Читати книгу - "Гаррі Поттер і напівкровний принц"

— Отож, — кволо зітхнула Гладка Пані і відхилилася, відкриваючи отвір за портретом.

— Що з нею? — здивувався Гаррі.

— Очевидно, перепила під час Різдва, — закотила очі Герміона й перша увійшла до переповненої вітальні. — Гладка Пані зі своєю подругою Віолеттою видудлила всі запаси вина на картині з п’яними ченцями — тій, що біля класу заклинань. Але то таке…

Вона понишпорила в кишені й вийняла сувій пергаменту, списаний Дамблдоровим почерком.

— Чудово, — зрадів Гаррі, відразу розгорнув пергамент і довідався, що черговий урок з Дамблдором заплановано вже на завтрашній вечір. — Я йому повинен стільки всього розповісти… і вам теж. Ходімо десь сядемо…

Але тієї миті почувся голосний писк: «Рончик-Бончик!». — хтозна-звідки вилетіла Лаванда Браун і кинулася Ронові в обійми. Дехто з присутніх захихотів; Герміона дзвінко розсміялася й звернулася до Джіні:

— Там є столик… підемо?

— Ні, дякую, я обіцяла зустрітися з Діном, — відмовилася Джіні, хоч Гаррі й помітив, що сказала вона це без особливого завзяття. Покинувши Рона з Лавандою, які, здавалося, демонструють боротьбу у вертикальному положенні, Гаррі повів Герміону до вільного столика.

— То як відсвяткувала Різдво?

— Та нормально, — стенула вона плечима. — Нічого особливого. А як було у «Рончика-Бончика»?

— Зараз розкажу, — відповів Гаррі. — Але чуєш, Герміоно, чи не можеш ти…

— Ні, не можу, — рішуче урвала вона його. — Навіть не проси.

— Я думав, що минуть різдвяні…

— Гаррі, це Гладка Пані видудлила бочку п’ятсотлітнього вина, а не я. То про які важливі новини ти хотів мені розповісти?

Вона була надто сердита, щоб з нею сперечатися, тож Гаррі на деякий час забув про Рона й переповів їй підслухану розмову Мелфоя зі Снейпом.

Коли він закінчив, Герміона якийсь час замислено сиділа, а тоді запитала:

— А ти не думаєш…

— …що він прикинувся, ніби пропонує допомогу, щоб хитрощами змусити Мелфоя розповісти, що той задумав?

— Так, — погодилася Герміона.

— Ронів тато й Люпин теж так думають, — неохоче визнав Гаррі. — Але це доводить, що Мелфой таки щось замислив. Згодна?

— Згодна, — поволі відповіла вона.

— І він виконує накази Волдеморта, як я й казав!

— Гм… а чи хтось із них згадував Волдеморта? Гаррі насупився, намагаючись пригадати.

— Не пам’ятаю… Снейп точно казав «твій хазяїн», а хто ж іще то міг бути?

— Не знаю, — закусила губу Герміона. — Може, його батько?

Вона, заглиблена у свої думки, дивилася в другий бік кімнати, не помічаючи навіть, як Лаванда лоскоче Рона.

— А як там Люпин?

— Не дуже, — відповів Гаррі й розповів їй про Люпинове перебування серед вовкулак і про труднощі, які в того виникли під час виконання завдання. — Ти коли-небудь чула про Фенріра Ґрейбека?

— Чула! — стривожено підтвердила Герміона. — І ти, Гаррі, теж чув!

— Коли, на історії магії? Ти ж добре знаєш, що я ніколи не слухаю…

— Ні-ні, не на історії магії… Мелфой залякував ним Борджина! — нагадала Герміона. — На алеї Ноктерн, невже не пам’ятаєш? Він сказав, що Ґрейбек — давній друг родини, який перевірятиме, що поробляє Борджин!

Гаррі витріщився на неї з роззявленим ротом.

— Я й забув! Але ж це доводить, що Мелфой — смертежер, бо інакше як він міг підтримувати зв’язок з Ґрейбеком, ще й наказувати тому, що робити?

— Підозріло, — ледь чутно погодилась Герміона. — Хіба…

— Ой, та перестань, — роздратувався Гаррі, — тут уже нічого не вигадаєш!

— Можливо, то було порожнє, нічим не підкріплене залякування.

— Як тебе просто дивуюся, — похитав головою Гаррі. — Побачимо, хто з нас має рацію… Герміоно, ти ще захочеш узяти свої слова назад — так, як зараз воліли б це зробити в міністерстві. До речі, я ще ж посварився з Руфусом Скрімджером…

І далі цілий вечір вони дружно лаяли Міністерство магії, бо Герміона, як і Рон, вважала, що після всього, що міністерство влаштувало Гаррі торік, звертатися до нього по допомогу — величезне нахабство.

Новий семестр почався на другий день з приємної несподіванки для шестикласників: на дошці оголошень хтось уночі пришпилив велике повідомлення.

УРОКИ ЯВЛЕННЯ

Якщо вам виповнилося або виповниться до 31-го серпня сімнадцять років, то ви має право записатися на тримісячний курс уроків явлення під керівництвом інструктора з Міністерства магії. Охочих відвідувати цей курс просимо залишити внизу свої підписи.

Ціна: 12 ґалеонів.

Гаррі й Рон приєдналися до юрби учнів, які штовхалися біля повідомлення й по черзі записувалися знизу. Рон уже витяг було перо, щоб підписатися відразу після Герміони, як до нього ззаду підкралася Лаванда, затулила йому очі долонями й защебетала:

— Угадай, хто це, Рончинку-Бончику?

Гаррі розвернувся й побачив, що Герміона йде від них: він її догнав, аби не лишатися з Роном і Лавандою, але, на його подив, розпашілий і злий Рон теж наздогнав їх біля отвору за портретом. Не кажучи ні слова, Герміона прискорила крок, щоб порівнятися з Невілом.

— Отже… уроки явлення, — з тону, яким це сказав Рон ставало зрозуміло, що сцену коло дошки оголошень краще не згадувати. — Весело буде, га?

— Не знаю, — засумнівався Гаррі. — Можливо, воно краще виходить, коли виконуєш сам. Мені не дуже сподобалося, коли Дамблдор брав мене з собою.

— Я й забув, що ти вже являвся… а мені краще б спочатку скласти іспит, — стурбовано сказав Рон. — Як Фред і Джордж.

— Але ж Чарлі іспит завалив.

— Завалив, але Чарлі більший за мене, — Рон виставив руки, наче горила, — тому Фред і Джордж не дуже з нього й знущалися… принаймні не у вічі…

— А коли можна буде скласти іспит?

— Зразу, як стукне сімнадцять. Для мене це буде аж у березні!

— Але ти не матимеш права являтися тут, у замку…

— Хіба в цьому суть? Головне, щоб усі знали, що я можу являтися, якщо захочу.

Не один Рон був захоплений перспективою вивчати явлення. Цілісінький день тільки й розмов було, що про майбутні уроки; усі надавали величезного значення можливості виникати і зникати, коли захочеш.

— Як це буде круто — просто взяти і… — Шеймус клацнув пальцями, ніби ось-ось мав