Читати книгу - "Прекрасна одержимість"

фах неоковирно зображали на сцені та екрані. Нещодавно він погортав гидкий роман, що шпетив людей з таким покликанням. Йому не була властива свідома неприязнь до них, однак він поділяв, як видавалося, погляд нецерковного загалу на те, ким були проповідники – мовлячи лаконічно – купкою легковірів. Щодня молодого хірурга дедалі більше приваблював новий пацієнт: він тішився з його смішних зауваг, коли з’являвся привід для гумору, захоплюючись вправністю, з якою той давав відсіч доброзичливим кпинам лікарів та сестер – жартам, до яких спонукав його незвичайний гумор. Майже всі працівники Брайтвудського шпиталю зайшли нагоду відвідати його в той чи инший час упродовж одужання; і всі були одностайні в тому, що він чудовий хлопець.

Не менш щиро Брайтвудська спільнота зацікавилася місіс Макларен, що мала дивовижні карі очі і глибокі ямки на щоках, коли та прийшла, перелякана, але на диво врівноважена, за півгодини після прибуття чоловіка. Їй подзвонили, сказавши, що доктор Макларен серйозно травмований, запропонувавши приїхати негайно. Коли вона прибула, жодної істерики не було. Чи одужає доктор Макларен? Вони не можуть сказати. Ще надто рано. Він був поранений дуже і дуже сильно… Вона мужньо витримала удар, і їх вельми втішила ця мужність. Її запросили зостатися на ніч, забезпечивши всією доступною інформацією про чоловіка – доброю і поганою.

З самого початку місіс Макларен поводилася у Брайтвуді не як усі. Коли доктор Меррік повідомив пополудні, що її чоловік подає досить великі надії і має, щонайменше, однакові шанси на одужання, вона не влаштувала сцени. Лише на мить міцно заплющила очі, зітхнула полегшено і невиразно усміхнулася; але спектаклю не було. Вона змогла добре опанувати себе. Боббі полюбив її за це. Він був радий, що вона поруч. Подеколи, коли засинав її чоловік, вона читала иншим пацієнтам. Кілька разів вона надавала першу допомогу істеричним родичам, які чекали, поки тривали важливі операції. Одного дня, на запрошення доктора Пайла, вона пішла в операційну, щоб побачити "одну цікаву операцію" – однак поспіхом відпросилася з цього видовища, коли невеличка пила почала вигравати звуки, які вивертали їй нутрощі.

Загалом, в Брайтвуді панувала думка, що Макларенам "усе вийшло на добре".

* * *

Одного дня Прев. Брюс сказав доктору Мерріку, коли той сів біля його інвалідного візка з надією почути ще кілька шотландських історій:

– Друже, невдовзі я випишуся звідси, і мене трохи бентежить ваш рахунок. Прибутки мої невеликі, а теперішній баланс у банку, якщо він узагалі існує, неабияк здивує вас. Безумовно, мені відомо, якими є витрати шпиталю, і я спроможний оплатити їх. Але мені лячно запитувати про ваш гонорар, мабуть, тому що стрес не надто корисний для мене. Якщо вже зайшла мова про шотландців – то скільки ви збираєтеся взяти з мене?

– Але я хочу дещо вам запропонувати, душпастирю. Ви дали мені змогу залатати вам голову. Я дам вам нагоду допомогти моїй душі. І ми будемо квит. Кожен розрахується тим, чим може. Гаразд?

– Це вельми щедро, – пробурмотів Макларен, голосом, щонайменше під трьома додатковими рисками в басовому ключі. – Сподіваюся, ви невдовзі відвідаєте мою церкву, коли я знову стану на ноги.

– Але чи по цю винагороду мушу я йти до вашої церкви?

– Але ж я прийшов до вашої по свою, чи не так?

– Ваша правда! – мовив покірно Боббі. – Я прийду!

* * *

Виконуючи свою обіцянку, він вирушив до Церкви Благодати того милого травневого ранку, зателефонувавши Макларенам, що прийде, і прийнявши їхнє запрошення пообідати опісля разом у їхній квартирі. Бетті Макларен дуже тішилася з несподіваної нагоди відрекомендувати його багатьом своїм друзям. Вона дуже гордилася виступом Брюса з катедри. Це чудовий день… Доктор Меррік кладе дві грудки цукру чи три? П’є чай з вершками чи лимоном? І чи не здивувало його, що серед пастви стільки молоді?… Доктор Меррік кладе одну грудку. П’є чай без вершків і лимону. І хіба ж це дивно, що молодь ходить до церкви?

– О, цілком! – відповів доктор Макларен, пригощаючи гостя порцією смаковитого омлету. – Саме це дарує нам чималу втіху! Бачите, студенти, молоді бізнесмени і фахівці переросли старі традиції і жадають, як видається мені, інтелектуального ставлення до релігії. І ми намагаємося надати його.

– Я вже помітив, – сказав Боббі. – Ваша проповідь була дуже вчена; і вона їм, певен, сподобалася.

– Гаразд докторе, чи не могли б ви щиросердо розповісти мені, чим саме вона вразила вас – як ученого?

– О, я не такий уже й учений. Хірург не мусить бути вченим – просто добрим механіком.

Бетті Макларен заперечила, засміявшись.

– Та невже, докторе Мерріку! Хіба ж це можливо! Ви – не вчений? Ми не настільки дурні!

– У всякому разі ви маєте науковий світогляд – науковий підхід, – наполягав доктор Макларен. – Мабуть, ви зауважили, як сильно я намагався уникати старих заяложених богословських висловів.

– Боюся, що не зміг би розпізнати їх, – признався Боббі. – Але що поганого в старій термінології?

– Застаріла! Оманлива! Нам слід розвинути новий словник для релігії, щоб вона не відставала від инших предметів. Ми мусимо перефразувати її сучасною термінологією, як ви гадаєте? – Доктор Макларен сподівався на схвалення свого гостя.

– Мабуть, обережно згодився Боббі. – Я не знаю. Чи можуть люди більше дізнатися про релігію, змінивши назви тих речей, які в ній вагомі, мені не відомо. Мені саме спало на думку – якщо для прикладу взяти якусь аналогію – що слово "електрика" означає "бурштин". Древні знали про електрику лише те, що шматок бурштину, якщо його потерти до шовку, піднесе вгору перо. Але тепер, коли ми знаємо про неї так багато, що примушуємо