Читати книгу - "Межа Фундації"

Тревіз привабливо всміхнувся. Хоч би як його літня опонентка не старалася зробити епітет «хлопчисько» образливим, цей конкретний «хлопчисько» мав над нею перевагу — молодість і гарний вигляд — і добре це усвідомлював.

Він сказав:

— Ваша правда. Мені тридцять два, і тому я хлопчисько, якщо можна так висловитися. І я депутат, тож за фахом легкодумний. Першої умови уникнути неможливо. А щодо другої можу лише сказати, що мені шкода.

— Ви розумієте, що накоїли? Не стійте тут і не вправляйтеся в дотепності. Сядьте. Увімкніть свої мізки, якщо можете, і дайте мені раціональну відповідь.

— Я розумію, що накоїв. Я сказав правду так, як я її розумію.

— І саме цього дня ви намагаєтеся кинути мені нею виклик? Цього самого дня, коли мій авторитет такий, що я змогла викинути вас із зали засідань, заарештувати і ніхто й не наважився висловити протест?

— Рада відсапається й запротестує. Можливо, вони вже протестують. І вони прислухаються до мене ще уважніше через ті утиски, яким ви мене піддаєте.

— Ніхто вас не слухатиме, бо якщо ви й далі робитимете те, що робите, я й далі ставитимуся до вас як до зрадника на всіх законних підставах.

— Тоді мені доведеться постати перед судом… Це буде день моєї слави.

— Не розраховуйте на це. Надзвичайні повноваження мера величезні, хоча їх і рідко застосовують.

— На яких підставах ви оголосите надзвичайний стан?

— Я вигадаю підстави. У мене ще достатньо винахідливості, а вдатися до політичного ризику я не боюся. Не тисніть на мене, юначе. Або укладемо угоду тут, або ви вже ніколи не будете вільним. Вас ув’язнять на решту вашого життя. Це я вам гарантую.

Вони дивилися одне на одного: Бранно — у сірому, Тревіз — у відтінках коричневого.

Тревіз запитав:

— Яку саме угоду?

— Ага, вам уже цікаво. Оце краще. Тепер ми можемо почати розмову замість конфронтації. Які ваші погляди?

— Ви їх добре знаєте. Ви ж повзали для того в грязюці разом з депутатом Компором, чи не так?

— Я хочу почути їх від вас у світлі того, що криза Селдона щойно минула.

— Дуже добре, якщо ви хочете саме цього… пані мер! — Він ледве не бовкнув «стара». — Зображення Селдона говорило надто точні речі, до неможливості точні, хоча йому вже п’ятсот років. Гадаю, що це вже він з’являється увосьме. Іноді почути його було нікому. Принаймні раз, за часів Індбура ІІІ, те, що йому довелося говорити, абсолютно не узгоджувалося з реальністю — але ж це був час Мула, чи не так? Проте коли, у будь-якому із цих випадків, Селдон був такий точний, як нині?

Тревіз дозволив собі невеличку посмішку.

— А ніколи до того, пані мер, якщо взяти наші хроніки, Селдонові не вдавалося описати ситуацію аж так досконало, у всіх її найдрібніших деталях.

Бранно сказала:

— Отже, ви припускаєте, що поява Селдона та його голографічне зображення фальшиві, що записи Селдона підготував хтось із сучасників на кшталт мене, можливо, і що роль Селдона грав якийсь актор?

— Можливо, пані мер, але я маю на увазі не це. Правда набагато гірша. Я вважаю, що ми бачимо саме зображення Селдона, і його опис поточного моменту в історії — це опис, що він його підготував п’ятсот років тому. Я сказав те саме вашій людині, Коделлу, що старанно провів мене через шараду, у якій я тепер видаюся людиною, що підтримує забобони бездумних громадян Фундації.

— Так. Цей запис за необхідності буде використано, щоб Фундація побачила, що ви ніколи насправді не були в опозиції.

Тревіз змахнув руками.

— Але я в опозиції. Плану Селдона немає в тому сенсі, у якому ми в нього віримо, і не було, мабуть, уже два століття. Я підозрюю це вже не один рік, і те, що ми пережили в Часовому Сховищі дванадцять годин тому, є цьому доказом.

— Тому що Селдон був занадто точний?

— Саме так. Не усміхайтеся. Це остаточний доказ.

— Я не всміхаюся, як ви можете бачити. Кажіть далі.

— Як він міг бути настільки точним? Два століття тому аналіз Селдона щодо тодішньої ситуації був абсолютно хибний. Минуло триста років від часу заснування Фундації — і він влучив пальцем у небо. Абсолютно!

— Це, депутате, ви самі пояснили кілька хвилин тому. Так сталося через Мула. Мул був мутантом із потужними розумовими здібностями, і передбачити його в Плані було неможливо.

— Але він усе одно був — передбачили його чи ні. Перебіг плану Селдона було зірвано. Мул правив недовго й не мав наступників. Фундація відновила свою незалежність та контроль, але як міг план Селдона знов стати на ті самі рейки після такого величезного розриву в його структурі?

Бранно спохмурніла, міцно стиснувши свої старечі руки.

— Ви знаєте відповідь на це питання. Ми одна з двох Фундацій. Ви читали книжки з історії.

— Я читав біографію Бейти авторства її онуки Аркаді — зрештою, це обов’язкова для прочитання книжка, — а також читав її романи. Я читав офіційну історію Мула та подій після нього. Чи можна мені сумніватися в цих виданнях?

— У якому сенсі?

— Офіційно ми, Перша Фундація, мали зберігати знання про фізичні науки та розвивати їх. Ми мали діяти відкрито, наш історичний розвиток минав — незалежно від того, знали ми це чи ні, — за планом Селдона. Але існувала також Друга Фундація, яка мала зберігати й розвивати далі психологічні науки, зокрема й психоісторію, і її існування мало бути таємницею навіть для нас. Друга Фундація була агенцією з точного налаштування Плану, яка регулювала течії галактичної історії, коли вони звертали зі шляхів, що їх накреслив План.

— І тут ви відповідаєте самі, — сказала мер. — Бейта Дарелл розгромила Мула, можливо, під впливом Другої Фундації, хоча її онука наполягає, що це було не так. Проте, поза сумнівом, саме Друга Фундація попрацювала над тим, щоб повернути галактичну історію назад до Плану після того, як помер Мул, і цілком очевидно, що вони досягли успіху. А що ж тоді сталося на Термінусі, про який ви говорите, депутате?

— Пані мер, якщо простежити за розповіддю Аркаді Дарелл, то стає очевидно, що Друга Фундація, намагаючись виправити галактичну історію, підірвала всю схему Селдона, оскільки внаслідок своїх зусиль вони себе викрили. Ми, Перша Фундація, зрозуміли, що наше дзеркальне відображення, Друга Фундація, існує і що ми не зможемо жити з усвідомленням того, що