим на демона, який щойно народився в пеклі. Коли він біг, його чотири ноги приземлилися на землю, а гострі кігті та зуби сяяли холодним світлом. Він дико бігав по зів'ялому листю в лісі. Солдати не змогли наздогнати його швидкість. Їм залишалося тільки спостерігати, як вона біжить з іншої гори в долину, а потім з долини в ліс по той бік. Всі стріли приземлилися позаду нього, і їм залишалося тільки спостерігати, як він наближається.

, ó .

Глашатай здригнувся, коли наказав солдатам опустити списи. Однак благородні воїни Крусса відступали хвилями, і на полі бою з'явилися видимі брижі. Крусс і його лицарі повинні були керувати битвою, але Лихо Вовків було кошмаром Тонігеля і жителів лісу протягом багатьох поколінь. Темні тіні в лісі були ознаками кінця світу. Обличчя лицарів зблідли.

?

Чому ми з цим зіткнулися?! — вилаявся Крусс.

Солдати Крусса все ще могли втриматися на своєму, але гірські жителі ще більше боялися Лиха Вовків. Деякі племена позаду таємно розійшлися, і племена попереду також були в безладді. Це був страх, який вкоренився в їхніх серцях з дитинства. Як тільки він пошириться, це буде схоже на катастрофу, що падає з неба. Навіть найхоробріші воїни втрачали мужність і викидали свої обладунки.

. - ,

Чорні вовки були