Читати книгу - "Компас емоцій. Як зрозуміти свої почуття, Ілсе Санд"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Я хотіла б, щоб ти сказав мені зараз щось приємне.
Я хочу салат, а не мариновані огірки.
Мені важливо розраховувати на те, що ми з тобою запланували.
Чим чіткіше ви повідомлятимете, чому віддаєте перевагу і чого бажаєте, тим краще вас сприйматимуть у стосунках. Окреслені межі — запорука хороших взаємин. Чим більше ви наважуєтеся показати себе справжнього, тим глибший зв’язок виникне між вами й іншими.
Хоч у короткостроковій перспективі легше сказати собі, що нічого страшного не відбулося (особливо якщо ви не любите гніватися), завжди так чинити — погана ідея. Якщо ви не наважуєтеся висловлювати негатив, то ризикуєте завжди перебувати в поверхових і нещасливих стосунках.
Якщо ви не відстоюєте свою позицію в ситуаціях, коли це було б доречно, можна говорити про низьку самооцінку.
«Мені часто кажуть, щоб я перестав бути таким терплячим і нарешті грюкнув кулаком по столу, щоб змусити себе поважати. Я намагався дослухатися до цієї доброзичливої поради, але щоразу, коли збирався підвищити голос, він зривався, ставав тихим і хрипким.
Тепер я розумію, що це було пов’язано з моєю низькою самооцінкою. Глибоко в душі я був не впевнений, чи взагалі маю право існувати на світі. Я відчував, що не маю рації і що треба бути вдячним уже за те, що мені дозволили бути частиною людської спільноти. До всього я не міг допустити, щоб у когось через мене були проблеми. Щойно я збирався вихлюпнути свій гнів, мені ставало страшно. І не тому що не відчував гніву або не знав, як зробити так, щоб мене почули». Єнс, 45 років.
Таким чоловікам, як Єнс, нема потреби працювати зі своїм гнівом, навіть попри заохочення. Насправді чоловікові потрібно працювати над самооцінкою.
Коли заяви про те, чого ви хочете або не хочете, не допомагають
Дехто думає, що їх не почують, якщо не підвищити голос. Я вважаю, що таке переконання ґрунтується на відлунні минулого досвіду. Коли ми були немовлятами, щоб привернути до себе увагу, треба було кричати. Якщо мама і тато не приходили й не позбавляли нас дискомфорту, доводилося горлати ще голосніше і вередувати доти, доки батьки все не владнають.
Залишки цієї стратегії я іноді помічаю у подружніх конфліктах. Можливо, вам знайоме бажання ускладнити життя вашого партнера, щоб підштовхнути його до дій. Ви можете чинити так, навіть не усвідомлюючи, що ж саме партнер мусить зробити. Може, у дитинстві ця стратегія і працювала, однак для дорослого життя вона фатальна. Якщо в дорослому віці ми надокучаємо іншим своїми проблемами, зазвичай це погано закінчується. Власне, ми часто виявляємо, що досягти бажаного не завжди вдається, а от наразитися на нові неприємності можна. Спокійне і стримане «Ні», або «Я б не хотів», або «Мене це не влаштовує» діє краще, ніж нестримний гнів.
У тих ситуаціях, коли чемне і спокійне висловлення побажань не допомагає, нестримний гнів теж не дасть результату. Зазвичай це означає, що ситуацію не можна змінити, оскільки людина, від якої ви чогось хочете, або не має цього, або не хоче чи не може надати вам бажане.
Якщо ви поінформували людину, які дії для вас є небажаними, а непорозуміння триває, буває корисно вказати на подальші наслідки такої поведінки, наприклад: «Якщо наступного разу ти запізнишся, я на тебе не чекатиму».
Підсумок розділу 5: розкажіть про свої наміри й бажання
Якщо ви інформуватимете своє оточення про те, чого прагнете й бажаєте, вас розумітимуть набагато краще. Висловлювати побажання вголос — це вияв самоповаги. Хоч не завжди все складається так, як хотілося б, усе ж ви почуватиметеся краще, якщо скажете про те, чого хочете, а не змовчите.
Якщо ви заявили про своє небажання брати участь у певних діях, але це не допомогло, підвищення голосу нічого не вирішить. Можливо, краще буде вказати на наслідки небажаних учинків і діяти рішуче.
Розділ 6. Опирайтеся смуткові або прийміть його повністю
Коли те, чого ви прагнете, не втілюватиметься в життя, ви відчуватимете смуток.
У такій ситуації можна опиратися смутку, зосередившись на чомусь приємному. Ось один зі способів: скласти список позитивних речей, які казали про вас різні люди. Якийсь час ви можете щодня пригадувати бодай одне позитивне твердження про себе. Подумайте, що хорошого про себе ви можете сказати самі.
Ще один спосіб покращити настрій — займатися тим, що приносить задоволення. Навіть якщо ви ще не визначилися з хобі, спробуйте зробити щось, що теоретично вам цікаво. Більше прочитати про те, як почуватися щасливішим, можна в одинадцятому розділі.
Якщо ви схильні до самокопання, пошук цікавих занять стане хорошим виходом. Можливо, ви безрезультатно намагалися з’ясувати корінь проблеми і віддали цьому забагато часу. Немає нічого поганого в тому, щоб шукати витоки проблем. Однак варто усвідомлювати, що при цьому у вас виникатиме багато неприємних думок і тому ви почуватиметеся ще більш пригніченими. До того ж джерело проблеми не завжди можна знайти, і навіть якщо вам удасться це зробити, це не завжди змінить ситуацію на краще. Можливо, копирсаючись у першопричинах проблеми, ви звикли забагато думати про труднощі та замало — про свої сильні сторони й ресурси.
Якщо вам добре вдається зосереджуватися на своїх сильних сторонах і мислити позитивно, але відчуття смутку так і не відступає, можна зробити навпаки: прийміть свій смуток повністю і дозвольте собі виплакати його.
Не забувайте, що є два види плачу, які ми називатимемо плачем-закликом і плачем-прощанням. Натомість гнів — це почуття, що переважно пов’язане з боротьбою, смуток більше пов’язаний із розлукою. Якщо ви ще не готові боротися або відпустити, імовірно, ви відчуваєте регресивний смуток.
Регресивний плач-заклик
Регресія — це повернення до певної стратегії, що була важливою на попередніх етапах розвитку. Наприклад, коли в дитини, яку вже привчили до горщика, виникає енурез, це називається регресією. Так може статися тому, що дитина стикається з певним викликом — народженням братика або сестрички, початком навчання в садочку тощо.
Ми регресуємо, коли не можемо дати ради з актуальними викликами і нам стає страшно. Регресивний плач є виявом тривоги, а не смутку. Думки, пов’язані з регресивним плачем, можна висловити так: «Я так більше не можу, допоможіть мені».
Одна клієнтка каже: «Часом я починаю плакати, коли дуже гніваюся. Щойно я наважуся дати волю нестримній люті, мій голос зривається, тихшає, і звук більше схожий на хрипіння, ніж на рик». Багатьом жінкам знайомий такий стан.
Чоловіків часто збиває з пантелику те, що їхня явно розгнівана подруга починає плакати. Вони звикли, що коли жінка плаче, з нею потрібно поводитися чемно, і їм самим стає важко сердитися. Деякі чоловіки вважають, що жінки плачуть навмисне, щоб тиснути на інших. Але здебільшого це не так. Це регресія, якої більшість жінок хотіла б позбутися. Проте через страх регресія відбувається всупереч їхній волі.
Зазвичай жінки бояться гніву більше, ніж чоловіки, бо їх змалку привчають до думки, що гніватися — погано. Можливо, у дитинстві таких жінок піддавали остракізму й веліли йти до себе в кімнату й не виходити, «доки не навчишся поводитися як слід». Тому, коли вже в дорослому віці жінка збирається виразити сильний гнів, страх самотності змушує її регресувати.
Чоловіки теж мають схожий дитячий досвід. І все-таки гнів видається прийнятнішим для хлопчиків. Натомість їм іноді доводиться чути, що «плачуть
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Компас емоцій. Як зрозуміти свої почуття, Ілсе Санд», після закриття браузера.
