Читати книгу - "Коріння Бразилії"

Еузебіу ді Кейрош Коутінью Матозу да Камара (1812—1868) — бразильський політик і суддя. Під час перебування на посту міністра юстиції у 1848—1852 роках став автором одного з найважливіших законів імперії, згідно з яким було заборонено ввіз рабів до Бразилії (хоча він й тривав нелегально).

Жоан Пандіа Каложерас (1870—1934) — інженер, геолог і бразильський політик. У різні роки був міністром сільського господарства, торгівлі та промисловості, фінансів, військовим міністром. Автор робіт з історичного розвою Бразилії та зовнішньої політики імперії.

Pandiá Calógeras, A Política Exterior do Império, III Da Regência a Queda de Rosas  (São Paulo, 1933), p. 362.

Джордж Гамільтон-Гордон Абердін (1784—1860) — англійсь­кий політичний діяч, один з лідерів партії торі. За різних часів — міністр закордонних справ і прем’єр-міністр Великої Британії. Автор Конвенції між королевою Британії та імператором Бразилії з регулювання й остаточної ліквідації африканської работоргівлі. Конвенція давала право англійському флотові обшукувати будь-яке бразильське судно й у разі наявності рабів арештовувати та притягувати посадових осіб до відповідальності у британських судах. Конвенція викликала обурення у Бразилії  як така, що порушувала вільний ринок і перешкоджала зростанню Бразилії як провідної світової держави.

Іринеу Еванжеліста ді Соуза, барон і віконт ді Мауа (1813—1889) — бразильський промисловець, банкір і судновласник, один із власників Банку Бразилії. Засновник першого металургійного заводу та першої судноверфі у країні, першої залізниці та пароплавства на Амазонці. Проклав перший телеграфний кабель до Європи, запровадив газове освітлення у столиці. Один із головних супротивників рабства та работоргівлі у Бразилії.

Visconde de Mauá, Autobiografia (Rio de Janeiro, 1942), p. 123.

Звертаючи увагу на значне зростання у сфері торгівлі в Ріо-де-Жанейро після заборони торгівлі людьми, Феррейра Суареш зазначає, що у звітні роки 1850/51 та 1851/52 загальна сума імпорту перевищила дані за попередні 1848/49 та 1849/50 звітні роки на 59 043 конту. Те ж саме, хоча й у меншому масштабі, сталося з експортом, який виріс в загальному підсумку на 11 498 конту. — Прим. авт.

Sebastiao Ferreira Soares, Elementos de Estatística, I (Rio de Janeiro, 1865), p. 171-2.

Anais da Assemblèa Legislativa Provincial de São Paulo, 1854 (São Paulo, 1927), p. 225.

Жоакін Ауреліо Баррето Набуку ді Араужу (1849—1910) — бразильський письменник, державний діяч і лідер аболіціоністського руху в Бразилії.

Joaquim Nabuco, Um Estadista do Império, I (São Paulo, 1936), p. 188.

Закон Сілви Ферраза 1860 року, підтриманий імператорським урядом, жорстко регулював діяльність банків та дозволив знизити імпортні мита на ввіз обладнання, інструментів і двигунів до Бразилії, що усунуло монополію та завдало нищівного удару по фінансовій імперії барона Мауа й призвело до збанкрутіння останнього.

Ґаспар да Сілвейра Мартінс (1835—1901) — бразильський політик і суддя, міністр фінансів, сенатор Імперії Бразилії у 1880—1889 роках.

Герберт Гантинґтон Сміт (1851—1919) — американський дослідник флори та фауни Бразилії, автор книги «Бразилія, Амазонка та узбережжя», 1879 рік.

Herbert Smith, Du Rio de Janeiro a Cuiabá (São Paulo, 1922), p. 182.