Читати книгу - "Цивілізація статусу"

які відмовлялись вірити, що їх отруїли банальним миш'яком або стрихніном. У таких випадках Баррент призначав різноманітні корінці, трави, галузки, листочки, гомеопатичні дози отрути. Але насамперед незмінно пропонував викликати блювоту, зробити промивання і застосувати нейтралізуючий засіб.

Після того, як він облаштувався, Баррент запросив на відвідини Деніса Форена і Джо. Форен мав тимчасову роботу на доках — розвантажував рибальські човни. Джо організував нічні ігри в покер серед держслужбовців Тетрагіду.

Жоден із них не набув значного підвищення свого статусу. Не маючи на своєму рахунку вбивства, вони піднялись лише до Мешканця другого класу. Приятелі трохи нервували через соціальну нерівність при зустрічі з Вільним громадянином, але Баррент поводився з ними просто. Вони були єдиними друзями, яких він мав на Омезі, й Баррент не бажав втрачати їх через відмінності у соціальному становищі.

Баррент не почув нічого нового від своїх приятелів про закони й звичаї Тетрагіду. Навіть Джо не зміг дізнатися нічого конкретного у своїх знайомих із державної службі. На Омезі закон тримався у таємниці. Старожили використовували своє знання законів, щоб забезпечити собі перевагу над прибульцями. Ця система заохочувалась і підкріплювалась вченням про нерівність людей, яке лежало в основі правової системи Омеги. Через узаконену нерівність і правове невігластво влада і привілеї залишалися в руках старожилів.

Звичайно, цілком соціальний поступ вгору неможливо було зупинити. Але його можна було загальмувати, зробити важко досяжним і вкрай небезпечним. Знайомство із законами і звичаями Омеги проходило через ризикований процес спроб і помилок.

Хоча магазин антидотів відбирав більшу частину часу, Баррент наполегливо продовжував пошуки дівчини. Але він не зміг знайти бодай натяку на її існування.

Він заприятелював із крамарями по сусідству від свого магазину. Один із них, Демонд Гаррісбург, жвавий вусатий молодик, заправляв магазином продуктів харчування — мирне, навіть дещо сміховинне, як для Омеги, заняття, але, як казав Гаррісбург, навіть злочинці повинні їсти. І це вимагає наявності фермерів, переробників, фасувальників і власників продовольчих магазинів. Гаррісбург вважав, що його бізнес нічим не поступається більш звичним для Омеги, які базувались на насильницькій смерті. Крім того, дядько дружини Гаррісбурга був Міністром громадських робіт. Через нього Гаррісбург розраховував отримати ліцензію на вбивство. Завдяки цьому важливому документу він протягом півроку зможе здійснити вбивство і перейти у статус Привілейованого громадянина.

Баррент кивав, погоджуючись. Однак думав, якби часом дружина Гаррісбурга, худенька, метушлива жіночка не зважилася отруїти його раніше. Вона видавалася незадоволеною своїм чоловіком, а розлучен ня на Омезі заборонені.

Іншим його сусідом був Тем Ренд, худорлявий, життєрадісний чоловік десь за сорок років. Він мав свіжий шрам на обличчі від лівого вуха аж до кутика рота. Шрамом його нагородив якийсь здобувач статусу.

Але невдаха-здобувач не на того натрапив. Тем Ренд був власником крамниці зброї, постійно вправлявся у стрільбі і завше мав при собі котрийсь із предметів своєї торгівлі. За свідченнями очевидців його контратака була взірцевою. Тем мріяв стати членом Спілки вбивць. Він подав заяву до цієї поважної організації, яка мала давні суворі традиції, і споді-вався бути до неї прийнятим протягом наступного місяця.

Баррент купив у нього бойову зброю. За порадою Ренда він обрав лазерний пістолет Джамасона-Тира з точковим прицілом, який стріляв швидше і точніше за будь-яку кульову зброю і мав таку ж силу ураження, як і кульова зброя важкого калібру. Безумовно, це була не та широко розповсюджена зброя, якою користувались Хаджі, і яка вражала ціль діаметром у шість дюймів. Застосування широкого променю не потребує точності прицілювання. Така зброя не вимагає особливого уміння. Будь-хто може стріляти з неї. А от щоб ефективно використовувати точковий приціл, потрібно постійно тренуватися. І практика себе виправдовує. Хороший стрілець з пістолетом із точковим прицілом вартує двох із зброєю широкого променю.

Баррент дослухався до цієї поради вбивці-початкі-вця і власника магазину зброї. Він подовгу тренувався на дальність стрільби у підвалі Ренда, відточуючи свої рефлекси і звикаючи до кобури, з якої миттєво можна було вихопити пістолет.

Для того, щоб вижити, було потрібно багато чого знати й уміти. Баррент не гребував важкою працею, якщо поставлена мета вартувала того. Він сподівався, що бодай деякий час із ним нічого не буде траплятись, і він зможе наздогнати у своїх знаннях і навичках старожилів.

Але на Омезі ніколи не можна розраховувати на спокійне життя.

Одного разу під вечір, коли Баррент вже збирався зачиняти магазин, до нього завітав незвичний відвідувач. Це був чоловік років п'ятдесяти, кремезний, з суворим, засмаглим обличчям. Він був одягнений у довгу до щиколоток червону мантію і взутий у сандалі. До сиром'ятного паска на його талії були приторочені чорненька книжечка і кинджал із червоним руків'ям. Чоловіка оточувала аура якоїсь надприродної сили. Баррент не спромігся визначити його статус і промовив:

— Я мав зачинятися, сер. Але якщо ви хочете щось придбати…

— Я прийшов не купувати, — сказав відвідувач. Він дозволив собі злегка посміхнутись, — я прийшов сюди продавати.

— Продавати?

— Я священик. Ви новачок у моєму районі. Я вас не помітив на відправах.

— Я нічого про це не знав...

Священик підняв руку.

— І за церковним, і за мирським законом незнання не є виправданням. Дійсно, незнання може бути покаране як акт навмисного нехтування, виходячи із «Закону про повну особисту відповідальність», пункт 23, не кажучи вже про додаток до нього.

Він знову посміхнувся.

— Однак у вашому випадку про покарання поки що не йдеться.

— Радий це почути, сер, — відповів Баррент.

— Правильна форма звертання — дядько, — підказав священик, — я — дядько Інгемар, і я прийшов розповісти вам про ортодоксальну релігію Омеги, яка полягає в поклонінні чистому і трансцендентному духу Зла, який нас надихає і захищає.

— Буду дуже радий послухати від вас про релігію зла, дядьку. Зайдемо у вітальню?

— Неодмінно, небоже, — сказав священик і пішов за Баррентом до його квартири при магазині.

Розділ 6

— Зло, — розпочав священик, вигідно вмостившись у найзручнішому кріслі Баррента, — це та сила в середині нас, яка надає нам міцності і витривалості. Поклоніння Злу, по суті, є поклонінням самому собі, а отже, єдино правильним. Особистість, яка поклоняється сама собі, це ідеальна соціальна істота, яка зайняла свою нішу у суспільстві і готова вхопитись за будь-яку можливість для просування нагору. Людина, яка гідно зустрічає свою смерть і вбиває також без принизливого жалю. Зло жорстоке, оскільки воно є реальним відображенням Всесвіту, бездумного і безжального. Зло вічне і