Читати книгу - "Шабля і стріла, Юрій Володимирович Покальчук"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Мови нашої української я тебе почну вчити вже зараз потроху, поки
мандруватимемо, а там вивчишся, аби добратися. А що прізвища нема в тебе, то
завжди щось вигадається, ось хоч би Тушканом тебе назвати! Щось в тобі таки є від
тих ховрахів, яких ти так полюбляєш підстрілювати у степу. . Ну як?. Згода?
Айдарові стало на мить страшно полишити назавжди степ, полинути геть
кудись на чужину.
Але він подивився на Данила, який говорив весело, трохи збуджено і трохи
надмір весело, а зараз чекав доволі напружено на Ай-дарову відповідь. А якою
могла вона бути?
Лишитися тут в степу гнаним і цькованим, відщепенцем, проклятим своїм
родом?
Відмовитися від єдиної опори в навколишньому світі цьому, ось у цьому
світлоокому чоловікові, який став йому тепер ріднішим за всіх?
—Що мене питати, Данку? Разом — то разом. Тепер куди ти, туди і я. Все.
Данило обійняв Айдара за плечі і ще трохи стояв отак мовчки, а тоді сказав:
—Перш ніж зберемось в дорогу. . Є ще одне. Ми пролили чи
мало крові один за одного. Є у нас такий звичай на Україні: коли
двоє козаків, таких, як ми, знаходять отак один одного і відчувають водночас, що
віднині дорога у них спільна на все життя, то стають вони кревними братами, а в
нас кажуть — побратимами. . Вина в нас немає, най буде вода, то
природніше...
Данило зняв кинджал, витяг його із піхов і набрав у піхви води. Тоді кінцем
кинджала розрізав собі мізинець на лівій руці і вицідив у піхви з водою кілька
крапель крові. Тоді мовчки простягнув кинджал Айдарові. Той проробив те ж
саме.
Піхви були широкі, бо кинджал великий, і Данило кінцем ножа сколотив у
них воду і кров змішалась з водою.
Данило глянув на Айдара мовчки впрост, ніби в останню мить ще вивіряючи
або зазираючи крізь очі хлопця до нього всередину, і випив половину того, що було
в піхвах. Решту подав Айдарові. Той випив до кінця.
Погляд Данила потеплішав, але вираз обличчя у нього й далі був поважний.
Він підійшов до Айдара і поцілував його тричі навхрест, Айдар повторив його
дію.—Ось і все, Айдаре, — сказав, усміхаючись, Данило. — Тепер
в цьому світі ти не один і я не один. Нас двоє братів, розумієш?
Бо в тобі тече тепер частка моєї крові, а в мені — частка твоєї. І так
буде до самої нашої смерті, до кінця нашого, який би він де і коли
не був.
Немає у нас спільного бога, але чи є він взагалі і в кого він є, коли допускає
такі лиха над людьми? Але нехай. Є у нас спільне небо і сонце спільне, є спільні
зорі і спільний вогонь, є віра спільна в нас: моя — в тебе, а твоя — в мене. А це
міцніше за будь-яку іншу віру. Я чую в собі зараз подвійну силу, бо.людина повинна
хоч би у щось вірити, а якщо можна в когось, то можна вважати себе доволі
щасливим...
, — Зачекай, Данку, — мовив Айдар. — Я — кипчак, у нас свої звичаї. Я хочу, щоби й так, як мої предки, за їхнім звичаєм ти став моїм братом...
Він скинув з себе чапан, а потім сорочку і лишився голий до пояса. Данило
слідував його прикладу, чекаючи.
Айдар підійшов до нього й обійняв його, торкаючись худорлявим білим своїм
тілом могутнього торсу Данила.
— Треба, щоби відкритими грудьми ти торкнувся відкритих гру
дей брата, щоби нічого не стояло між нами, тіло проти тіла, і все.
А тепер віддай мені свою сорочку і свій чапан, а візьми мою. І зброю: візьми мої ножі, а мені лиши свої. І коней поміняємо. Ось і все.
Це означає, що кожен з нас живе, окрім свого життя, ще й життям іншого, що моє — твоє, що твоє — моє. Це рідкісний звичай у нас, але коли його вже
виконали, то цей обряд священний, і хто його порушить — смерть, як за зраду
рідного брата.
— Так само й у нас. Таке трапляється нечасто, а на зраду див
ляться ще гірше, ніж коли зрадив брата, бо побратима сам собі
вибираєш, брата ж бо доля вибирає.
І раптом Час зупинив свій стрімкий біг і застиг на місці. Саме в що
хвилину, в цю мить завмерло все, народжуючи нове, народжуючи початок.
Все, що нас оточує, —
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шабля і стріла, Юрій Володимирович Покальчук», після закриття браузера.