Читати книгу - "Мелодія нашої осені, Тая Стрельцова"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Це жива музика? — спитав Марк, прислухаючись до мелодії.
— Напевно, хтось грає на фортепіано, — кивнула Яна.
— Тут?
— Так. Кілька тижнів тому інструмент встановили біля одного з входів у парк.
— Не бачив. Цікаво. Ходімо ближче?
— Ходімо. Послухаємо. Хтось непогано грає.
— І мелодія гарна. Знайома…
— Це Scorpions.
— Scorpions? — перепитав, ніби сумніваючись.
— Так, “Maybe I Maybe You”, просто мелодія трохи змінена.
Марк посміхнувся.
— Точно. Тепер і я впізнаю. У вас чудовий слух.
— За що я й поплатилась у свій час. Довелось закінчувати музичну школу, — засміялась Яна.
А Марка наче пройняло в цей момент. Світло ліхтарів, музика, що пробирала до самої душі й дзвінкий сміх Яни. Ніби магія якась! Чи ця дівчина чарівна? Тендітна, ніжна… Вона сама сяяла і манила його, окутуючи своїм внутрішнім сяйвом.
Щось гаряче відчув і душею, і кожною клітинкою тіла. Щось притягувало його до Яни, як магніт. Голова пішла обертом. І Марк не зміг протистояти тяжінню, нахилився і поцілував її.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мелодія нашої осені, Тая Стрельцова», після закриття браузера.
