Читати книгу - "Літопис Руський. Повість минулих літ"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
97
Додано з продовження «Хроніки» Амартола.
98
В Іп. І Хл. хибно «изъламляху»; у Лавр. «изимахуть».
99
Доместик — тут; командуючий східними військами Візантії.
100
Стратилат — воєначальник.
101
Відомості з продовження «Хроніки» Амартола, але 15 індикт, що припадав на 6435 [927] p., літописець помилково відніс до 6450 [942] р. Симеон з 918 (919) p. був уже не князем (ханом) болгарським, а царем.
102
Відомості з продовження «Хроніки» Амартола.
103
Цей договір, за найновішими дослідженнями, укладено в Константинополі після попередніх переговорів візантійських послів у Києві з Ігорем. Грамоту, затверджену в Цесарограді руськими послами і купцями, було доставлено в Київ, де її утвердив присягою Ігор, і відіслано назад у Константинополь через візантійських послів, які натомість вручили в Києві руському князеві хрисовул (затверджену імператорську грамоту); копія грамоти руських послів залишилася на Русі, і переклад її було внесено в літопис.
104
Додано з Лавр.
105
Бирич — адміністративно-судовий виконавець.
106
В Iп. І Хл. хибно «словомъ»; у Лавр, «сломъ».
107
В Іп., Хл. І Лавр. Помилково «ваше».
108
Додано з Лавр.
109
В Іп… Хл. І Лавр. Помилково «вашего»
110
В Іп. І Хл. хибно «от рода вашего»; у Лавр. «отъ города вашего»; ідеться про Константинополь.
111
В Іп., Хл. І Лавр., мабуть, помилково «вамъ».
112
Статтю цю в літописі сформульовано не зовсім ясно, і тлумачать її по-різному. Тому подаємо текст за оригіналом Іп. «о Корсуньсции сторонѣ. колко же єсть городь на той части да не ймуть власти князи Рускыи. да воюеть на тѣхъ сторонахъ. а та страна не (у Хл. «да не») покоряется вам. и тогда ащє просит, вой от насъ князь Рускыи. дамы ему елико ему будет требѣ. и да воюет».
113
В Іп., Хл. І Лавр. хибно «все».
114
Додано з Акад. І Радз.
115
В Іп. І Хл. «и да будуть рабі»; у Лавр. «и да будеть рабъ».
116
Роль обруча (обручки, браслета) як зброї полягала в тім, що, надітий на руку, він удержував м'язи від розтягання і захищав від удару меча; такі бронзові ребристі обручі відомі археологічне.
117
В Іп. І Хл. «все», «вьсю»; у Лавр. «се», си».
118
Дата ця була вже попереду; там її, можливо, подали за візантійським літочисленням (період з 1 вересня 944 p. по 31 серпня 945 р.), тут же, вдруге — за давньоруським календарем, і стосується це подій з березня 945 р. по березень 946 p.; тільки в такому разі можна було тут говорити про те, що сталося восени 945 p.
119
Отроки — молодші князівські дружинники (не обов'язково молоді за віком).
120
Новг. І під 922, 940 і 942 pp. повідомляє, що Ігор віддав своєму воєводі данину, яку стягували з деревлян і уличів, а це викликало нарікання Ігоревої дружини: «ее далъ еси єдиному мужевѣ много».
121
Грецький історик Лев Діакон пише, що Ігоря прив'язали за ноги до двох нагнутих дерев і розчахнули надвоє.
122
Кормилець — вихователь, «дядько» юного князя; кормильці та їхні нащадки нерідко виступають у літописі обік князів.
123
Мстиша — Мстислав; словами «той самий» («то же») літописець пов'язує цю розповідь з убивством у 975 p. Олегом Святославичем цього, очевидно, сина Свенельда, який там має прозвище Лют (Лютий).
124
В Iп. «жону» закреслено і новим почерком виправлено на «княгиню»; у Лавр. «жону».
125
Доместик (демественик) — тут: керівник церковного хору.
126
Терем — характерна кругла будівля (ротонда) княжого палацового ансамблю Х — ХІІІ ст.; інші палаци мали вигляд витягнутих прямокутників. Де стояв цей терем, див. прим. 1 до 1039 p.
127
Додано з Лавр.
128
В Iп. І Хл. «клѣти и одрины»; слово «кліть» означало хату, хижу, кімнату; «одрина» — хлів, стодола, хата, зокрема кімната другої половини хати, холодна, «чиста», де жили влітку і яка правила також за комору.
129
Iп., Хл. І Лавр. «идета» (двоїна теперішнього часу).
130
Устави і уроки — різні, встановлені княжою владою, данини, податі і повинності.
131
Погост — адміністративно-господарський осередок, де княжі люди здійснювали князівські розпорядження, чинили суд, громадили данину та ін.
132
Оброк (пізніше — чинш) — різновид феодальних поборів у натуральній формі (продуктами); згодом оброк стягували грішми.
133
В Іп. І Хл. «знамения»; це — знаки-тавра княжої і боярської власності на землю, ловища та ін., зроблені на деревах, стовпах, каменях тощо.
134
В Iп., Хл. І Лавр. «мѣста»; очевидно, йдеться про земельні угіддя.
135
Про подорож Ольги до Константинополя детально розповідає і сам Константин VII Порфірогенет (Багрянородний), наводячи, зокрема, дату першої аудієнції в нього і дату від'їзду Ольги.
136
Додано з Лавр.
137
Ідеться про біблійних отроків Ананію, Азарію та Мисаїла, які нібито не згоріли у полум'ї печі, куди їх звелів кинути вавілонський цар Навуходоносор.
138
Це уривок із молитви, яку співають під час схрещення за православним обрядом.
139
В Іп. І Хл. «видѣть»; у Лавр. «видѣ».
140
Притчі Соломона VIII, 17. Тут і далі в численних місцях літопису цитати з Біблії не зовсім відповідають канонічному церковнослов'янському перекладу; текст нерідко переказується, трансформується, адаптується, комбінується тощо. У перекладі дотримуємося літописного тексту, виправляючи лише явні недоречності й помилки.
141
Притчі Солом. І, 20–22.
142
Там же, XIII, 20.
143
Там же, II, 2. І
144
Там же, VIII, 17.
145
Єванг. від Іоанна VI, 37.
146
До поч. XVIII ст. протока — правий рукав Дніпра, Почайна була київською гаванню; вона порівнюється з затокою Судом — гаванню Цесарограда (див. прим. 2 до 907 р.). У літописі, де сплелися дві версії про подорож Ольги до Константинополя, виразно виступає незадоволення княгині
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Літопис Руський. Повість минулих літ», після закриття браузера.
