Читати книгу - "Небо сингулярності, Чарлз Строс"

— Відхилено! — гаркнув Зауер. — Ми повинні завершити розгляд справи, дотримуючись усіх процедурних питань, перш ніж виконати вирок.

Від цих слів кутики вуст у Рейчел затремтіли.

— Оголошую перерву на п’ять хвилин, протягом яких підсудний введе в курс справи свого адвоката. Але ні хвилиною більше!

Лейтенант грюкнув кулаком по столу, підвівся і вийшов із кают-компанії. За ним рушила і решта трибуналу з вервечкою нікчемних спостерігачів за цим процесом, залишивши Мартіна і Рейчел сам на сам з чотирма матросами, які вартували виходи.

— Ти ж розумієш, це проста формальність. Вони просто хочуть мене стратити, — промовив Мартін. Голос його ледве тремтів, він трохи охрип і склав руки в замок, щоб не виказати їх дрожу.

Рейчел зазирнула йому в очі.

— Подивись на мене, Мартіне, — тихо промовила вона. — Ти мені довіряєш?

— Я… так.

Він понурив погляд.

Жінка простягнула до нього руку і взяла його ліву закуту долоню в свою.

— Я перечитала їхній процесуальний кодекс. Вони вийшли за всі рамки. Що б не сталося, я апелюватиму до капітана, який і мав би головувати на засіданні натомість цього вискочня із безпеки, який вдає прокурора.

Вона роззирнулася, шукаючи вентиляційні отвори; водночас Рейчел хутко затарабанила пальцем по його руці. Він стис її долоню у відповідь, даючи знати, що все зрозумів: «Наступне засідання. Як я кліпну тричі, починай глибоко дихати. Як кліпну двічі — затамуй подих».

У Мартіна ледь-ледь округлилися очі.

— Поки ми не вийшли на перигей, у них однаково не вистачить часу, — правила вона далі вголос. — Лишилося десь дві астрономічні одиниці, але ми їх пролетимо дуже швидко; близько півночі може зав’язатися бій, якщо дійде до стрілянини.

«У мене є рятувальний човник», — додала вона морзянкою.

— Це… — проказав він і важко ковтнув.

«Можна втекти?» — стукав пальцем він.

— Сумніваюся, що вони дотримаються всіх нюансів. Це якийсь самосуд… — він здвигнув плечима.

— Залиш це на мене, — стиснула вона його руку, підкріплюючи слова. — Я знаю, що роблю.

В її інтонаціях уперше пролунала надія. Вона відірвалася від нього і відкинулася на спинку стільця:

— Тут душно, — поскаржилася вона. — Де вмикається вентиляція?

«Так і треба цьому малому вуаєристу», — подумала Рейчел про шпигуна.

— Я тебе витягну, — спробувала вона підбадьорити Мартіна.

— Розумію. — Він ледь кивнув. — Ти ж знаєш, мені, е-е… не дуже добре вдаються людські стосунки…

Вона похитала головою:

— Вони все це влаштували, щоб я себе скомпрометувала. До тебе їм байдуже. А от мене треба прибрати зі свого шляху.

— Хто вони?

Рейчел знизала плечима.

— Офіцерський склад середньої ланки. Їм здається, що маленька переможна війна — це їхній квиток на вищі щаблі кар’єрної драбини. Вони вважають, що я не тільки не повинна мати змоги відправити рапорт додому, а й узагалі не повинна тут бути. Особливо після Першої Міноги. Ти ж знаєш, що я там була від імені Червоного Хреста? Розслідувала воєнні злочини. Тоді свій мундир обляпали всі, гадаю, вони про це знають. Їм не треба ніякого посередництва, ніяких домовленостей. Їм потрібна кров, кишки і слава.

— Якщо мова тільки про тебе, то що тоді тут робить цей безвільний вундеркінд з управління Куратора?

Вона не знала.

— Убивають двох зайців одним пострілом? Не мороч собі голови. Якщо облажаються, то звалять усю провину на Кураторового попихача — ніколи не завадить очорнити свого внутрішнього ворога. Флотська розвідка й охранка не мають жодних теплих почуттів одне до одного. Якщо їм усе вдасться, то вони усунуть зі свого шляху і мене, і їх. Мартіне, вони за статутами не мають права на цей цирк. Тільки капітан корабля має право виносити смертний вирок, хіба що все відбувається на полі бою. Тому стративши тебе, вони всі автоматично підуть на ешафот.

— Від серця одразу відлягло, — зіронізував і посміхнувся Мартін, хоча в очах його читався страх. — Просто роби свою… чорт забирай, я в тебе вірю.

— Добре.

Тут відчинилися двері.

— Працює, — заявив Зауер. — Виповзла зі своєї нори на захист власного посіпаки. Лишилося загнати її в кут, щоб примусити до відвертої непокори. Це має бути просто. Ми ж бо самі судді.

— Непокори? — повів бровою Вульпіс. — Ви ж говорили, це суд.

— Так. І судити будемо по інтелектуальних здібностях, її — проти наших. Вона погодилась його захищати; а значить, перейняла на себе статус учасника судового процесу. В статті сорок шостій Статуту говориться, що учасник судового процесу має дотримуватися дисциплінарних вимог, передбачених Статутом, і в разі їх порушення його самого можна притягнути за посадове правопорушення або вияв неповаги до суду. Погодившись на участь у судовому процесі, вона сама себе позбавила дипломатичного імунітету. Далі — ще краще. Приблизно за дві години ми повинні будемо зайняти свої бойові пости. Зараз ми тут бавимося в бюрократичну тяганину, а от потім, за тих умов, будь-який кадровий офіцер одержує право виносити смертний вирок і навіть видавати наказ про його виконання за спрощеною процедурою, адже правопорушення підпадає під означення, наведене в статті четвертій «Забезпечення дотримання послуху на полі бою». Я не кажу, що маю намір скористатися цим правом, але ж хіба не чудове для нас прикриття?

Д-р Герц зняв пенсне і взявся його протирати.

— Не можу сказати, що мені до вподоби ваш план, — метушливо